Історичне минуле в художніх творах. Літописні оповіді. Казкові й історичні мотиви літописних сюжетів. Значення літописів для нащадків. Літопис «Повість минулих літ».

КНИЖКА ВЧИТЬ, ЯК У СВІТІ ЖИТЬ

ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ

Зі сторінок численних художніх творів промовляє до нас велика та славна історія українського народу. Створені ще в давні часи, міфи, перекази й легенди, пісні й думи розповідають нам про минуле, трагедії та перемоги, красу й велич рідного краю. Історія України стала невичерпним джерелом для українських письменників і письменниць, які у своїх віршах, поемах, оповіданнях, повістях, романах відображають події минувшини.

А звідки ми взагалі знаємо про минуле? З історичних джерел, так званих історичних носіїв інформації. Це можуть бути, наприклад, знайдені під час розкопок посуд, коштовності, знаряддя праці. Особливо цінними єперші рукописні книги, які через тисячі років дійшли до наших днів і розповідають про важливі події в житті країни. Ці книги називають літописами, а їхніх авторів – літописцями.

Літописання зародилося в Русі-Україні. Його вели при дворах князів, у церквах, монастирях.

Літописи мають для нас важливе значення. По-перше, це історичні джерела, з яких ми черпаємо інформацію про події минулого. По-друге, це високохудожні твори, адже вони містять багато народних легенд, переказів, приказок, прислів’їв, а сучасні авторові / авторці події описані яскраво, емоційно, образно, з використанням художніх засобів.

У літописних сюжетах історичні мотиви часто переплітаються з казковими. Наприклад, ми довідуємося про подвиги народного богатиря, наділеного надзвичайними якостями, або ж про героя, який вирушає в далеку дорогу та долає різні перешкоди.

Сторінка з літопису «Повість минулих літ»

ЗАПИСАТИ в РОБОЧИЙ ЗОШИТ!!!

Літопис – твір, у якому розповідь ведеться за роками. Це розташовані в часовій послідовності записи про історичні події. Слово літопис утворено від слів літо, що означало рік, та писати.

Літописи одночасно є як історичними джерелами, так і художніми творами.

Найвідоміший і найдавніший літопис нашого народу – «Повість минулих літ». Твір було написано в Києві на початку ХІІ століття. Вважають, що над літописом працював чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, якого нині ми називаємо Нестором Літописцем. Він був досить освіченою для свого часу людиною, знав багато мов.

Нестор Літописець (1890).

Скульптор Марк Антокольський

Книга ця – велетенська історична епопея... Книга ця невичерпна, бо невичерпне життя, про яке вона розповідає.

Леонід Махновець

У «Повісті минулих літ» відображено сторінки нашої історії від найдавніших часів і до днів життя автора цього твору (легендарний «світовий потоп», походження слов’ян, заснування Києва, діяння князів, боротьбу русичів із ворогами). На жаль, ми маємо цей твір не в оригіналі. До нас дійшла лише його копія, списана з оригіналу.

Професор Василь Яременко – один із найкращих знавців давніх рукописів, стверджує, що «Повість минулих літ», написана церковнослов’янською мовою, яка була тоді також і літературною, містить величезну кількість слів із української розмовної мови тисячолітньої України-Русі. Тому саме з «Повістю минулих літ» пов’язують початок історії української літератури.

З 1997 року щорічно 9 листопада вшановується пам’ять Преподобного Нестора Літописця і святкується День української писемності та мови.

Тож помандруймо в минуле стежками цієї яскравої пам’ятки українського народу, яку сучасною мовою переказав письменник Віктор Близнець.

Києво-Печерська лавра. Сучасне фото.

Віртуальна екскурсія.

Старовинний Київ та пам’ятки

періоду Русі-України.