Історія розвитку екології. Структура, предмет, завдання екології

Екологія - це наука про взаємини живих істот між собою і з навколишнім їх середовищем, про зв'язки в надорганізменних системах, про структуру і функціонування цих систем.

Екологія як наука сформувалася лише в середині минулого століття, після того, як були накопичені відомості про різноманіття живих організмів на Землі, про особливості їхнього способу життя. Виникло розуміння, що не тільки будова і розвиток організмів, але і взаємини їх із середовищем проживання підпорядковані певним закономірностям, які заслуговують спеціального та ретельного вивчення.

Термін «екологія» ввів відомий німецький зоолог Е. Геккель, який у своїх працях вперше спробував дати визначення сутності нової науки. Слово «екологія» походить від грецького oikos, що означає «житло», «місцеперебування», «притулок». Е. Геккель визначав екологію як «загальну науку про відносини організмів до навколишнього середовища. Вони частково органічної, частково неорганічної природи, але як ті, так і інші мають дуже велике значення для форм організмів, так як вони примушують пристосовуватися до себе»..

Як і більшість наук, екологія має тривалу передісторію. Її відокремлення являє собою природний етап зростання наукових знань про природу. Виділившись в системі інших природничих наук, екологія і зараз продовжує розвиватися, збагачуючи свій зміст і розширюючи завдання. Сучасна екологія є теоретичною основою раціонального природокористування, їй належить провідна роль у розробці стратегії взаємовідносин природи і людського суспільства. 

Неможливо користуватися природою, охороняти її, не знаючи, як вона влаштована, за якими законами існує і розвиваається, як реагує на впливи людини, які гранічно припустимі навантаження на природні стстеми може дозволити собі людство, щоб не зруйнувати її.

Головні завдання екології – це:

• встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля;

• дослідження структури та функціонування угрупувань організмів;

• розроблення методів визначення екологічного стану природних і штучних угрупувань;

• спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків;

• створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;

• застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Предметом екології є різноманітність і структура зв’язків між організмами, їхніми угрупуваннями та середовищем існування, а також склад і закономірності функціонування угрупувань організмів: популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому.

В екології розрізняють такі основні напрями: вчення про екологічні фактори, популяційну екологію та біогеоценологію.

Екологічні фактори – це всі компоненти довкілля, що впливають на живі організми та їхні угрупування. Вчення про екологічні фактори класифікує вплив як окремих екологічних факторів, так і їхню комплексну дія на живі системи.

Популяційна екологія вивчає популяції різноманітних організмів як особливий рівень організації живої матерії: їхню структуру, стан, способи саморегуляції.

Біогеоценологія – наука про структуру, функціонування, саморегуляцію, саморозвиток багатовидових угрупувань організмів (біогеоценозів) і біосфери в цілому.

До екологічних наук також належать: екологія бактерій, грибів, рослин, тварин, фітоценологія, ґрунтова біологія, радіоекологія. Еволюційна екологія досліджує історичні зміни екосистем і біосферу у зв’язку із змінами умов довкілля.

Отже, екологія – це комплексна біологічна наука, яка тісно взаємодіє з багатьма природничими дисциплінами. Нині перед загрозою планетної екологічної кризи виникла необхідність об’єднати зусилля науковців різних країн для проведення спільних екологічних досліджень.

Так, у 1964 році було розпочато роботу за загальною Міжнародною біологічною програмою, завдяки чому вдалося встановити потенційну продуктивність біосфери нашої планети та ту її частку, яку без зашкодження живій речовині Землі, може використовувати людина для своїх потреб.

Потрібно об’єднання зусиль екологів різних країн в справі створення біологічних основ охорони довкілля, оскільки не існує локальних екологічних катастроф: наслідки події, яка мала місце в одній країні, можуть відчуватися навіть у тих країнах, які безпосередньо з нею не межують. 

Використані джерела:

Анісімова С.В. Рибалова О.В. Поддашкін О.В. Екологія: Навчальна книга. – К.: Грамота, 2001. – 135с.

https://sites.google.com/site/biologia11klas/home/ekosistema

https://osvita.ua/vnz/reports/ecology/18868/

https://osvita.ua/vnz/reports/ecology/18862/