Мета: навчити дізнаєтесь, який «цифровий слід» залишаєте в Інтернеті, отримаєте змогу порівняти моделі поведінки онлайн та офлайн. Вивчення ключових термінів полегшить ваше розуміння і комунікацію, а саме: цифрова ідентичність.

Тип заняття: комбіноване.

Хід заняття

1.Організаційні моменти.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1.Інтернет

2. Цифрова ідентичність

3. Соціальна мережа

4. Права користувачів інтернет

1.Інтернет — всесвітня система взаємосполучених комп’ютерних мереж, що базуються на комплекті інтернет-протоколів і надають безперервний доступ до інформації, яка міститься у базі даних протоколів і утворена з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов’язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій.

Інтернет-комунікація — спілкування за допомогою інтернету.

Інтернет є мережею мереж, що дає можливість створення кіберпростору, де відбувається онлайнова комунікація. Кіберпростір ще називають віртуальною реальністю.

Віртуальна реальність — це ілюзія дійсності, створена за допомогою комп’ютерних систем, які забезпечують зорові, звукові та інші органи чуття.

Серйозним недоліком інтерактивності є уразливість конфіденційних даних. Перебуваючи в інтернеті, користувачі залишають про себе в мережі безліч інформації, зокрема приватного характеру. Коли ви оновлюєте інформацію, ми зберігаємо попередню копію». Ви повинні розуміти, що навіть після видалення інформації копії вашого контенту можуть зберігатися видимими в кешованих та архівованих сторінках, особливо якщо інші користувачі копіювали чи зберігали ваш контент. Фейсбук також може зберігати інформацію про вас з інших джерел, надавати всю інформацію іншим сторонам (зокрема, іншим компаніям, юристам, агентам державних агенств), якщо це не суперечить чинному законодавству

Ознаки інформаційного суспільства:

● зростає роль інформації і знань у житті суспільства;

● зростає кількість людей у галузі інформаційних технологій, комунікацій та виробництва інформаційних продуктів і послуг, зростання їхньої частки у валовому внутрішньому продукті;

● зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних і господарських відносинах;

● створення глобального інформаційного простору, який забезпечує:

а) ефективну інформаційну взаємодію людей;

б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів;

У ХХІ ст. інтернет став невід’ємною частиною життя сучасної людини. Як і все в цьому світі, він має свої позитивні та негативні сторони.

Позитивні та негативні фактори використання інтернету:

1. Інтернет — безцінне сховище людського досвіду та корисної інформації.

2. В інтернеті є сайти лише з рекламою.

3. Інтернет — необмежене спілкування, що охоплює листування, голосове спілкування, відеозв’язок.

4. Деякі країни обмежують доступ до певних сторінок інтернету.

5. Інтернет — місце, де можна висловитися, проконсультуватися, поділитися досвідом з іншими

6. Створювати сайти в інтернеті останнім часом стало неймовірно просто.

7. Інтернет часто забирає значно більше часу, ніж потрібно.

8. В інтернеті можна скачувати і розміщувати ігри, фотографії, мелодії, пісні, відео, документи.

9. В інтернеті діє небачена кількість заражених і злочинних сайтів.

10. В інтернеті можна рекламувати свою корпорацію, вести бізнес, брати участь у торгах, аукціонах, грати на біржах.

11. Інтернет дає змогу навчатися.

12. В інтернеті можна заробляти.

13. В інтернеті можна стежити за останніми новинами у світі і своїй країні.

14. В інтернеті можна самореалізуватися.

15. У деяких країнах ціни на інтернет непомірно завищують.

16. Інтернет-магазини дають змогу продати чи придбати будь-які речі.

17. В інтернеті багато неперевіреної «фейкової» інформації.

18. Надмірне захоплення інтернетом призводить подекуди до того, що дехто починає віддавати перевагу віртуальній реальності над фізичною.

2. Цифрова ідентичність (digital identity) — це сукупність інформації, дані, які унікально описують особу, організацію або електронне обладнання, що існує в Інтернеті, це інтернет-ідентичність людини, групи людей, організації та цифрове уявлення про набір їх унікальних якостей як мережевого суб’єкта. В епоху масового Інтернету ми все частіше стикаємося з термінами «віртуальна особистість», «цифрова особа». Занурення людини в мережу Інтернет сприяє появі цифрової ідентичності. Аватари й нікнейми в соцмережах можуть створити нову віртуальну особу, яка розпочне нове мережеве життя із заміною реального «я» на віртуальне. Здійснюючи спілкування з іншими за допомогою комп’ютера, будь-яка людина може стати абсолютно іншою особою, тим, ким хоче бути, проявити інший зразок поведінки. Людина може віртуально змінити свій вік, стать, адресу, створити бажаний ідеальний образ. Вираженням цифрової ідентичності є не створення віртуальної особи, а вираження себе справжнього, самореклама, самопрезентація.

Цифрову ідентичність можна представити як набір електронних записів по цифровому сліду, що зберігає сукупність інформації про відвідання та дії користувача під час перебування в мережі. Людина залишає свій відбиток в інформаційному полі, наприклад, електронні листи, записи та фотографії в соціальних мережах продовжують своє існування. У світі цифрової ідентичності людину визначає контент, який розміщений нею в Інтернеті через форуми, блоги та соціальні мережі. Інформація, яка накопичується там, складає великі бази особистих даних, а також поведінкові, непрямі відомості про користувачів, за якими також можна встановити реальну людину.

Цифрова ідентичність використовується для ідентифікації при з’єднаннях з різними сторінками мережі Інтернет. Зокрема, вона міститься в цифровій ідентифікації та автентифікації даних, що підтверджують дійсного користувача комп’ютерних систем. Така інформація включає ім’я користувача та пароль, дату народження, номер соціального страхування, медичні дані, фінансові історії, відомості про податки та професійний досвід, операції в режимі онлайн, такі як електронні транзакції (операції з використанням банківського рахунку), покупки тощо. Уся ця інформація зберігається в Інтернеті й формує цифрову ідентичність.

3. Соціальна мережа — це веб-сервіс, віртуальна спільнота, що складається з людей з однаковими інтересами, нахилами, діяльністю. Соціальні мережі спеціалізуються на різних потребах та інтересах людей, і в більшості користувачів є акаунти у двох-трьох соціальних мережах. Найпопулярніші соціальні мережі: це Facebook, Instagram, Twitter, LinkedIn

Соціальна мережа у всесвітній павутині будується на тих же засадах, що й у реальному світі, але відрізняється від реальних людських спільнот тим, що у функціонуванні мережі не відіграє ролі географічна віддаленість її учасників одне від одного.

У віртуальному світі Інтернету ми постійно стикаємося з проблемою забезпечення приватності. Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, приватність закріплюється як окремий аспект приватного життя. Ніхто не має права збирати та поширювати інформацію про наше приватне життя. Особиста інформація, якою ми не хочемо ділитися, має залишатися конфіденційною, не підлягати розголосові. Питання збереження приватності в мережі Інтернет є актуальним, оскільки віртуальне спілкування практично ніколи не буває приватним. Інформація, що поширюється в режимі онлайн електронною поштою, соцмережами тощо легко може бути доступна іншим. Від неї також неможливо повністю позбутися. Недостатня захищеність інформації та своїх профілів створює ризик доступу до неї інших людей і її використання без дозволу. Користувачі Інтернету самі несуть відповідальність за захист відомостей про своє життя.

В Інтернеті існує безліч небезпек. Зокрема, відсутні засоби впізнання особи, з якою спілкуєшся, і є багато випадків, коли себе видають за інших. Наявні випадки потрапляння в рабство чи залежність через мережу Інтернет. Також Інтернет використовується шахраями, які можуть вимагати гроші, наприклад, на організацію допомоги чи благодійність. З тією ж метою надсилається інформація про виграш грошей або речі: щоб отримати приз, треба зателефонувати за платним номером телефону чи сплатити певну суму, зазначену як податок. Важко уберегтися від спаму. Більш уразливими через підключення до глобальної мережі стають комп’ютери.

Загрози для приватності можуть бути безпосередніми — хакерські атаки, шкідливе програмне забезпечення, та опосередкованими — спостереження, спам, накопичення непрямої інформації. Втручання може бути відкрите, помітне для користувача — у вигляді викрадення, пошкодження чи знищення інформації про особу, та приховане — може залишатися непоміченим, воно спрямоване на отримання інформації, маніпуляції з нею, відкладені в часі, можливу активність у мережі від імені особи. Тому треба дотримуватися правил безпеки.

4. Окремим актуальним питанням сьогодення є дотримання прав людини онлайн. Інтернет є віртуальним середовищем, у якому реалізуються та можуть порушуватися права людини. ООН та Рада Європи визначають, що існуючі права людини та основні свободи однаковою мірою належать як до офлайн, так і до онлайн-простору. Як ми знаємо, права людини забезпечуються державою. Однак забезпечення прав людини в Інтернеті ускладнюється тим, що він є власністю різних приватних компаній. Приватні компанії повинні поважати й забезпечувати права людини у своїй діяльності та дотримуватися законодавства, встановленого державою. Тому для забезпечення прав людини держава має контролювати приватні компанії, щоб вони їх не порушували.Держава повинна діяти в межах власного та міжнародного законодавства у сфері прав людини. Люди, у свою чергу, також мають дотримуватися законодавства та поважати права інших людей. Ніхто не повинен бути об’єктом незаконного втручання в здійснення прав людини та основних свобод під час перебування в Інтернеті. Незважаючи на те, що віртуальний простір здається нереальним і неконтрольованим, це не означає, що це простір для порушень прав людини. Безпека цього простору залежить від користувачів, Інтернет буде таким, яким люди самі його зроблять. Користувачі для забезпечення прав людини мають звертати увагу на контент, який вони створюють і поширюють, коментарі, які вони роблять на сторінках, щоб вони не зачіпали права інших людей через дискримінаційні ознаки. Людина в Інтернеті має право на приватність.

Права користувачів інтернет

1. Вільно висловлювати свої поглядів і брати участь у житті суспільства щодо питань, які стосуються ваших інтересів.

2. Навчання безпечного користування інтернетом

. 3. Ви маєте отримувати чітку інформацію про те, який онлайн-контент та поведінка є незаконними (наприклад, домагання в інтернеті), а також мати можливість повідомити про це. Вам повинні надати поради та підтримку з належною повагою до вашої конфіденційності та анонімності.

4. Вам мають надати спеціальний захист від втручання у ваше фізичне, психічне та моральне благополуччя.

У разі, якщо виявлено факт вчинення злочину за допомогою інтернету, необхідно повідомити про це, заповнивши форму зворотного зв’язку на сайті Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України http://www.cybercrime.gov.ua/feedback-ua, та написати відповідну заяву до найближчого відділка міліції.

Будь-хто, чиї права порушуються, може розраховувати на правовий захист від компетентних органів. В Україні механізмами захисту прав людини в Інтернеті є: Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Звернення до Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Звернення до міжнародних судів чи організацій. Після використання всіх національних механізмів правового захисту кожна людина може звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ

4. Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал. Ст152-156

Основні визначення записати в зошит.

10 з 10 балів

1.Напишіть позитивні та негативні фактори використання інтернету

2.Опишіть права користувачів інтернет