Щоб передати ліричні роздуми чи сумні настрої, композитори застосовують жанр елегій. А для втілення епічних картин народного життя — жанр рапсодій.

У літературі елегія — це ліричний вірш споглядального характеру, часом із нотками смутку. У музиці — це повільний невеликий за обсягом задумливий твір із наспівною мелодією.

Елегійна лірика — улюблений жанр романтиків, поетів і композиторів. Одним із найвідоміших зразків жанру є елегія Жуля Массне для фортепіано, яку він переклав для віолончелі, а згодом — для симфонічного оркестру. До сумної мелодії через певний час додали текст, і виникла вокальна версія.

Туман Жинабаєв. Квіткова рапсодія

Варвара Гаврилюк. Осіння елегія

Слово рапсод має давню історію. У Давній Греції відбувалися змаганнях мандрівних співців-рапсодів, які декламували поеми, акомпануючи собі на кіфарі або лірі. Рапсодія як музичний і переважно інструментальний жанр — це великий одночастинний твір, якому притаманні вільний імпровізаційний розвиток, чергування контрастних епізодів і тем на основі народних мелодій. Тому нерідко в назві автори вказують національну специфіку твору.

Наприклад, щодо творів Ф. Ліста, засновника цього жанру, — «Угорські рапсодії». Також — «Слов’янські рапсодії» А. Дворжака, «Іспанська рапсодія» М. Равеля. Фольклорні джерела стали інтонаційною основою «Карпатської рапсодії» М. Скорика.

До портретної галереї

Мирослав Скорик (1938-2020) — видатний український композитор, музикознавець, диригент, педагог, автор різножанрової спадщини, яка увійшла до скарбниці світової музичної культури. За визначні досягнення він отримав упродовж життя численні відзнаки й нагороди, став Національною легендою України.

М. Скорик народився у Львові в родині високоосвічених українських інтелігентів. І хоча батьки не були професійними музикантами, перше знайомство з музикою Мирослав отримав у сім’ї, де музикували в родинному колі. До систематичних занять музикою Мирослава заохотила Соломія Крушельницька, рідна сестра його бабусі. За порадою видатної співачки, він став учнем музичної школи.

У 1948 році родину Скориків репресували та вислали до Сибіру. Повернутися Мирослав зміг лише через п’ять років. Він закінчив Львівську консерваторію і аспірантуру в Московській консерваторії, де захистив дисертацію з музикознавства. Композитор викладав у Львівській і Київській консерваторіях, був художнім керівником Київської опери, виступав як диригент і піаніст. Вокальні, інструментальні, симфонічні твори митця виконують в багатьох країнах світу.

Прослухайте музичний твір:

Мирослав Скорик. Елегія (для скрипки та оркестру). Карпатська рапсодія для симфонічного оркестру