Імунна система людини, особливості її функціонування. Імунокорекція. Імунотерапія.

Подивіться відеоматеріали

Параграф підручника № 21 (стор. 72-75)

Протягом усієї історії існування людства його вражали багаточисленні епідемії, які спустошували села, міста. Проте навіть у самий розпал епідемії не всі люди хворіли. Як ви вважаєте, чому?

Підказка: пригадайте, що вам відомо про імунітет.

Здоров’я, захворювання, імунітет – як часто чуємо ми ці слова! Але чи замислювались ви про роботу імунної системи – як вона здійснюється, чому порушується, чи можна її покращити? Сьогодні ми розглянемо ці питання.

Як відомо, в організмі людини три головні регуляторні системи: нервова, гуморальна та імунна.

Імунна система

Робота імунної системи спрямована на підтримку генетичної сталості організму, боротьбу зі збудниками захворювань - інфекційними агентами, чужорідними небезпечними речовинами, переродженними клітинами власного тіла.

Імунна система - сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів і контролюють сталість клітинного та гуморального складу організму.

Імунна система знищує:

• молекули інших організмів,

• клітини, молекули, до яких утворюються антитіла,

• пошкоджені клітини власного організму;

• реагує на власні клітини та тканини, що злоякісно трансформовані

Органи імунної системи.

Органами імунної системи є:

Центральні:

• Червоний кістковий мозок є головним органом кровотворення. Там утворюються В-лімфоцити, здатні виробляти антитіла для боротьби з інфекцією та інші клітини крові.
•Тимус (загрудинна залоза) – місце дозрівання і «навчання» Т-лімфоцитів. Він добре працює у молодих людей, а з віком втрачає активність.

Периферичні:

• Селезінка є найбільшим лімфатичним вузлом в організмі — це найбільший орган імунної системи. Він виконує функцію фільтру, очищаючи і захищаючи кров від бактерій і регулює її згортання.

• Лімфатичні вузли формуються в місцях злиття декількох лімфатичних судин і є бар'єром для поширення інфекцій в організмі. Вони – найбільш чисельні органи імунної системи, є у більшості органів, і утворюються на місці злиття лімфатичних судин. Лімфатичні вузли є бар’єром на шляху проникнення інфекції у наше тіло і поширення її організмом.

• Скупчення лімфатичної тканини у стінках порожнистих органів травної і дихальної систем - лімфатичні вузлики червоподібного відростка і клубової кишки, мигдалики. Мигдалини (орган у ротоглотці) — розпізнають мікроорганізми, які потрапляють в організм людини через рот і ніс, та розпочинають боротьбу з ними.

Також ще група імунних клітин працює з апендиксом для захисту кишечнику від інфекцій (вроджені лімфоїдні клітини захищають апендикс від шкідливих бактерій).

Імунна реакція — захисна реакція організму. У відповідь на вторгнення в організм чужорідних мікроорганізмів (антигенів) лімфоцити крові виробляють антитіла (імуноглобуліни), які розпізнають і знешкоджують їх.

Імунітет

Імунітет – це реакція організму на чужорідність, сукупність захисних механізмів, які допомагають організму протистояти чужорідним чинникам.

Він зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біологічних особливостей та механізмів організму, здатних протистояти шкідливій дії чужорідних організмів і речовин.

Імунітет – складна реакція. Він є сукупністю багатьох ланок. Спробуємо розібратись, як він працює і які існують його види

Типи імунітету

Розрізняють два типи імунітету: специфічний (набутий) і неспецифічний (вроджений).

Неспецифічний (вроджений) імунітет

носить видо-специфічний характер, тобто є практично однаковим у всіх представників одного виду. Він спрямований проти будь-яких чужорідних речовин і забезпечує боротьбу з інфекцією на ранніх етапах її розвитку, коли специфічний імунітет ще не сформувався.
Неспецифічний (вроджений) імунітет забезпечується:

• шкірою;

• клітинами і секретами слизових оболонок, які є першими бар'єрами на шляху інфекцій;

• здатністю лейкоцитів до фагоцитозу.

Стан неспецифічного імунітету визначає схильність людини до різних інфекцій, збудниками яких є умовно патогенні мікроби.

Специфічний (набутий) імунітет

носить індивідуальний характер і формується протягом усього життя людини в результаті контакту його імунної системи з різними мікробами і антигенами.

Специфічний (набутий) імунітет забезпечують Т- і В-лімфоцити, що утворюються у центральних органах імунної системи, і які мають на поверхні своїх мембран рецептори, здатні розпізнавати певний антиген, взаємодіють з антигенами і знищують їх. Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет, а В-лімфоцити — гуморальний імунітет. Специфічний імунітет зберігає пам'ять про перенесенні інфекції і перешкоджає їх повторному виникненню.

Розрізняють активно набутий імунітет і пасивно набутий імунітет.

Також імунітет поділяють на природний та штучний.

Природний імунітет

Вроджений і набутий імунітет називають природним.

Люди вже з народження є несприйнятливими до багатьох хвороб, оскільки в їх крові містяться готові антитіла. Такий імунітет називають вродженим. Вроджений імунітет успадковується від батьків. Наприклад, у людини з народження є імунітет до збудника чуми собак. Людина не хворіє на цю хворобу.

У результаті перенесеної інфекційної хвороби в організмі людини також утворюються антитіла — виробляється імунітет. Такий імунітет отримав назву набутого. Якщо збудники хвороби знову потраплять в організм власника набутого імунітету, то виробляються антитіла які дуже швидко знищать цих збудників, і людина не захворіє. Наприклад, перехворівши на кір, кашлюк, вітряну віспу, люди, як правило, не хворіють цими хворобами повторно.

Штучний імунітет

Щоб уберегти людину від зараження тією чи іншою інфекційною хворобою (віспою, краснухою, паротитом (свинкою), поліомієлітом, дифтерією, тощо), людині роблять щеплення — вводять вакцину (убитих або сильно ослаблених збудників хвороби) і таким чином створюють штучний імунітет.
Щеплення викликає захворювання у легкій формі, при цьому утворюються захисні антитіла. Це — активний імунітет. Щеплення врятували життя багатьом людям.
Приклад: у 1769 р англійський лікар Едуард Дженнер помітив, що селянки, які доглядають за коровами, досить часто заражаються від тварин захворюванням «коров'ячої віспою», яка протікає у людей легко. У періоди епідемій ті, хто перехворів «коров'ячої віспою», ніколи не хворіли людської віспою (дуже небезпечним, часто смертельним захворюванням людини). Дженнер спочатку прищепив восьмирічному хлопчику «коров'ячу віспу», а через 1,5 місяці заразив його людської віспою. Дитина не захворіла. Таким чином були розроблені щеплення.

Якщо хворій людині потрібно швидко надати допомогу, йому, зазвичай, вводять готові антитіла у вигляді лікувальної сироватки, яку отримують з плазми крові тварин або людей, які вже перенесли інфекційне захворювання. Це — пасивний імунітет.
Приклад: лікувальні сироватки часто є єдиним засобом при лікуванні смертельно небезпечних хвороб, наприклад правця. Збудник правця міститься у ґрунті і при забрудненні рани землею може потрапити в організм і викликати цю важку хворобу. При підозрі на правець потрібно терміново ввести протиправцеву сироватку.

Проте, введені в організм з сироваткою антитіла є недовговічними, і людина через деякий час знову стає сприйнятливою до даної хвороби.
Лікувальна сироватка — це препарат плазми крові без фібриногену, що містить готові антитіла, які утворилися у крові тварини (або людини), раніше зараженої даними збудником і яка перенесла дане захворювання.

За механізмом дії розрізняють гуморальний і клітинний імунітет.

Чинники, які послаблюють імунну систему:

• шкідливі звички;

• недостатня рухова активність;

• нераціональне харчування;

• забруднення навколишнього середовища:

• стреси та депресивні стани;

• психосоціальні конфлікти.

  Порушення функціонування імунної системиЯк і у роботі будь-якої системи організму, у функціонуванні імунної системи можуть виникати порушення:

• • Імунодефіцит – формується за недостатньо ефективної роботи імунної системи. Буває вродженим (первинним) і набутим (вторинним). Найвідоміший приклад - СНІД.

• • Алергічна реакція – підвищена чутливість імунної системи організму на певні, як правило, безпечні антигени. Такі речовини називаються алергенами.

• • Автоімунні захворювання – виникають у разі атаки імунною системою власних клітин. Прикладом такого захворювання є цукровий діабет І типу. До аутоімунних захворювань належать:

  • ревматоїдний артрит;

  • аутоімунний тироїдит;

  • системний червоний вовчак;

  • системна склеродермія;

  • васкуліти;

  • деформуючий остеоартроз (хвороба Бехтєрєва);

  • розсіяний склероз;

  • неспецифічний виразковий коліт;

  • хвороба Крона та інші.

Дайте відповіді на запитання:

1. Які органи входять до складу імунної системи людини?

2. Які функції виконує імунна система?

3. Як працює механізм клітинного імунітету?

4. Які є види (типи) імунітету?