Є. Гуцало. «Зірка», «Чарівники», «Журавлі високі пролітають…».

Доброго дня

Тема уроку:

Є. Гуцало. «Зірка», «Чарівники», «Журавлі високі пролітають…».

Євген Гуцало

(1937-1995)

Євген Пилипович Гуцало народився в селі Старому Животові на Вінниччині в учительській сім’ї: батько викладав українську мову й літературу, мама — хімію і біологію. Ось звідки в Євгена така любов і до мови, і до природи. Коли хлопчику було чотири роки, почалася війна, яка не могла не позначитися в майбутньому на творчості письменника.

Талант до слова в Євгена проявився рано. Якось треба було написати твір на вільну тему, і він залюбки це зробив. Проте коли тато прочитав його роботу, то присоромив сина перед усім класом, запитавши: «Звідки списав?»

Перші вірші й оповідання почав писати ще в школі, багато з них надсилав у різні журнали й газети, проте завжди приходила негативна відповідь. Хлопець не опускав рук, твердо вирішивши стати журналістом. Поїхав вступати до Київського університету, усі іспити склав на п’ятірки (тоді була п’ятибальна система оцінювання), а останній — на чотири. Цього виявилося замало, адже на одне місце тоді претендувало аж п’ятнадцять чоловік! Гуцало все одно не здавався — і через рік став студентом Ніжинського педінституту. Юнак далі писав, надсилав свої вірші вже знаним тоді поетам П. Тичині й М. Рильському, але ніякої відповіді не отримав... І все одно впертість, наполегливість і велике бажання перемогли — Євген Гуцало став відомим письменником, з-під пера якого вийшло понад сто книжок.

Друзі митця жартома розповідали, що коли Є. Гуцало ішов ранковими вулицями Києва, то в цей момент пташки переставали співати й сідали йому на плече — ось як природа відчувала справжнього майстра. Любов до всього живого — тема багатьох творів письменника.

ЗІРКА

Із коромислом по воду

аж до моря зірка ходить.

Коли зірка йде по воду —

весело сміється,

Коли зірка йде з водою —

срібло з відер ллється.

Срібна зірка йде з водою,

срібні в зірки руки,

ллється чисте срібло з відер

на ліси та луки.

Ллється чисте срібло з відер

на маки й калину,

на заквітчану у місяць

срібну Україну.

ЧАРІВНИКИ

Ніч — велика чарівниця!

Зчарувала звіра, птицю,

зчарувала всіх людей —

не побачиш їх ніде.

Не побачиш вітра в полі,

ні тополю на роздоллі,

ні метелика, ні бджілку,

ні в цвіту вишневу гілку...

Ранок — все відчарував:

сині квіти поміж трав,

і метелика, і бджілку,

і в цвіту вишневу гілку,

і баского вітра в полі,

і тополю на роздоллі,

всіх людей, і звіра, й птицю!..

Ніч — велика чарівниця,

та ще більший чарівник

ранок — щирий трудівник,

що і сам трудитись звик,

що до праці всіх розбудить,

хай то птиці, звірі, люди...

Два оці чарівники

в світі цім живуть віки.

Журавлі високі пролітають

Журавлі високі пролітають,

ледве видно птахів із землі

Журавлів я з вирію стрічаю

і прошу перо у журавлів.

Ставши над Дніпром зеленооким,

ставши над усміхненим Дніпром,

я прошу перо у них високе,

піднебесне в них прошу перо.

Хай з небес перо високе кинуть,

хай мене благословлять крилом,

щоб писалось слово журавлине

журавлиним з вирію пером.

Щоб воно до вирію літало,

журавлиний звідало політ,

та завжди із вирію вертало

до святої отчої землі...

Виразно читати вірші