Загальні принципи гуморальної регуляції
Гуморальна (ендокринна) регуляція фізіологічних процесів в організмі людини відбувається за участі біологічно активних речовин, які транспортуються кров’ю, лімфою та тканинною рідиною.
Провідна роль у процесах гуморальної регуляції належить ендокринній системі. До її складу входять залози внутрішньої та змішаної секреції. Залози внутрішньої секреції не мають власних вивідних проток, тому їхні секрети виділяються у кров або лімфу. Залози змішаної секреції функціонують і як залози внутрішньої, і як залози зовнішньої секреції, які мають протоки, що відкриваються на поверхню тіла (потові) або в порожнини внутрішніх органів (слинні). Наприклад, підшлункова залоза через протоку виділяє у дванадцятипалу кишку травний сік (пригадайте його склад і функції), а також виробляє гормони, які регулюють вуглеводний обмін.
Ендокринні залози виробляють речовини - гормони, які у невеликих концентраціях змінюють стан організму, функції різноманітних органів, обмін речовин. Подібно до гормонів діють нейрогормони. їх виробляють особливі нейрони - нейросекреторні клітини. Якщо певні гормони чи нейрогормони виробляються у недостатній кількості (так звана гіпофункція) або не виробляються взагалі, спостерігають значні порушення у функціонуванні організму. Такі захворювання називають ендокринними. Надлишкове вироблення певних гормонів і нейрогормонів також негативно впливає на організм (гіперфункція).
На відміну від нервової системи, що забезпечує передачу сигналу на значні відстані за короткий час, робота ендокринної системи вирізняється меншою швидкістю, однак спричинена ними дія триваліша.
Характерні особливості гуморальної регуляції:
дистанційність дії: гормони і нейрогормони з током крові або інших рідин можуть переміщатися від місць свого синтезу до клітин, на діяльність яких вони впливають;
висока біологічна активність: ці сполуки впливають на клітини, тканини та органи в незначних концентраціях;
специфічність дії: гормони та нейрогормони впливають лише на певні біохімічні процеси, що відбуваються в тих чи інших тканинах і органах.
Як регулюється діяльність ендокринної системи?
Майже всі залози внутрішньої секреції багаті на нервові волокна. їхня діяльність контролюється імпульсами, що надходять від нервової системи.
Ендокринна система людини
Крім того, діяльність одних ендокринних залоз регулюється гормонами, які виділяють інші, або ж нейрогормонами. Координаційним центром діяльності ендокринних залоз є гіпоталамус. Він отримує сигнали від центральної нервової системи та аналізує їх. У відповідь на них гіпоталамус виділяє у загальний кровотік регуляторні нейрогормони. Кровоносними судинами вони потрапляють у передню частку гіпофіза - провідної ендокринної залози внутрішньої секреції, розташованої в головному мозку безпосередньо під гіпоталамус. Під впливом цих речовин гіпофіз синтезує гормони, які стимулюють діяльність усіх інших ендокринних залоз. їх називають тропними.
Будова та функції гіпофіза
Гіпофіз, або мозковий придаток, пов’язаний з гіпоталамусом за допомогою тоненької ніжки. У гіпофізі розрізняють дві частки: передню і задню. Гормони передньої частки регулюють діяльність інших залоз внутрішньої секреції (гормон росту, пролактин, гонадотропні гормони). Наприклад, пролактин регулює діяльність молочних залоз.
Розташування (1) і функції (2) гіпофіза
Гормон росту (соматотропний гормон) впливає на розвиток усього організму. За надлишкового вироблення цього гормону в дитячому віці спостерігають посилений ріст усього організму - гігантизм. Якщо це спостерігають після завершення формування організму людини, виникають значні диспропорції всього тіла і внутрішніх органів, наприклад спостерігають надмірне розростання окремих частин тіла (ніс, вуха, кінцівки). Це захворювання називають акромегалією, порушується обмін речовин, спостерігають розлади психічних функцій. У разі гіпофункції гіпофіза в дитячому віці зупиняється ріст, настає раннє скостеніння хрящів. Таке захворювання називають карликовістю.
Недостатня кількість гонадотропних гормонів, які стимулюють розвиток органів статевої системи, зумовлює порушення у формуванні статевої системи людини (інфантилізм).
У задню частку гіпофіза надходять нейрогормони (вазопресин, окситоцин), які утворюються в гіпоталамусі. Вазопресин, або антидіуретичний гормон, регулює реабсорбцію води в нирках і тонус судин. Окситоцин стимулює скорочення матки під час пологів, відведення молока з молочних залоз під час годування немовлят.
Ознаки порушення функції гіпофіза: 1 - гігантизм, 2 - акромегалія, 3 - карликовість
Отже, гіпофіз, який перебуває під контролем гіпоталамуса, сам контролює: вироблення гормонів щитоподібною залозою, функцію надниркових залоз, чоловічих і жіночих статевих залоз, а також ріст тіла та водний баланс.
.png)
.png)
