I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
«Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тютюнник. Живописець правди — так можна б визначити і творчі принципи письменника і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю. Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання сучасників. Не все з читаного залишає глибокий слід у серцях людей. Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не розлучатися»,— цими рядками відомого українського письменника Олеся Гончара ми поведемо розповідь про талановитого митця.
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Вступне слово
На тлі мелодії «Полонез Огінського» («Що є прекрасніше за цю музику? Сум і трагедію чую я в ній») учні читають щоденникові записи письменника, уривки із записних книжок, спогадів друзів.
□ «Кремезний, вродливий, не міг не звернути на себе увагу. Високий, худий, з чітким кроком, тілом ставний, з непокірно завинутим чубом, з гордо піднесеною головою, він вирізнявся в юрбі і цього не помітити було годі». (В. Шевчук)
□ «Буйночубо — красивий, з неспокійним зором у лагідних очах своїх, що завжди висвічували людям ніжність доброго й справедливого серця».
□ «З любові і муки народжується письменник — іншого шляху у нього немає».
□ «Іноді я відчуваю людину, як рана — сіль».
□ «Мила моя Людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова».
□ «Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю — тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже, як важко».
□ «Часто запитую себе: навіщо тобі істина? І відповідаю: щоб знати, де брехня... Ніщо так боляче не б’є людину, як брехня. Тому її так і ненавиджу, тому й прагну вперед на пошуки істини».
□ «Питають часто, над якою темою працюю. Ніколи над темою не працював. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені».
□ «Людиною треба вдатися. А стати нею, не вдавшись,— подвиг».
□ «Сумніве мій! Мій ти мучителю і помошнику. Як тяжко з тобою і як страшно залишитися без тебе».
□ «Згідно з моєю метою мій вчинок — ось гармонія людської душі: мета: вчинок. Шукати гармонії всезагальної, шукати на денному небі зірки».
□ «Але є в житті людини один страшний день — коли вона вперше опустить плечі, зігнеться».
□ «Кому ж дістанеться жаль, що жив у моїй душі?»
Вчитель. Ось такою незвичайною людиною, загадковою, переповненою болем, стражданням, з любов’ю до рідної землі постає перед нами письменник.
.png)