Гострі алергійні захворювання. Кропивʼянка, набряк Квінке, анафілактичний шок.

Тема: Невідкладні стани при гострих алергійних захворюваннях: кропив’янка; набряк Квінке; анафілактичний шок

Цілі:

1. Знати:

• знати суть патологічного стану;

• клінічну симптоматику гострих алергозів;

• клінічну симптоматику анафілактичного шоку;

• правила надання невідкладної допомоги хворим.

2. Вміти:

• провести обстеження хворих та оцінити його результати;

• надати невідкладну долікарську допомогу хворим кропивниці, набряку Квінке, анафілактичному шоці;;

• вирішувати деонтологічні завдання, пов'язані з професійною діяльністю.

Практичні навички, які слід відпрацювати на занятті

1. Проведення опитування та об'єктивного обстеження хворих із кропив’янкою, набряком Квінке, анафілактичним шоком.

2. Дослідження пульсу.

3. Вимірювання AT.

4. Виконання в/м та в/в ін'єкцій.

5. Догляд за важкохворими.

6. Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином.

7. Підключення заповненої системи для в/в краплинного введення ліків.

8. Проведення проби на чутливість до антибіотиків.

9. Протишоковий набір, інструментарій, лікарські засоби, які входять до нього.

Хід заняття

1. Проведення опитування та об'єктивного обстеження хворих із гострими алергозами.

2. Визначення стану важкості хворого.

3. Дослідження пульсу.

4. Вимірювання AT.

5. Виконання в/м та в/в ін'єкцій.

6. Догляд за важкохворими.

7. Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином.

8. Підключення заповненої системи для в/в краплинного введення ліків.

9. Протишоковий набір, інструментарій, лікарські засоби, які входять до нього.

10. Вирішення ситуаційних завдань, складання плану надання невідкладної допомоги хворим.

Кропив’янка

Кропив'янка — це захворювання, яке характеризується швидким виникненням на шкірі або слизових оболонках висипу пухирцевого типу, що супроводжується свербінням.

Клінічна картина. Захворювання проявляється раптовою появою свербіння шкіри і рожевого або білого висипу різної форми і величини. Висипання можуть обмежуватися зоною безпосереднього контакту з алергеном (наприклад, професійний екзематозний дерматит фельдшерів, перукарів) або ж поширюватися по всьому тілу. Уртикарні, бульозні, папульозні, папуло-везикульозні чи петехіальні висипання виникають на тлі генералізованої еритеми і супроводжуються підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, проносами. Гострий період триває від декількох годин до декількох діб. Процес може рецидивувати. Якщо загальна тривалість хвороби перевищує 5-6 тиж., то вона переходить у хронічну форму. Хронічна рецидивна кропив’янка характеризується хвилеподібним перебігом, інколи тривалістю до 20-30 років, з періодами ремісії.

Набряк Квінке

Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк, велетенська кропив’янка) — чітко локалізована ділянка набряку дерми та підшкірної жирової клітковини. Він є однією з форм кропив’янки.

Клінічна картина. Набряк Квінке проявляється симптомами, які залежать від локалізації процесу. Звичайно на тлі уртикарного висипання, гіперемії шкірних покривів розвивається гострий набряк шкіри, підшкірної жирової клітковини і слизових оболонок без чіткого відмежування від незмінених тканин. Висип має вигляд великого, блідого, щільного, не сверблячого інфільтрату, при натискуванні на який не залишається ямки. Набряк частіше локалізується в ділянці губ, щік, повік, волосистої частини голови, кистей рук. Обличчя стає набряклим, важкі набряклі повіки перешкоджають розплющуванню очей. Очні яблука ін’єковані. Різка гіперемія і набряк слизової оболонки носа зумовлюють порушення носового дихання, напади нестримного чхання. Набряк і гіперемія м’якого піднебіння, мигдаликів утруднюють ковтання. Особливо небезпечний набряк Квінке в ділянці гортані. При цьому відзначаються охриплість голосу, надсадний кашель, інспіраторна задишка. Дихання стає шумним, стридорозним. Обличчя набуває ціанотичного відтінку, відтак блідне. Пацієнти неспокійні. При поширенні набряку на слизову оболонку бронхіального дерева приєднується бронхообструктивний синдром. У тяжких випадках пацієнти можуть загинути від явищ механічної асфіксії. При затиханні гострого періоду (1 год - 1 доба) вони скаржаться на біль у гортані, захриплість голосу, утруднене дихання, при аускультації легень вислуховуються сухі та вологі хрипи. У разі локалізації набряків на слизовій оболонці травного каналу виникає абдомінальний синдром, проявами якого є нудота, блювання їжею, потім жовчю, різкий розлитий біль у животі, здуття живота, посилення перистальтики кишок. Напад закінчується профузним проносом. При мікроскопічному дослідженні випорожнень виявляють підвищену кількість еозинофілів, кристали Шарко-Лейдена. Якщо патологічний процес локалізується в сечових і статевих органах, розвивається картина гострого циститу, інколи з анурією. При локалізації набряків на обличчі до патологічного процесу можуть залучатися мозкові оболони з появою менінгеальних симптомів (головний біль, загальмованість, блювання, судоми). Украй рідко до патологічного процесу залучається серце з клінічними проявами порушення ритму.

Анафілактичний шок

Анафілактичний шок (АШ) — комплекс різних алергійних реакцій негайного типу, які сягають крайнього ступеня тяжкості. Цей синдром виникає в перші хвилини після надходження в організм антигену.

Етіологія. Причинами АШ можуть бути: медикаменти, жалення комахами, вакцини, сироватки, харчові продукти, охолодження тіла за холодової алергії. АШ характеризується швидким розвитком переважно загальних проявів анафілаксії: зниженням АТ, температури тіла, згортання крові, порушеннями функції ЦНС, підвищенням проникності судин, спазмом гладеньких м’язів тощо.

Класифікація медикаментозного АШ.

Виділяють клінічні варіанти та типи перебігу медикаментозного АШ:

1) клінічні варіанти:

- асфіктичний;

- гемодинамічний, або колаптоїдний;

- абдомінальний;

- церебральний;

2) тип перебігу:

- гострий доброякісний;

- гострий злоякісний;

- затяжний;

- рецидивний;

- абортивний.

Діагностика

1. Збирання алергологічного анамнезу з урахуванням стану хворого.

2. Врахування характерних клінічних проявів АШ, наведених нижче.

3. Визначення стану гіперчутливості до медикаментозних, інсектних, харчових алергенів, вакцин, сироваток тощо за допомогою лабораторних методів, що застосовуються для діагностики алергійних реакцій анафілактичного типу.

Примітка: заборонено використовувати шкірні та інші провокаційні тести з медикаментами для діагностики АШ у зв’язку з їх невисокою інформативністю та небезпекою для життя пацієнтів.

Клінічна картина. АШ залежить від шляхів уведення препарату. За внутрішньовенного введення реакція виникає через

3-5 хв і проявляється артеріальною гіпотензією, набряком гортані, бронхоспазмом, ангіоневротичним набряком. За тяжких форм АШ кропив’янка з’являється рідко, частіше вона супроводжує анафілактичні реакції легкого перебігу. Спостерігаються порушення гемодинаміки внаслідок вазодилатації капілярів, підвищення їх проникності та вихід рідини із судинного русла, що призводить до гіповолемії.

Пацієнти скаржаться на свербіж шкіри, слизових оболонок, чхання, водянисті виділення з носа, утруднення дихання, ядуху, осиплість голосу. Слідом за цим розвиваються різка загальна слабкість, головний біль, запаморочення, відчуття жару в усьому тілі, шум у голові, вухах, заніміння пальців, язика, губ, зниження зору, біль у ділянці серця, живота, у м’язах, суглобах, попереку, відчуття стиснення та розпирання грудної клітки, кашель, нудота, блювання. Можуть виникати мимовільні сечовипускання, дефекація, кров’янисті виділення з піхви.

Характерний вигляд пацієнта: різка блідість (рідше - ціаноз) шкіри, загострені риси обличчя, холодний липкий піт, можливе виділення пінистого мокротиння. Спостерігаються набряк обличчя, висип на шкірі уртикарного характеру.

Пульс малий, 120 - 150 за 1 хв; АТ різко знижений або не визначається. Тони серця послаблені, інколи аритмічні. ЕКГ: реєструються порушення серцевого ритму, зниження біоелектричної активності міокарда. Над легенями вислуховуються сухі свистячі хрипи, які можуть змінитись картиною “німої легені”.

З подальшим розвитком АШ наростає загальна слабкість, настає непритомність, шкірний покрив набуває свинцево-сірого забарвлення, можуть виникати носові та шлунково- кишкові кровотечі. Унаслідок ішемії ЦНС і набряку слизових оболонок мозку можуть спостерігатися тонічні та клонічні судоми, парези і паралічі.

У перебігу АШ виділяють різні ступені тяжкості:

- блискавична форма - продромальний період 1-2 хв, AT украй низький або не визначається;

- тяжка форма - продромальний період 5-7 хв, CAT нижчий ніж 80/60 мм рт. ст.;

- середньої тяжкості - продромальний період до 30 хв, CAT 100/80 мм рт. ст.;

- легка форма — продромальний період триває впродовж кількох годин, CAT не нижчий ніж 100 мм рт. ст.

Анафілактичний шок – алергічна реакція моментального типу , що виникає у відповідь на сполучення антигенів різного походження з антитілами, фіксованими на клітинних мембранах з виділенням фізіологічно активних речовин (гістамін, серотонін, повільно – реагуюча субстанція, брадикінін, ацетилхолін, гепарин та н.).

Етіологія. Будь-який лікарський препарат може викликати шокову реакцію: антибіотики, саліцилати, місцеві анестетики, йодовміснірентгенконтрастні речовини, білкові гідролізати, несумісна кров тощо.

Патогенез. Фізіологічно активні речовини у значній кількості надходить у судинне русло, розширюють капіляри, викликаючи невідповідність ОЦК об’єму судинного русла, виявляється артеріальною гіпотензією, яка посилюється за рахунок підвищеної проникності судин; значна частина рідини проникає у тканини і сприяє розвитку інерстиціального набряку мозку, легень, міокарда, печінки, який порушує їх нормальне функціонування. Можливі розвиток тромбогеморагічного синдрому, бронхіолоспазму, обструкції дихальних шляхів, гіпоксемії, ацидозу.

Класифікація анафілактичного шоку.

1) Блискавичний, за якого «світлий проміжок» час від введення алергенів до розвитку клінічних проявів анафілаксії становить 0,5 – 2 хв;

2) тяжкий – реакція розвивається через 5 – 7 хв;

3) середньої важкості – світлий проміжок становить близько 30 хв;

4) повільний – розвивається протягом декількох годин.

Клініка залежить від виду шоку. Шок може розпочинатися з продромальних явищ: неспокій, запаморочення, головний біль, відчуття жару, гіперемія обличчя, свербіж, висипка, набряки, спастичний кашель, тахіпное, тахікардія, зниження АТ, анурія. При блискавичних та тяжких формах хворий непритомніє, відсутній пульс на магістральних судинах, апное, виражений ціаноз або блідість шкіри.

Лікувальні заходи при анафілаксії.

1. Припинити введення можливого алергена;

2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, оксигенаія, ШВЛ,

3. в/в введення 0,5 – 1 мл 0,1% р-ну адреналіну гідро хлориду одномоментно або на 0,9% р-ні NaCl;

4. термінова корекція ОЦК кристалоїдними, колоїдними розчинами; при стійкій гіпотензії – в/в 1 мл 0,2% р-ну норадреналінугідротартрату;

5. при бронхоспазмі – бронхолітикиізопротеренол, еуфілін;

6. глюкокортикоїди – гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон;

7. корекція ацидозу р- ном натрію гідрокарбонату.

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НАБРЯКУ КВІНКЕ

1. Термінове припинення контакту з алергеном.

2. У разі набряку гортані — госпіталізація у ЛОР-відділення для проведення трахеотомії.

3. Антигістамінні засоби (1мл 0,1% розчину піпольфену, 1мл 0,1% розчину тавегілу 2-4 мл 2,5 % розчину дипразину, 5 мл 1% розчину димедролу або 1мл 2% розчину супрастину внутрішньом’язово або внутрішньовенно на 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду).

4. Глюкокортикостероїди (125 мг гідрокортизону або 60—90 мг преднізолону кожні 4—6 год внутрішньовенно).

5. Дегідратаційнатерапія: 4-6 мл 1 % розчину фуросеміду, лазиксу внутрішньовенно.

6. При зниженні AT п/ш 0,5-1 мл адреналіну гідрохлориду.

7. Хворого тепло укутують і обкладають грілками, забезпечують доступ свіжого повітря, оксигенотерапія зволоженим киснем.

8. Якщо є можливість, вище від місця ін'єкції або укусу накладають джгут на кінцівку, щоб блокувати венозний кровотік. Жало після укусу бджоли або оси видаляють. Для зменшення всмоктування алергену до місця його введення прикладають міхур з льодом.

9. Місце ін'єкції препарату (алергену) або укусу та навколо нього обколюють 0,5-1 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду, розведеного в 3-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Якщо після цього AT не підвищується, то через 10-15 хв. 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду вводять повторно.

10. При потраплянні алергену внутрішньо - дати сорбенти (активоване вугілля, ентеросгель), зробити очисну клізму.

11. Після стабілізації стану хворого з набряком Квінке термінова госпіталізація в реанімаційне відділення або в палату інтенсивної терапії (лежачи на ношах).

Невідкладна допомога при анафілактичному шоці.

• Припинити введення препарату, що діє як алерген.

• Обов'язкові протишокові заходи проводять на місці виникнення шоку.

• Хворого вкладають у горизонтальне положення або навіть з дещо опущеним головним кінцем ліжка. Щоб уникнути асфіксії блювотними масами, голову повертають на бік, висувають та фіксують нижню щелепу, щоб запобігти западанню язика.

• Хворого тепло закутують і обкладають грілками, забезпечують доступ свіжого повітря і постійні інгаляції зволоженого кисню.

• Щоб не тратити час на пошуки вен, необхідні препарати вводять внутрішньом'язево. Якщо шок виник під час внутрішньовенного введення препарату, голку не виймають і через неї вводять необхідні протишокові засоби.

• Якщо є можливість, вище від місця ін'єкції або укусу накладають джгут на кінцівку, щоб блокувати венозний відтік крові. Жало після укусу бджоли або оси видаляють. Для зменшення всмоктування алергену до місця його введення прикладають міхур з льодом.

• В місце ін'єкції препарату (алергену) або укусу та навколо нього вводять 0,5-1 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду (0,5 мг 1:10000 в/в), розведеного в 3-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Якщо після цього AT не підвищується, то через 10-15хв. 0,5мл розчину адреналіну гідрохлориду вводять повторно.

• Якщо анафілактичний шок виник після введення пеніциліну, то в місце ін'єкції вводять1000000 ОД пеніцилінази, розведеної в 2 мл ізотонічного розчину хлориду Na

• При значному порушенні або відсутності самостійного дихання, вираженому набряку гортані проводять ендотрахеальну інтубацію й переводять хворого на ШВЛ.

• За допомогою електровідсмоктувача проводять евакуацію слизу з дихальних шляхів.

• Якщо під дією адреналіну набряк не проходить, а інтубацію провести неможливо - роблять трахеостомію.

• 3 метою збільшення ОЦК: вводять в/в колоїдні розчини - реополіглюкін, поліглюкін, альбумін, плазму, реосорбілакт, а пізніше кристалоїди (розчин Рінгера-Лока, 0,9% розчин натрію хлориду).

• Для нормалізації AT - допмін (допамін, дофамін) 4% 5 мл розчиняють в 200 мл 5% глюкози і вводять зі швидкістю 20 крапель за хв.

• Вводять антигістамінні засоби (2-4 мл 2,5% розчину супрастіну або 5 мл 1% розчину дімедролу та ін.) в/м. Якщо зберігається важкий стан вводять через 4-5 годин.

• Обов'язковим є в/в введення преднізолону з розрахунку 1-2 мг на 1 кг маси тіла хворого. Можна ввести 4-8 мг дексаметазону або 100-300 мг гідрокортизону.

• В гострому періоді глюкокортикостероїди вводять в/в повільно - 240 мг преднізолону (8мл). Через 6 годин дозу можна повторити (за добу 500-1000 мг).

• При бронхоспазмі та утрудненому диханні - в/м вводять 1-2 мл 24% розчину еуфіліну або в/в 10 мл 2,4% розчину повільно (під контролем AT!).

• 3 метою корекції ацидозу-вводять в/в краплинне 4% 150-200мл натрію гідрокарбонату.

• Контроль AT, пульсу, ЧД.

• Контроль ЕКГ.

• При гострій серцевій недостатності - вводять серцеві глікозиди.

• При пероральному прийомі алергену хворому промивають шлунок.

• При необхідності паралельно проводять реанімаційні заходи: непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легень.

• Госпіталізація в реанімаційне відділення або палату інтенсивної терапії після відносної стабілізації стану хворого.

Стандартний набір медикаментів та інструментів для надання невідкладної допомоги в разі анафілактичного шоку

1. Медикаменти:

• адреналіну гідрохлорид 0,1 % розчин 1 мл — 10 ампул;

• норадреналіну гідротартрат 0,2 % розчин 1 мл — 10 ампул;

• мезатон 1 % розчин 1 мл — 10 ампул;

• дексаметазон 1 мл — 5 ампул;

• гідрокортизону ацетат 2,5 % 2 мл — 10 ампул;

• еуфілін 2 % розчин 5 мл — 10 ампул;

• натрію хлорид 0,9 % розчин 10 мл — 10 ампул;

• кальцію хлорид 10 % розчин 10 мл — 10 ампул;

• супрастин 2 % розчин 1 мл — 10 ампул;

• тавегіл — 10 ампул;

• строфантин 0,05 % розчин 1 мл — 10 ампул;

• глюкоза 5 % розчин — 2 флакони по 500 мл;

• глюкоза 10 % розчин 10 мл — 5 ампул;

• пеніциліназа 1 000 000 ОД — 10 ампул;

• фуросемід (лазикс) 2 % розчин 2 мл — 10 ампул;

• спирт етиловий 70 % розчин — 100 мл.

2. Кисневий балон із редуктором і зволожувачем.

3. Киснева подушка.

4. Система для внутрішньовенного краплинного введення (одноразова) — 2 шт.

5. Шприци стерильні (одноразові) ємністю 20,10, 5, 2, 1 мл.

6. Джгути гумові — 2 шт.

7. Електровідсмоктувач — 1 шт.

8. Роторозширювач — 1 шт.

9. Апарат для вимірювання AT.

Бронхоскопія

Оснащення :

1. бронхоскоп з волоконною оптикою ;

2. 0,1% р-н атропіну сульфату в ампулах;

3. 1% р-н димедролу в ампулах;

4. 2,4% р-н еуфіліну в ампулах;

5. 0,5% р-н седуксену в ампулах;

6. 5% р-н ефедрину;

7. 2% р-н дикаїну

8. 2-4% р-н лідокаїну;

9. 5% р-н тримекаїну;

10. 10% р-н новокаїну;

11. 10% р-н формаліну;

12. стерильні поролонові губки, мило, вода;

13. миючий р-н;

14. 70% етиловий спирт;

15. 0,5% спиртовий р-н хлоргексидину біглюконату;

16. марлеві серветки;

17. стіл, оснащений усім необхідним для проведення бронхоскопії;

18. аптечка з серцево-судинними, збуджуючими дихальний центр, десенсибілізуючими препаратами.

Використання діагностичної та лікувальної бронхоскопії. Бронхоскопія – метод візуального дослідження внутрішньої поверхні трахеї та бронхів за допомогою спеціального приладу – бронхоскопа.

Розрізняють діагностичну та лікувальну бронхоскопію.

Діагностична бронхоскопія використовується з метою уточнення або постановки діагнозу при доброякісних і злоякісних пухлинах трахеї та бронхів, гнійних захворювань бронхів і легень, бронхіальній астмі, легеневих кровотечах.

Лікувальна бронхоскопія використовується з метою видалення з трахеї та бронхів стороннього бронхіального секрету й місцевого використання препаратів при абсцесах легень, для лікування тяжких форм бронхіальної астми.

Протипоказання : кахексія, декомпенсовані вади серця, тяжка форма гіпертонічної хвороби, шок, аневризма грудної аорти, туберкульоз і перелом шийних хребців, гостре запалення глотки, гортані.

Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка хворого до бронхоскопії під місцевою анестезією :

1. Напередодні лікар проводить бесіду з хворим.

2. У разі вираженого неспокою хворого йому призначають напередодні наніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снотворним (люміналом).

3. Уранці хворий випорожнює кишечник, безпосередньо перед бронхоскопією – сечовий міхур.

4. За 30 хв. до початку дослідження п/ш вводять 0,5 мл 0,1 % р-ну атропіну сульфату.

Хворим на бронхіальну астму, хронічний обструктивний бронхіт за призначенням лікаря за 30-40 хв. до бронхоскопії в/м вводять 0,5 мл 0,1 % р-ну атропіну сульфату, 1мл р-ну седуксену, 1 мл 1% р-ну димедролу. За 15-20 хв в/в вводять 10 мл 2,4% р-ну еуфіліну і безпосередньо перед початком анестезії дають вдихнути аерозоль сальбутамолу з індивідуального дозатора.

1. Хворого слід перед бронхоскопією попередити, що в процесі дослідження не слід втягувати голову, вигинати груди вперед, тому що це заважає введенню бронхоскопа. Хворий сидить у кріслі навпроти лікаря, нахиливши тулуб дещо вперед. Руки опускає між ногами (при цьому розслаблюються м’язи шиї та плечового поясу, що сприяє введенню бронхоскопа).

Здійснення місцевої анестезії для бронхоскопії. Допомога лікареві :

1. Перед процедурою розкладіть на спеціальному стерильному столику інструменти, медикаменти, перев’язувальний стерильний матеріал.

2. Перевірте роботу освітлювачів, електровідсмоктувача.

3. Лікар змащує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі) або розпилює в порожнині носоглотки (при трансоральному доступі) 0,1% р-н нафтизину, або 0,5% р-н галазоліну, або 3% р-н ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що важливо для вільного проведення через нього тубуса бронхофіброскопа, а також зменшується всмоктування анестетика.

4. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових складок використовуйте 1% р-н дикаїну, 2-4 % р-н лідокаїну, 5% р-н тримекаїну.

5. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів використовують 10% р-н тримекаїну.

6. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів використовують 10% р-н новокаїну.

Протягом усього періоду анестезії медпрацівник невеликими дозами вводить р-н анестетика в катетер або біопсійний канал фіброскопа, вголос називаючи об’єм уведеного р-ну в мілілітрах, тому що максимальна доза анестетиків має бути не більшою ніж 10-15 мл.

Перед уведенням того чи іншого анестетика треба впевнитися, що у хворого відсутня індивідуальна підвищена чутливість до цих препартів, для чого слід уважно зібрати алергологічний анамнез, а також заздалегідь провести пробу на чутливість (ввести п/ш 1-2 мл анестетика, який передбачають застосувати).

Здійснення ендобронхіальної біопсії :

1. Перед уведенням кусачок у дихальні шляхи медпрацівник повинен перевірити їх робочий стан.

2. За командою лікаря фельдшер розкриває бранші інструмента, а потім м’яко закриває їх.

3. Видаляючи інструмент з каналу бронхоскопа, він слідкує за тим, щоб кінець інструмента не зачепив обличчя лікаря.

4. Потім тонкою голкою обережно виймає частинку взятої тканини із браншів і переносить її на предметне скельце.

5. Біопсійний матеріал вміщують у склянку з 10% розчином формаліну.

6. Після біопсії треба бути готовим до застосування кровозупинних засобів, для чого на столі мають бути готові ватні тупфери, гемостатична марля у вигляді стрічки, 5% р-н амінокапронової кислоти.

7. Хворого після бронхоскопії транспортують у відділення на кріслі-каталці.

8. Після бронхоскопії хворому призначають ліжковий режим.

9. Якщо пацієнтові здійснювали біопсію, то протягом доби йому треба вживати їжу лише в холодному вигляді.