Головний мозок

Головний мозок

Головний мозок - вищий відділ нервової системи людини. Він, як і спинний, є частиною центральної нервової системи. Головний мозок міститься в мозковому відділі черепа й через великий потиличний отвір з’єднаний зі спинним. Як і спинний мозок, головний ззовні вкритий трьома захисними оболонками (м’якою, павутинною та твердою). Від нього відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. Маса головного мозку новонародженої дитини в середньому коливається від 330 до 400 г. Збільшення маси мозку людини триває до 20-25-го року життя. У дорослої людини маса мозку дорівнює приблизно 1350 г.

У головному мозку, як і в спинному, є біла та сіра речовина. Біла речовина утворює його провідні шляхи, які зв’язують різні частини головного мозку між собою та зі спинним мозком. Сіра речовина утворює кору півкуль головного мозку і мозочка й у вигляді окремих скупчень - ядер - міститься всередині білої.

Усередині головного мозку є чотири порожнини - шлуночки, які сполучаються між собою, з простором під павутинною оболонкою мозку та з каналом спинного мозку. Шлуночки заповнені рідиною, яка відіграє важливу роль у забезпеченні нормальної діяльності головного мозку. Ця рідина створює відносно постійний внутрішньочерепний тиск, разом із кров’ю забезпечує обмін речовин та здійснює захисну функцію.

Будова і функції відділів головного мозку

У головному мозку розрізняють стовбурову частину, мозочок і передній мозок. Стовбурова частина включає довгастий мозок, міст і середній мозок.

Складові головного мозку.

Довгастий мозок є продовженням спинного. Це історично найдавніший відділ головного мозку. Довгастий мозок складається з білої речовини, у масі якої розташована сіра, що утворює окремі ядра. Від них беруть початок останні чотири пари черепно-мозкових нервів. У довгастому мозку містяться центри, які забезпечують регуляцію серцевої діяльності, кровообігу, дихання, обмін речовин, виділення травних соків, ковтання, ссання. За участю довгастого мозку здійснюються захисні реакції чхання, кашлю, сльозовиділення тощо й рефлекси, необхідні для підтримання певної пози.

Міст зв’язує між собою довгастий і середній мозок. Через нього проходять висхідні й низхідні шляхи проведення нервових імпульсів. За внутрішньою будовою міст нагадує довгастий мозок - у білій речовині розташовані ядра. Від них беруть початок з V по VIII пари черепно-мозкових нервів. Тут є центри, що контролюють міміку та жування, поставу і рівновагу. По слуховому нерву в міст надходять імпульси від внутрішнього вуха. Пошкодження в ділянці моста можуть супроводжуватися порушенням узгодженості скорочень м’язів-згиначів і розгиначів, слуху та рівноваги.

Між мостом і проміжним розташований середній мозок. Його верхню частину складає сіра речовина, яка утворює чотиригорбкове тіло. Два передні його горби забезпечують автоматичні орієнтувальні реакції (рухи очей, повороти голови) на світло, а задні - на звук. Нижня частина середнього мозку побудована з білої речовини, у центрі якої розташовані ядра III та IV пар черепно-мозкових нервів, а також ядра, які відіграють важливу роль у регуляції тонусу м’язів, особливо тих, які підтримують позу, протидіючи силі земного тяжіння. Тут також містяться ядра, які регулюють больову чутливість, здійснюють захисні згинальні рефлекси кінцівок. Через середній мозок угору і вниз проходять нервові шляхи, які передають нервові імпульси від проміжного до кінцевого мозку та навпаки.

Порушення середнього мозку проявляються втратою узгодженості рухів очей, роздвоєнням зображення, неможливістю налаштувати зір на бачення далеких чи близьких предметів.

Мозочок та його функції

Мозочок у зародка формується як червоподібний виріст моста, тому їх об’єднують у єдиний комплекс - задній мозок. У дорослої людини мозочок розташований безпосередньо над мостом і довгастим мозком. Мозочок складається з двох півкуль, які з’єднані невеликою середньою частиною - черв’яком. Поверхню мозочка вкриває сіра речовина, утворюючи кору. Сіра речовина міститься також у товщі білої речовини мозочка у вигляді ядер. Поверхня мозочка має вузькі звивини, поділені численними борознами.

Основні функції мозочка - координація рухів, визначення їхньої точності, плавності, збереження рівноваги тіла, підтримання тонусу (постійного часткового скорочення) м’язів. У разі враження мозочка рухи людини стають неточними, незграбними, порушується рівновага тіла. Мозочок пов’язаний провідними шляхами зі спинним, довгастим і середнім мозком, а також - із корою півкуль кінцевого мозку.

Будова і функції проміжного мозку

Основні складові проміжного мозку - таламус і гіпоталамус (підгорбова ділянка). До цієї частини головного мозку підходять нервові волокна II пари черепно-мозкових нервів (зорові). Таламус - ділянка головного мозку, що становить собою скупчення сірої речовини у вигляді ядер. Вона охоплює основну частину проміжного мозку.

Таламус відповідає за перерозподіл інформації. Ця інформація від різних органів чуття (за винятком рецепторів нюху) по висхідних шляхах надходить до ядер таламуса і далі - до кори великих півкуль кінцевого мозку. Таламус є центром больової чутливості, замикання умовних рефлексів, навчання.

Таламус (1), гіпоталамус (2), гіпофіз (3)

Гіпоталамус (підгорбова ділянка) пов’язаний з корою великих півкуль, зоровими горбами таламуса, мозочком тощо. У ньому розташовані нервові центри, які регулюють усі процеси життєдіяльності: обмін речовин, діяльність серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, травного тракту, температуру тіла тощо. З гіпоталамусом пов’язані стани сну, неспання, емоції тощо. У ядрах гіпоталамуса також розташовані нервові клітини, які виробляють біологічно активні речовини, дія яких подібна до гормонів. їх називають нейрогормонами. В єдиному комплексі з ендокринною залозою - гіпофізом - гіпоталамус контролює діяльність усієї ендокринної системи - системи залоз внутрішньої секреції (докладніше про це згодом).

Будова та функції кінцевого (великого) мозку

Кінцевий, або великий, мозок складається з правої та лівої півкуль, розділених поздовжньою щілиною. У глибині цієї щілини півкулі сполучені між собою за допомогою системи поперечних нервових волокон, які утворюють мозолисте тіло. Воно здійснює обмін нервовими імпульсами між півкулями, забезпечуючи їхню узгоджену діяльність. У людини великі півкулі складають приблизно 80 % маси головного мозку. Поверхня півкуль вкрита сірою речовиною. Вона утворює кору, під якою міститься біла речовина. У білій речовині розташовані окремі ядра. До кінцевого мозку надходять нервові волокна першої пари черепно-мозкових нервів (нюхова).

Кора в різних ділянках має товщину від 1,2 до 4,5 мм. Підраховано, що в ній міститься близько 10⁹-10¹¹ нервових клітин, зібраних у шари. Площа поверхні кори становить приблизно 220 000 мм². Шар кори слід уявляти ніби складеним у складки, завдяки чому поверхня кори має дуже складний малюнок, утворений почерговим розташуванням у різних напрямках заглиблень - борозен і підвищень - валків між ними - звивин. Виділяють три найглибші борозни півкуль: бічну, центральну і потилично-тім’яну. Вони поділяють півкулі головного мозку на чотири основні частки: лобову, тім’яну, скроневу і потиличну. До певних ділянок кори великих півкуль надходить інформація від різноманітних рецепторів. Кожна така ділянка - нервовий центр - виконує свої функції.

Кора становить собою сукупність певних зон, між якими немає чітких меж. Таких зон, різних за будовою та функціями, розрізняють у межах всієї кори від 50 до 200. При цьому слід пам’ятати, що за здійснення певних складних функцій можуть відповідати кілька зон кори.

Частки півкуль головного мозку

За своїми функціями зони кори поділяють на три групи: чутливі, рухові та асоціативні. Чутливі зони сприймають сигнали від певних рецепторів. Наприклад, зорові чутливі зони - від рецепторів сітківки ока, а слухові - від рецепторів вуха. У рухових зонах у відповідь на надходження імпульсу виникають сигнали, які визначають рухи різних частин тіла та організму в цілому. Асоціативні зони сприймають імпульси від різних рецепторів, а також від чутливих і рухових зон кори, забезпечуючи їхні функціональні зв’язки. Із цими зонами кори найбільше пов’язані вищі психічні функції, зокрема мови та її розуміння.

Дайте відповіді на запитання:

1. Які розрізняють частини головного мозку?

2. Яка будова великих півкуль головного мозку?

3. Які функції мозочку?

Замалюйте схематично кінцевий мозок і позначте основні нервові зони та прикріпіть файл у це поле.