Мета: Роз’яснити учням значення термінів гендерна, етнічна, конфесійна різноманітність, рівноправність. визначити поняття «полікультурне суспільство», з’ясувати, розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; удосконалювати навички роботи з текстом підручника та додатковими джерелами; виховувати розуміння необхідності поваги та толерантного ставлення до культурних відмінностей.

Тип уроку: комбінований

Хід заняття

1.Організаційні моменти.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Гендерна різноманітність

2. Етнічна різноманітність

3. Конфесійна різноманітність

Розшифруйте анаграми. Це сьогоднішня тема заняття.

СТЕОН; ДРЕНЕГ ; ЯОНКЕСІФ.

1. Якщо застосовують такі вислови
– Дівчині не так важливо мати вищу освіту, як хлопцеві;
– жінки здатні на співчуття, а чоловіки — ні;
– спорт важливіший для хлопців, аніж для дівчат;
– дівчата повинні носити спідниці, а чоловіки — штани;
– хлопець, який любить готувати, недостатньо мужній;
– жінці не місце за кермом автомобіля;
– виховання дітей — тільки жіноча робота тощо.

То це гендерна не рівність

Кожна людина незалежно від расової, національної, конфесійної приналежності виконує в суспільстві певну соціальну роль, що характеризує ще одну її різноманітність. Таку розбіжність відображає термін «гендер».

Гендер — це означення чоловіків і жінок на основі їхньої ролі в соціумі. Тобто це соціальне поняття, на відміну від статі, бо стать — біологічне поняття. Гендер — це завдання, функції і ролі, які визначено суспільством і які вважаються характерними для представників певної статі.

Законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків складається з Конституції України та Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 1 січня 2006 року. та ін. нормативно правових актів.

Гендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;

Мета гендерної рівності: Підтримка досягнення рівності між жінками і чоловіками з метою забезпечення стабільного розвитку.

Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків ”проголошує :утвердження гендерної рівності ;недопущення дискримінації за ознакою статі; забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень ;забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків ;підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства; виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері ;захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі

Ґендерна нерівність — це ситуація, коли жінки та чоловіки не є фактично рівними за правами, можливостями й уявленнями про них в наслідок сексизму. Дискримінація - відмінне ставлення чи поводження, упередженість, утиск, насильство людей через їхню стать або ґендер називається сексизмом і є інструментом створення й підтримання ґендерної нерівності. Ґендерна нерівність включає основні прояви сексизму. Боротися з ґендерною нерівністю першим почав феміністичний рух, наразі на нього спрямовуються значні міжнародні зусилля та гендерна політика держав і об'єднань.

Гендерне насильство чи насильство, пов'язане зі статтю в українському законодавстві це «насильство за ознакою статі» означає насильство, яке вчиняється над людиною (зазвичай жінкою) тільки через те, що вона належить до певної статі, або ж таке, від якого люди однієї статі (зазвичай жінки) страждають непропорційно більше, ніж люди іншої статі.

2. Етнічна різноманітність це співіснування різноманітних рас, що існують у всьому світі і які відрізняються кольором шкіри, мовою чи звичаями. У всьому світі існує багато народів чи етнічних груп, які мають свої традиції, звичаї, мови тощо.

Етнос — стійке соціальне угрупування людей , що винекло у продовж тривалогоісторичного розвитку на певній території , де люди мають власну біологічну складову (раса, спільне походження),мову, культуру, усвідомлення власної єдності та відмінності від інших етносів.

Важливі умови формування етносу — спільність мови та території . Але й територіально роз'єднані групи одного етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, яка виражається узвичаях , релігії, нормах поведінки, обрядах , специфічних нормах господарського життя тощо^.

У сучасному світі нараховують від 3 до 5 тис. різних

Розрізняють етнічні (національні) та етнографічні групи (наприклад, в українців — бойки, лемки, гуцули).

Етнографічна група— невелика частина певного етносу, яка територіально відійшла від нього в результаті міграції, але зберегла попередню етнічну свідомість, мову, особливості культури й побуту (наприклад, українці в Канаді, Кахахстані тощо)

Корінним народом на території України є українці. Вони є більшістю в усіх областях України. Серед областей найменша частка українського населення у Донецькій, Луганській і Одеській (52-58 %) областях, а в Автономній Республіці Крим вона становить менше 25 %. Найбільша частка українців у Тернопільській, Івано-Франківській, Волинській областях (96-97 %).

Представників інших народів, які проживають на території даної країни, називають національними меншинами. В Україні їх понад 100. Найчисельнішими серед них є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, та ін.

Представники інших національностей проживають переважно в районах України, прилеглих до їхніх національних держав. Білоруси живуть на Поліссі, поблизу кордону з Білоруссю, Поляки у населенні міст Житомирської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. Болгари проживають в селах південно-західних районів Одеської області та у Приазов'ї. У західних областях (особливо Закарпатській) поряд з українцями живуть чехи, угорці, румуни, словаки. У Донецькій області проживають греки, у Запорізькій - албанці.

На теренах України є і три корінні національні меншини, тобто ті народи, що проживають на своїй етнічній території. Найбільші серед них кримські татари та караїми що проживають у Криму та гагаузи в Одеській області.

Поряд з єдиними загальнонаціональними ознаками серед певних груп українського населення зберігаються деякі особливості у побуті, мові, традиціях, матеріальній та духовній культурі. Такі складові частини народу називають етнографічними групами. Території, які заселені окремими етнографічними групами чи відрізняються певними культурно-побутовими ознаками населення, називаються етнографічними землями (районами). Етнографічні групи українців, що найкраще зберегли свою самобутність, проживають у Карпатському районі. Це гуцули, бойки, лемки,

3. Сучасне українське суспільство є полікультурним.

Полікультурність, або ж культурна різноманітність, означає співіснування в межах однієї країни багатьох культур, жодна з яких не є панівною.

Конфесія (лат. confessio — визнання) — особливість віросповідання в межах певного релігійного вчення, а також об'єднання віруючих, послідовників цього релігійного віросповідання.

На сьогоднішній день у світі діє 3 головні віровчення : християнство, іслам, будизм.

Традиційно в християнстві розглядають три конфесії - православ'я, католициз та протестантизм.

В результаті історичного розвитку сучасне українське суспільство набуло ознак багатокультурности. В Україні діє близько 35 919 релігійних організацій 55-ти віросповідних напрямів. У 1989 р. в Україні вперше після повоєнної доби була легалізована Українська греко-католицька церква, а з 1990-го легально існує Українська автокефальна православна церква. Сьогодні ці церкви мають власні монастирі, навчальні заклади, місії та братства. Значно зросла за часи незалежності й римо-католицька церква. Понад 10 тис. релігійних організацій налічує протестантизм, що становить 30 % від усієї релігійної мережі.

Найбільшою за кількістю релігійних громад в Україні є православна церква, Її громади, організації та об'єднання рівномірно розташовані на всій території держави. Православна церква не є одноманітною вона, складається з таких основних утворень: Українська православна церква — Київський патріархат, Українська православна церква Московського патріархату. Українська автокефальна православна церква, У стосунках між трьома гілками православ'я загалом спостерігаються напруженість і часті суперечки, що інколи призводять до міжцерковних конфліктів.

Українська греко-католицька церква за кількістю громад посідає друге місце після православ'я в Україні. Переважна більшість парафій (97%) знаходиться в західних областях України.

Досить широко представлені в Україні церкви протестантського напрямку. Вони об'єднують близько 4 тис. релігійних громад. Найбільше поширені такі протестантські церкви: Церква євангельських християн-баптистів (Союз ЄХБ України), Церква Свідків Єгов.

Іслам — одна з конфесій національних меншин, представники яких на теренах України з'явилися ще за часів формування етнічної групи кримських татар, які прийняли мусульманську віру. Згодом громади послідовників ісламу були утворені переселенцями з Поволжя (татари). Середньої Азії (узбеки, туркмени, казахи тощо), Кавказу (азербайджанці, чеченці тощо). Кількість мусульманських громад в Україні зросла до 200, проте єдиної церковної структури ця конфесія не набула. Нині офіційно діють три зареєстровані самостійні центри у Києві, Донецьку, Криму.

Об'єднання релігійних громад іудейського віровизнання мають своїх послідовників з-поміж єврейської національної меншини. Серед єврейського населення є також прихильники сучасних течій в іудаїзмі. Іудаїстськими громадами в Україні керують два центри.

Стаття 35 Конституції України.

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

5 з 7 балів

Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал та в підручнику ст.65-66.

Основні визначення записати в зошит.