Формування території України

Сучасна Україна як незалежна держава з’явилася на політичній карті Європи наприкінці 1991 р. Формування її території було тривалим і складним.

ДАВНІ Й СЕРЕДНІ ВІКИ. Найдавнішими державними утвореннями, які виникли на землях України, були Скіфська держава (VII–III ст. до н. е.) і Боспорське царство (V ст. до н. е. – ІV ст.). Першою ж слов’янською державою на нашій території стало племінне об’єднання антів (IV– VI ст.), які жили на землях від Полісся до Чорного моря. Український історик Михайло Грушевський уважав його праукраїнською державою. У найдавніших літописах згадуються східнослов’янські племена – поляни, сіверяни, деревляни, дуліби (згодом – бужани і волиняни), уличі, тиверці, білі хорвати, які заселяли у VII–VIII ст. великі території. Вони стали основою формування українського народу. У IX–X ст. їхні землі були об’єднані навколо Києва як політичного й економічного ядра. Княжа держава Київська Русь простягалася від Чорного до Балтійського моря, від Східних Карпат до верхньої течії Волги. Багато істориків вважають її першою українською державою. Вона проіснувала до XII ст., а потім розпалася на окремі князівства, більшість з яких були розбиті татарами в XIII ст. І лише два з них – Галицьке і Волинське, об’єднавшись наприкінці XII ст. у Галицько-Волинську державу (перше українське королівство), зуміли зберегти незалежність і проіснували до 1349 р.

НОВИЙ ЧАС. Із середини XIV ст. і аж до початку XX ст. формування території нашої країни відбувалося у складі інших держав: спочатку Литви і Польщі, а згодом – Росії та Австрії. Із XVI ст. у степовій частині нижнього Дніпра сформувалось українське запорізьке козацтво, яке утворило своєрідну християнську демократичну республіку – Військо Запорозьке. Як Гетьманська держава вона поширилася на значну територію в ході національно-визвольної війни українського народу проти польської шляхти в середині XVII ст. Проте вже в 1686 р. територія України була поділена по Дніпру між Московським царством і Польщею. Наприкінці XVIII ст. вся Правобережна Україна і Волинь відійшли до Росії, а Галичина і Буковина – до Австрії.

Упродовж XIX ст. територія, заселена українцями, збільшилася майже на третину і сягнула узбереж Чорного та Азовського морів і річки Кубань. На цій території у 1917–1918 рр. виникли три держави – Українська Народна Республіка (УНР, із столицею в Києві), Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР, із столицею в Харкові) та Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР, з центром у Львові). На початку 1919 р. УНР і ЗУНР проголосили об’єднання (злуку) своїх земель, однак у вихорі воєнних лихоліть Українській державі, незалежній і соборній, не судилося утвердитись.

Після падіння УНР українська територія була поділена між чотирма країнами: УРСР (центральна і східна частини), Польщею (західна частина), Румунією (Буковина), Чехо-Словаччиною (Закарпаття). З 1922 по 1991 р. УРСР входила до складу СРСР і мала лише формальні ознаки державності. Водночас саме тоді сформувалися сучаcні кордони України і конфігурація її державної території (мал. 33). Унаслідок розмежування з республіками Радянського Союзу поза кордонами України залишилися заселені українцями території: північ Чернігівщини, північ Слобожанщини і Кубанщина – у Росії, Берестейщина і Пінщина – у Білорусі. У 1934 р. столицю УРСР було перенесено з Харкова до Києва.

Державна територія України остаточно сформувалась під час і після Другої світової війни. У 1939 р. до складу УРСР увійшли західноукраїнські землі, кордон з Польщею остаточно було встановлено в 1945 р. У 1940 р. до УРСР були приєднані Північна Буковина і частина Бессарабії, а в 1945 р. – Закарпаття. У 1954 р. до України зі складу Росії було передано Крим (його входження відбулося згідно з тодішніми законами СРСР).

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України в межах існуючих на той час кордонів. Це було визнано майже всіма країнами світу (в тому числі й Росією), які встановили дипломатичні відносини з Україною. Проте у 2014 р. Росія здійснила пряме військове вторгнення на територію України і незаконно анексувала (насильно приєднала до себе) АР Крим. Світове співтовариство (ООН) засудило такі дії Росії і вважає Крим українською територією, окупованою Росією. Крім того, Україна нині не контролює частину свого державного кордону і близько 1/3 площ Донецької і Луганської областей, де фактично Росія веде проти нашої держави неоголошену війну.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ. Для здійснення державної влади на всій території країни і врахування інтересів населення окремих її частин упроваджено адміністративно-територіальний поділ, тобто виділено різні за величиною і підпорядкуванням територіальні одиниці, що мають свої місцеві органи влади і управління. Як ви вже знаєте, адміністративно-територіальними одиницями найвищого рівня в Україні є 24 області, АР Крим, міста Київ і Севастополь, що мають спеціальний статус (мал. 34 на с. 63). Одиницями нижчих рівнів є райони, міста, райони в містах, селища, села.

Для здійснення місцевого самоврядування створюються територіальні громади, що охоплюють жителів окремих міст, селищ, сіл або кількох поселень, об’єднаних навколо одного більшого. Нині в Україні проводиться адміністративна реформа, спрямована на покращання надання населенню різноманітних послуг. Серед її заходів – формування більших від нині існуючих територіальних громад, зменшення кількості районів.

Уважно прочитайте теоретичний блок. Законспектуйте в docx форматі або в зошиті основні поняття та дати.

Зверніть увагу на важливі дати, назви та кількість держав.

Прикріпіть в це поле документ вашого конспекту чи фото зошита. Зверніть увагу на правильність дат та назв держав. За виконання даного завдання ви отримаєте додатково 2 бали. Бажаю успіху!