Фарби осені

       Спробуйте прочитати на кленових листочках тему нашого уроку позакласного читання.  Запишіть                                                                             

Отже, ми вирушаємо у подорож у світ прекрасного, щоб побачити осінь як живу золоту красуню-чарівницю, яка мандрує по землі, осипаючи її багатими і щедрими дарами і неповторною красою різнокольорових барв.

Тож прислухайтеся, придивляйтеся, намагайтеся і серцем і душею відчути красу природи, побачити всі її дива -  і в хмаринці, і в листочках і навіть у крапельку роси. А допоможе нам в цьому мистецтво: живопис, поезія, музика.

Тож вирушаймо. Подорож починається із стежини.

Прикрийте оченята і уявіть, що ми йдемо лісовою стежинкою. Давайте спробуємо розповісти про неї художніми засобами та поетичними словами – як письменники.

(Відповіді учнів)

—   Кожна пора року має свої барви. Треба тільки вміти бачити і відчувати цю казкову красу.

Що спадає вам на думку, коли ви чуєте або про­мовляєте слово «осінь»?

Запишіть.

А тепер, діти, скажіть, хто розповідає нам про осінь, які майстри помічають і розкривають нам її таємниці?                                                                  

–  Стежка біжить і біжить – і ось ми на поетичній галявині.

Читання творів про осінь.

«Вишиває осінь на канві зеленій» О. Олесь

Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б'ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.

«Дощова осінь» Анатолій Качан 

Водить осінь хороводи

То із листя, то з дощів.

На прогулянку виходять

Парасолі і плащі.

Там розмову парасолі

Із плащами завели:

«Ах, як довго у неволі,

У темниці ми були.

Та вернулися тумани,

Задощило в небесах,

- І ми знову у пошані,

Знов нас носять на руках».

І прийшли тоді до згоди

Парасолі і плащі,

Що найбільша насолода –

Це коли ідуть дощі.

Запитання для самоопрацювання.

– Якою ви побачили осінь у цих творах?

А зараз ми спробуємо очима художників побачити красу осені.

«Виблискують у небесній сині жовтою різьбою берези, святковими у своїй красі стоять золотаво-червоні клени, переливаються бронзою осики, від фіолетово-червоних до мідних відтінків сяють вдалині ще вбрані в свої шати дерева» 

А.С. Волкова «Осінь»

На берізці осінь ночувала — 
Притомилась, мабуть, на путі. 
А на ранок їй подарувала 
В коси стрічки ніжні, золоті. 
А як сонце із туману встало, 
Викупалось в ранішній росі, 
То струнку берізку не впізнало, 
Що стояла в золотій красі.                                    Надія Красоткіна

Осінь, ніби справжня художниця, без пензлика, без олівця, розфарбувала дерева, кущі, трави. Одягла і прикрасила святково всіх. Давайте згадаємо, як називають: жовтий, жовтогарячий, оранжевий і червоний кольори? (Теплі) От бачите. Хоч і стало холодніше з приходом осені, та художники використовують теплі кольори, щоб передати настрій осені. Отже, художники передають красу природи, малюючи картини фарбами

Намалюйте, якою ви бачите берізку.

– Стежина в’ється і ми йдемо далі.

– Давайте прикриємо оченята і уявимо:

– Ми йдемо лісовою стежкою далі. Яка ж тільки краса навкруги! Дерева одягли своє святкове яскраве вбрання. Шелестять на них багряні і золоті шати.

– А композитори цю красу не лише бачать, а й чують, створюючи музику. 

          Наприклад, композитор П.І. Чайковський, понад сто років тому написав цикл музичних творів, присвячених кожній порі року, кожному місяцю. Послухайте цей твір.

https://www.youtube.com/watch?v=VNSOGfIdJ6I

– Мандруємо далі і наступна зупинка біля джерела народної мудрості.

– Ой, скільки цікавого і розумного ми можемо зачерпнути із цього цілющого джерела: і загадки, і прислів’я, і приказки, і прикмети, і скоромовки, і народні пісні.

Запитання для самоопрацювання.

На вашу думку, чому важливо знати таку мудрість?

Доберіть 5 краплинок мудрості про погоду та природу восени, запишіть.

Час нам трішки відпочити і себе повеселити

https://www.youtube.com/watch?v=leJC7CWZw9Y

– Стежечка манить нас вглиб осіннього лісу. Зараз дізнаємося куди вона нас привела – в казку.

– Осінь дарує нам твір «Як починається Осінь», який написав уже відомий вам автор В. О. Сухомлинський.

Осінь — це дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня — Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними кетягами калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь.

Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть.

Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до яблуні — яблука жовтіють.

А дятли радіють, зустрівшись з Осінню: голосно кричать, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах.

Сьогодні теплий, сонячний день. Низько стоїть сонце — світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки. 

Запитання для самоопрацювання

- Прочитавши назву оповідання, що ви очікуєте?

- Чи є щось загадкове і цікаве в назві твору?

- Як ви почувалися під час читання цього оповідання?

- Що в оповіданні казкове, а що відбувається насправді?

- Яка осінь В.Сухомлинського?

- Знайдіть і прочитайте опис Осені.

- Прочитайте, як починається Осінь.

- Прочитайте, які птахи бояться Осені.

- За що ви хочете подякувати в Сухомлинському? Запишіть.

Ми з вами подорожували у таємничий і неповторно прекрасний світ осінньої природи. І давайте подякуємо осені-чарівниці, за неперевершену красу, яку вона нам дарує, за всі її щедрі і багаті дари.

     Сьогодні ми з вами вчилися бачити красу, що нас оточує, відчувати її і серцем і душею навіть в буденному, звичному і найменшому. А допомагали нам побачити цю красу, розкрити дива природи: поезія, усна народна творчість, живопис і музика.

Наостанок, пропоную прочитати вірш, який треба вивчити напам'ять.

Давно вже скошені лани,

стоять степи похило,

а в лісі, в лісі восени

так любо ще, так мило.

На липах листя золоте

тріпоче понад вами,

неначе знову ліс цвіте

осінніми квітками.

Там наче макові квітки

на гілці зайнялися,

там наче жовті нагідки

промінням пройнялися.

Тут в росах квіти лісові,

там струмені прозорі,

ось кущ біліє на траві,

як шум на синім морі.

Там шпак доспівує пісні,

всю душу виливає,

якісь брехеньки голосні

сорока розпускає.

Ось жовтий лист на зайця впав,

і заєць стрепенувся,

схопивсь, на задні лапки став

і вбік кудись метнувся.

Он ледве чутно ходить лис.

То зникне між травою,

то вгору дивиться кудись

і крутить головою.

А вколо листя золоте

тріпоче понад нами,

неначе вдруге ліс цвіте

осінніми квітками.

               Олександр Олесь