Мета: пояснити значущість і актуальність документів з прав людини для забезпечення сучасного захисту прав і свобод особистості; сформувати поважне ставлення учнів до прав і свобод людини; закріпити знання про правовий статус особистості в Україні; сформувати правову компетентність у частині захисту основних прав і свобод особистості, закріплених у документах з прав людини; формувати громадську позицію; уміти створювати умови для соціалізації особистості.

Тип уроку: комбінований.

Хід заняття

1. Організаційні моменти.

2. Актуалізація опорних знань

3.Вичення нового матеріалу

План заняття

1. Природні права людини

2. Класифікація прав

3. Покоління прав людини

4. Борці за права людини та майбутнє прав людини.

1945 р. була створена Організація Об'єднаних Націй. Головним своїм завданням ООН проголосила підтримку і зміцнення міжнародного миру і безпеки, забезпечення прав людини в усьому світі. З цією метою були прийняті важливі міжнародно-правові акти, у яких були визначені основні стандарти прав і свобод людини:

Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., яка рекомендувала всім країнам імплементувати стандарти цих прав у національну правову базу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права та ін. Загалом за час свого існування ООН прийняла понад 70 міжнародних документів у галузі прав людини. Але найвизначнішими є саме ці три документи.

1.Природні права людини (громадянські, особисті) — це права, які надаються людині з народження, необмежені нічим та ніким. Вони є першочерговими, а всі інші - похідними від них. Дані права в жодному разі не залежать від держави або ступеня її демократичності. Це права надані природою і супроводжують особу до самої смерті.

Права людини - це соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних і духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами. Права людини — це визнані і гарантовані державою можливості дій (правомочності) людини в описаній, зазначеній у законі сфері.

Права людини

-Універсальні — належать усім людям в усіх ситуаціях;

-природні — належать людям від народження тільки тому, що вони люди;

-є невідчужуваними — не можна довільно позбавити цих прав.

Забезпечуючи права і свободи людини держава, своєю чергою, вимагає від неї певної поведінки, що формулюється в системі юридичних обов'язків.

Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.

Обов'язки — це заходи суспільно необхідної поведінки людини, це завжди певне обмеження прав людини

Згідно з Конституцією України ми можемо класифікувати права громадян як цивільні, соціально-економічні, культурні, політичні.

Свободи людини — сфери, галузі діяльності людини, у які держава не повинна втручатися.

Права і свободи людини в документах

-Міжнародного рівня — Міжнародний білль про права;

-Загальна декларація прав людини 1948 р.;

-Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 рік;

-Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права;

-європейського рівня — Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод;

-державного рівня — Конституція України.

Декларація- це фіційний державний документ, що містить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних організацій.

Конвенція (лат. conventio — договір, угода) — різновид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов'язувальним для сторін, які підписали цю конвенцію.

Пакт (від лат. pactum — договір, угода) — одне з найменувань різного роду міжнародних договорів, що мають велике політичне значення, наприклад «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» або «Пакт про стабільність і економічне зростання країн Євросоюзу».

Усі права людини є абсолютними. Деякі з них обмежені (в більшості випадків або в деяких випадках) державою в інтересах суспільства.

Права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких обставин:

- на життя;

-на рівність у правах;

-на справедливий суд;

-на першу медичну допомогу;

-свобода від тортур;

-свобода від рабства.

Випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку держави:

-національна безпека;

-економічний добробут країни;

-громадський порядок;

-життя і здоров'я людей;

-громадське здоров'я і моральність.

Захист прав людини здійснюють:

-суди;

-правозахисні організації;

-Уповноважений з прав людини;

-Європейський суд з прав людини;

-Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ біженців.

Уповноважений з прав людини, або омбудсмен, — людина, яку обирає Верховна Рада України для збирання інформації про порушення прав людини і сприяти тим, чиї права порушені.

2.Класифікація виділяє такі основні групи прав і свобод людини й громадянина: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні.

Особисті права і свободи розглядаються у правовій теорії та практиці як свобода людини приймати рішення незалежно від держави. Вони включають право на життя, на повагу до гідності, свободу й особисту недоторканність, свободу думки та віросповідання, свободу пересування тощо. На відміну від фундаментальних прав, громадянські права й свободи не надані людині природою; люди виборюють, здобувають ці права, висуваючи відповідні вимоги до влади й домагаючись законодавчого закріплення їх у конституціях і законах.

Політичні права й свободи — це забезпечена законом і публічною владою можливість участі в суспільному та політичному житті держави та здійсненні державної влади. Це, права на свободу слова, зборів, мітингів; на участь в управлінні державними й громадськими справами; на інформацію; право об’єднуватись у політичні партії тощо.

Економічні права забезпечують людині вільне користування основними чинниками господарської діяльності. До економічних прав належать право на працю, право на вільний вибір професії, право на приватну власність тощо Ці права мають забезпечити незалежність людини, її економічну свободу.

Соціальні права покликані забезпечити достатній рівень життя та соціальну захищеність. До них належить право на соціальне забезпечення, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування та ін.

Екологічні права належать до соціальних прав і становлять окрему групу прав людини і громадянина. Вони пов’язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки і включають право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на відшкодування збитків від природних і техногенних катаклізмів тощо.

Культурні права гарантують духовний розвиток кожної особи, допомагають їй стати учасником культурного процесу. Вони гарантують можливість доступу до духовних здобутків свого народу й усього людства, свободу художньої, наукової й технічної творчості, участі в культурному житті. Особливе місце серед цих прав посідає право на освіту.

перелік усіх основоположних прав людини

3. Покоління прав людини — це класифікація прав людини, відповідно до їх історичного розвитку. Традиційно, їх прийнято ділити на три, але все частіше з'являється думка про відокремлення четвертого покоління.

Першим поколінням прав і свобод людини і громадянина є засновані на традиційних ліберальних цінностях права і свободи, які визначали межі втручання державної влади у сфери громадянського суспільства і особистого життя людей, відображали пафос буржуазних революцій— право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недоторканність особи тощо.

Перші акти англійського конституціоналізму, що закріплюють права людини, — Петиція про права і Біль про права, Конституція США та ін. До першого покоління прав людини можна віднести й Литовські статути (1529, 1566, 1588 pp.) — юридичний пам'ятник литовського, білоруського та українського народів. У них було проголошено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної (шляхетної) особи, особистої відповідальності перед законом та ін.

Після Другої світової війни необхідність забезпечення основних прав людини була визнана в більшості розвинутих країн.

Друге покоління прав і свобод людини і громадянина пов'язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально-економічного становища та культурного рівня. Ці вимоги виникли після Першої світової війни, а вплинули на демократизацію і соціалізацію конституційного права країн світу та міжнародне право після Другої світової війни.

Друге покоління прав людини називають ще системою позитивних прав. Вони не можуть реалізуватися без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення. Соціальні, економічні та культурні права знайшли нормативне вираження у Загальна декларація прав людини 1948р. і особливо Міжнародному пакті про економічні, соціальні і кульурні права 1966р.

Третє покоління прав людини (права людини — частина прав людства) пов'язано з національно- визвольним рухом країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових проблем після Другої світової війни. Останні призвели до інтернаціоналізації юридичних формулювань прав людини, створення міжнародних (або континентальних) пактів про права людини, законодавчого співробітництва країн у питаннях про права людини, надбання наднаціонального характеру законодавствами (особливо конституційними) тих держав, що підписали міжнародні пакти про права людини. Міжнародне визнання прав людини стало орієнтиром для розвитку всього людства в напрямку створення співтовариства правових держав. Між двома першими та третім поколіннями прав людини є взаємозалежність, здійснювана через принцип: реалізація колективних прав не повинна обмежувати права і свободи особи.

Четверте покоління. У ХХІ ст. можна говорити про становлення четвертого покоління прав людини, котре пов'язане з науковими відкриттями в галузі медецини, генетики тощо. Ці права є результатом втручання у психофізіологічну сферу життя людини (наприклад, право людини на штучну смерть (евтаназію); право жінки на штучне запліднення і виношування дитини для іншої сім'ї, вирощування органів людини з її стовбурових клітин та ін.), яке, однак, не є безмежним (заборона клонування людини та встановлення інших правових меж).

4. Борці за права людини відомі . Утвердження прав і свобод людини відбувалося протягом тривалого історичного періоду. Потрібно було докласти великих зусиль для обмеження всевладдя держави й поширення принципу рівноправності на все більше коло осіб. Можна перераховувати багато яскравих особистостей, які боролися за права людини. Найвідомішими з них є Махатма Ганді, Мартін Лютер-Кінг, Альберт Швейцер, Андрій Сахаров, Мати Тереза, Іоанн Павло ІІ, Вацлав Гавел, Нельсон Мандела.

Петро Григоренко (1907-1987) – дисидент, захисник релігійних і етнічних меншин. Виступав на захист кримсько-татарського народу і його права на репатріацію, права етнічних німців і євреїв, виступав проти релігійної і етнічної дискримінації, зокрема і українського народу.

В’ячеслав Чорновіл (1937-1999) – політик, публіцист, діяч руху Опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу. Один з найяскравіших організаторів та активістів національно-визвольного руху шістдесятників.

Махатма Ганді .На своїй батьківщині в Індії Махатма Ганді знають, як легендарного миротворця, який віддав життя за незалежність народу від британських колоністів. У своїй філософії переконував індусів і мусульман примиритися.

Мартін Лютер Кінг боровся за права чорношкірого населення США, виступаючи проти сегрегації. У мене є мрія, що настане день, коли наша нація повстане і доживе до істинного сенсу свого девізу.

Нельсон Мандела починав з участі в демонстраціях проти підвищення цін на проїзд в громадському африканському транспорті. За непідтвердженими офіційно даними, Мандела був комуністом. У 1994 році за підсумками виборів він став президентом ПАР - першим чорношкірим керівником цієї республіки.

Мустафа ДЖЕМІЛЄВ (нар. 1943) — лідер кримськотатарського народу, радянський дисидент, людина, що послідовно бореться за права своїх співвітчизників, послідовно захищає універсальні ідеали свободи, демократії та прав людини у світі. Це людина, що пережила 15 років радянських в’язниць і таборів. Він боровся за право кримськотатарського народу повернутись до Криму; за створення демократичної України.

Права людини є фундаментом досягнення миру, а отже, їх реалізація в сучасному світі неможлива без розуміння принципів примирення та мирного співіснування. Маємо розуміти, що без поваги й толерантності наше майбутнє неможливе — це наш спільний світ, і, хочемо ми того чи ні, ми всі відповідальні за нього.

3 з 12 балів

Домашнє завдання.

Опрацювати поданий матеріал ст.28-38.

Основні визначення записати в зошит