Еволюція людини. Етапи еволюції людини

Походження людини

Одне з найзагадковіших питань, які цікавлять не тільки науковців, а й пересічних людей, - це походження виду Людина розумна (Homo sapiens). З давніх часів учені помічали подібні риси організації сучасної людини та людиноподібних мавп. Так, К. Лінней, створюючи свою систему тваринного світу, на підставі подібності будови помістив людину в ряд Примати. Але, оскільки він вважав, що людина, як й інші види живих істот, створена Богом, зазначив: «Пам’ятай про свого Творця». Інших поглядів дотримувався Ж.-Б. Ламарк. Він вважав людину, що перебуває на вищому щаблі еволюції, прямим нащадком мавпоподібних істот. Натомість Ч. Дарвін у своїй праці "Походження людини та статевий добір" (1881) наголошував, що людина та людиноподібні мавпи походять у колишні геологічні епохи від спільного предка.

Дослідники систематичне положення виду Людина розумна визначають так:

Вид: Людина розумна (Homo sapiens).

Рід: Люди (Homo): крім сучасного виду Людина розумна, включає низку вимерлих видів.

Родина: Гомініди (Hominidae), крім роду Люди, включає низку сучасних родів великих людиноподібних мавп (шимпанзе, горила, орангутан) та деякі вимерлі (наприклад, австралопітеки).

Ряд: Примати (Primates) включає найбільш прогресивних представників ссавців; крім згаданих раніше представників родини Гомініди; це інші мавпи (макаки, павіани, гібони тощо), а також лемури, довгоп’яти та ін.

Клас: Ссавці (Mammalia).

Тип: Хордові (Chordata).

Про походження людини від твариноподібних предків свідчать деякі рудименти та атавізми. Так, у процесі еволюції редукувались м’язи, які рухають вушну раковину, що дозволяє краще вловлювати звуки. Але в деяких людей така мускулатура розвинена більш або менш добре. Трапляються й люди, у яких сильно розвинений куприковий відділ хребта ("хвіст»" або занадто розвинений волосяний покрив на обличчі. Про походження людини від спільних з людиноподібними мавпами предків свідчать і дані молекулярно-генетичних досліджень.

Процес походження та еволюції людини має назву антропогенез. На відміну від еволюції інших видів приматів, еволюція Людини розумної має свої особливості: вона пов’язана з переходом до прямоходіння, здатністю до трудової діяльності, членороздільної мови та абстрактного мислення.

Здатність до прямоходіння позначилася на особливостях будови людини. Зокрема, збільшився об’єм мозкового відділу черепа, що пов’язано з прогресивним розвитком головного мозку. У сучасної людини менш потужні щелепи, зменшилися розміри надбрівних дуг та утворився підборідковий виступ, пов’язаний зі здатністю до членороздільної мови. Потиличний отвір у людини перемістився ближче до центру основи черепа, що дозволяло краще зберігати рівновагу у вертикальному положенні.

У зв’язку з прямоходінням у сучасної людини стали потужнішими нижні кінцівки, масивнішими кістки тазового поясу, оскільки на ніжні кінцівки припадає основна маса тіла. Стопа людини набула склепінчастої форми, що зменшує втомлюваність під час тривалого ходіння або під час бігу.

Порівняльна характеристика скелетів людини розумної (І) та горили (II)

Хребет у людини порівняно з мавпами набув S-подібної форми, що полегшує підтримання тіла у вертикальному положенні та зменшує поштовхи й струси головного мозку під час стрибків або падіння. Грудна клітка набула форми зрізаного конуса. Це, з одного боку, збільшило її об’єм, а з іншого - дозволило краще зберігати рівновагу під час прямоходіння.

Верхні кінцівки людини стали коротшими, порівняно з людиноподібними мавпами, оскільки відпала потреба спиратись на них під час пересування. Звільнення верхньої кінцівки від функції опори розширило її функціональні можливості й створило передумови для здійснення трудової діяльності

Рушійними силами антропогенезу були не тільки біологічні чинники, а й соціальні. Предки сучасної людини вели суспільний спосіб життя. Вони жили групами, колективно полювали, спільно захищалися від ворогів, виховали нащадків. Трудова діяльність згуртовувала членів первісного соціуму (тобто суспільства як цілісної соціальної одиниці). У процесі виготовлення знарядь праці члени соціуму більше спілкувалися між собою, а старші члени соціуму передавали свої знання молодшим: учили їх ефективно полювати, уникати зустрічі з хижаками, виготовляти знаряддя праці, добувати й підтримувати вогонь тощо.

Потреба у спілкуванні між собою сприяла появі членороздільної мови. Так на певних етапах еволюції людини, крім першої сигнальної системи, з’явилась і друга.

Здатність до членороздільної мови вплинула й на подальший прогресивний розвиток головного мозку людини, здатність до абстрактного мислення (пригадайте: що це таке).

Основні етапи еволюції людини

Досі тривають дискусії щодо можливого безпосереднього предка виду Людина розумна, оскільки не виявлено форми, які можна було б вважати перехідними між вимерлими видами роду Люди і видом Людина розумна. Тому можна лише розглянути основні етапи еволюції сучасної людини.

Найбільш близькими до роду Люди вчені вважають австралопітеків. Рештки цих істот уперше знайдено 1924 р. на території Південної Африки (пустеля Калахарі). Вони мешкали близько 4,4-1,8 млн років тому. У будові черепа австралопітеків є риси, притаманні й сучасній людині: слабкий розвиток щелеп, відсутність масивних іклів, об’єм головного мозку - близько 530 см³. Цим істотам було притаманне прямоходіння. Зріст здебільшого становив 120-140 см. Пізні австралопітеки могли самостійно виготовляти примітивні знаряддя праці: заточені камені, палиці.

Питання, чи були австралопітеки безпосередніми предками роду Люди, досі залишається дискусійним. Багато дослідників розглядають австралопітеків як сліпу гілку еволюції, хоча й близьку до роду Люди.

Найдавнішим видом роду Люди вважають Людину вмілу. Цей вид з’явився 2,3 млн років тому, а вимер приблизно 1,4 млн років тому. Вперше рештки представників виду Людина вміла знайшли на території Танзанії (Східна Африка), а згодом - і в інших регіонах Східної та Південної Африки. Ці істоти були низькорослими (100-150 см заввишки), з масою тіла близько 30-50 кг. Середній об’єм головного мозку становив 650 см³.

Людина вміла відрізнялася від австралопітеків прогресивнішою будовою тазового поясу, рук і ніг, зокрема, великий палець ніг був розташований паралельно іншим. Прогресивна будова кисті розширювала функціональності руки, зокрема давала змогу виготовляти різні знаряддя праці та полювати. Здатність до трудової діяльності позитивно вплинула на розвиток розумових здібностей, перетворила людину вмілу на активного мисливця.

Іншими цікавими представниками роду Люди були Людина працююча та Людина прямоходяча. Ці два види виникли майже одночасно й мали подібні риси організації. Людина працююча мешкала приблизно 1,8-1,3 млн років тому в Африці. Ріст цих істот становив близько 170 см (іноді - до 190 см), маса тіла - до 65 кг. У будові черепа, порівняно з людиною вмілою, було більше ознак, притаманних сучасній людині: кістки черепа були тоншими, зуби дрібнішими. Об’єм головного мозку в середньому становив 900 см³ (варіювався в межах 700-1250 см³). Людина працююча виготовляла досконаліші знаряддя праці, наприклад двосічне рубало, що й зумовило назву цього виду. Вважають, що істоти цього виду могли використовувати вогонь.

Людина працюча; Людина прямоходяча; Людина неандертальська; Людина розумна (кроманьйонець)

Людина прямоходяча з’явилася приблизно 1,9 млн років тому на території Східної Африки. Об’єм головного мозку цього виду коливався у межах 800-1200 см³. У будові черепа спостерігають такі примітивні ознаки, як товсті стінки черепної коробки, низьку лобову кістку та великі надбрівні дуги. Людина прямоходяча виготовляла досить складні знаряддя праці з каменів, загострені дерев’яні палиці. Вона мешкала в печерах, виготовляла одяг зі шкур тварин, можливо, використовувала вогонь для приготування їжі. Цей вид приблизно 1,8 млн років тому через Близький Схід поширився по Євразії, утворивши низку підвидів: пітекантропа (з території Індонезії), синантропа (Китай), людину грузинську (з території сучасної Грузії).

Цікавим представником роду Люди є Людина неандертальська, або неандерталець. Назва цього виду походить від назви долини Неандерталь (Німеччина), де в 1856 році уперше виявили рештки цих людей (череп і залишки скелета). Неандертальці мали досить широкий ареал: Європа, Середня Азія, Ближній та Середній Схід тощо. Середній зріст становив від 150 до 170 см, маса тіла - 65-80 кг. Ці люди мали дуже потужну статуру: їхня м’язова маса була на 30-40 % більшою, ніж у сучасної людини. Вони мали великий і масивний череп з потужними щелепами та маленьким підборіддям, лоб був скошений назад, а надбрівні дуги - масивні. Об’єм головного мозку в середньому становив 1600 см³. Руки та ноги неандертальців були потужні. Учені припускають, що їм було притаманне складне мовлення. Ці люди виготовляли досить досконалі знаряддя праці та зброю, широко застосовували в побуті вогонь.

Хоча геном неандертальців ще не повністю розшифровано, дослідження показали, що він на 99,5 % збігається з геномом Людини розумної. Відомі рештки окремих особин, що виникли внаслідок схрещування неандертальців із Людиною розумною, проте значного поширення цей процес не набув. Ці два види певний час співіснували, ворогуючи між собою.

Людина розумна - єдиний існуючий на сьогодні вид роду Люди. Від людини неандертальської його представники відрізняються низкою ознак будови: високий лоб, редуковані надбрівні дуги, відсутній потиличний виступ, наявний підборідковий виступ, який свідчить про високу здатність до членороздільної мови, сплощена грудна клітка та довші кінцівки.

Перші представники виду Людина розумна з’явилися приблизно 200 тис. років тому - їх виділяють в окремий вимерлий підвид - Людина розумна найстаріша. Сучасний підвид - Людина розумна розумна відрізняється від вимерлого підвиду прогресивними рисами будови черепа та менш масивним скелетом. Дослідники вважають, що близько 74 тис. років тому, імовірно після потужного вулканічного виверження, вони мігрували з території сучасної Індонезії до Африканського континенту, де стали предками сучасних людей. Приблизно 60-40 тис. років тому ці люди потрапили до Азії, а звідти розселилися на інші континенти: до Європи (близько 40 тис. років тому), Америки та Австралії (35-15 тис. років тому).

Для Людини розумної розумної характерні прогресивний розвиток нервової системи, досконала вища нервова діяльність, здатність до абстрактного мислення, високі інтелектуальні здібності. У процесі своєї еволюції Людина розумна перейшла від збирання рослин та полювання на тварин до ведення сільського господарства: вирощування культурних рослин і розведення свійських тварин. Вважають, що цей важливий етап розвитку сучасної людини відбувся близько 10 тис. років тому. Осілий спосіб життя сприяв виникненню великих поселень, торгівлі, згодом - стрімкому розвитку промисловості (технічній революції).

Людські раси: європеоїдна (1), монголоїдна (2), негроїдна (3)

На сьогодні Людина розумна заселила всі існуючі континенти, її поселення існують навіть на території Антарктиди. Цей вид перебуває у стані біологічного прогресу, оскільки його чисельність стрімко зростає: якщо в 1800 р. населення нашої планети нараховувало 1 млрд особин, то в 2011 - понад 7 млрд. Вважають, що у 2016 р. населення нашої планети становило 7,3 млрд особин.

У процесі історичного розвитку виду Людина розумна залежно від умов проживання сформувалися різні етнічні групи - раси, основними з яких є європеоїдна, монголоїдна та негроїдна. Незважаючи на певні відмінності в зовнішній будові, представники всіх рас належать до одного виду - Людина розумна.

Поміркуйте

Що спільного й відмінного в еволюції Людини розумної та людиноподібних мавп?

Складіть схему етапів еволюції людини та прикріпіть файл у це поле.