У період раннього Середньовіччя було створено особливу модель державного устрою, відому як ранньофеодальна монархія. На чолі середньовічного суспільства стояли монархи — королі і королеви. Перші королі з’явилися як військові ватажки племені. Згодом влада короля поширилася на все населення території, яку контролювало королівське військо. Крім військової влади, король мав законодавчу, виконавчу та судову владу.

За статусом король завжди був нижчим від імператора, навіть якщо його королівство не входило до складу імперії.

Річ у тім, що європейські середньовічні держави постали на уламках Римської імперії. Тому, на думку середньовічних християн, імперія вважалася неподільною, а її імператор був наділений владою над усіма християнами світу. Після падіння Західної Римської імперії єдиною Римською імперією лишилася Імперія ромеїв (Візантія). Це визнавали Папа Римський та нові європейські християнські королівства.

Після падіння Західної Римської імперії єдиною Римською імперією лишилася Імперія ромеїв (Візантія).

Ситуація змінилася в 797 р., коли імператор Костянтин VI був скинутий, осліплений і змінений на троні своєю матір’ю, імператрицею Іриною. Замість того щоб визнати Ірину імператрицею, Папа Лев III у 800 р. проголосив короля франків Карла Великого також імператором римлян.

Хоча згодом обидві сторони поступилися та між собою визнали імператорський титул, вони ніколи не називали одне одного «римськими». Імператора Священної Римської імперії візантійці називали «імператором (або королем) франків». «Король Німеччини» та західні джерела часто візантійського імператора називали «імператором греків» або «імператором Константинополя».

Християни вірили в те, що Бог дав королям право правити. Ця віра ґрунтувалася на римських і християнських традиціях обожнювання імператора та зосередження в його руках всієї повноти влади. Саме тому королі проголошували себе представниками Бога на Землі. При цьому монархи раннього середньовіччя вважалися не володарями територій, а правителями свого народу.

Випишіть в зошит термін монархія.

Дайте відповіді на запитання:

Чому владу перших королів називали "владою сили"?
Які органи влади в сучасній Україні виконують державні функції, якими був наділений середньовічний король?

Упродовж Х-ХIII ст. у Європі тривав період політичної роздробленості, коли в межах однієї держави існувало чимало незалежних або напівзалежних клаптиків-володінь. Найбільшого розвитку це явище досягло у ІХ-ХІІІ ст. Необхідно виокремити кілька причин роздробленості.

Випишіть в зошит термін феодальна роздробленість.

До ослаблення королівської влади в середньовічній Європі та політичної роздробленості призвели такі причини:

-розпад імперії Карла Великого та слабкість Імперії ромеїв, що підривали віру в єдиного християнського правителя;

- втручання Папи Римського у політичне життя, що підривало віру в божественність влади імператорів і королів;

- традиція розподілу земель держави між усіма синами монарха;

- надання королем земель своїм васалам, що зменшувало авторитет короля та множило вплив великих феодалів;

- великі феодали не потребували королівської опіки і були здатні самостійно вирішувати свої проблеми;

- постійні міжусобні війни між феодалами за території, владу і ресурси, що призводили до додаткового роздроблення і розпаду централізованої влади;

- натуральне господарство задовольняло потреби регіонів і не сприяло економічному, господарському об’єднанню земель;

- міські центри збільшували свій вплив на сільські регіони, що призводило до зменшення ролі центральної влади.

ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ!

Міжусобна війна — війна, яка відбувається між ворожими групами в одній країні чи спільноті.

У політичному вимірі роздробленість породила багато дрібних володінь. Це призвело до постійних конфліктів та війн між феодалами. Роздробленість ускладнювала економічний розвиток: поділ територій та введення на них різних мит і податків створювали перешкоди для торгівлі й виробництва. Водночас роздробленість породжувала різноманіття та сприйняття цього різноманіття. Вона сприяла формуванню різних національних ідентичностей і культурних особливостей. Різноманіття культур, мов і традицій дали поштовх формуванню унікальних національних спільнот і національних держав.

Політична роздробленість, боротьба між Папою та монархами за владу підривали віру людей у божественність влади монархів. Імператори та королі шукали іншого обґрунтування свого права на правління. Його було знайдено в римському праві, коли державу уявляли величезним господарством, право на яке давалося внаслідок завоювання, успадкування або виборів. Тож у XII ст. королі стали правителями не лише людей, а й територій.

Дайте відповідь на запитання:

Назвіть причини, які могли приводити до міжусобних воєн.

Політична роздробленість хвилювала не лише королів, а й більшість їхніх підданих. Феодальні війни, митні бар’єри, різноманіття законодавства завдавали шкоди всім, тож ідея об’єднання на чолі з королем знаходила відгук у представників усіх станів.

При королі була рада великих феодалів та єпископів. Монархи розширили цю інституцію, залучивши до неї представників рицарства та міщан. Так утворилися станово-представницькі органи, які представляли інтереси різних станів суспільства.

Такі зібрання в різних країнах отримали різні назви. В Іспанії — це кортеси, в Англії — парламент, у Франції — Генеральні штати, в німецьких князівствах — ландтаги, у Польщі, Чехії та Угорщині — сейм. Снеми існували в Русі, однак були лише з’їздами князів. Окремо відбувалися віча городян, а бояри були серед наближених радників чи не в кожного Рюриковича. Однак ці елементи не переросли в єдину спільність, яку можна вважати «парламентом».

Випишіть в зошит термін станово-представницька монархія.

Станово-представницька монархія - централізована держава, у який влада монарха спиралася на станово-представницький орган.