ЕРІК ВОЛЬФ СІГАЛ

Вічна тема — історія кохання. У світовій літературі є багато імен і назв, з якими пов’язані відомі історії. Коли чуєш Ромео і Джульєтта, одразу згадуєш романтичну історію епохи Середньовіччя; Джен Ейр — пригадуєш розповідь про тривалий шлях дівчини до власного щастя; Емма Боварі — виникає образ розчарування й марноти почуттів і життя. Імена Олівер і Дженніфер не вказують на жодну з таких класичних історій, але варто почути чи прочитати назву «Історія кохання», одразу пригадуєш драматичну історію закоханості, любові й ранньої смерті. Що ж ми знаємо про історію, не прочитавши й не маючи уявлення, як її описав письменник? Певні розповіді, особливо у ХХ ст., коли література стає основою й посередником між нами, читачами, і художніми творами, що не завжди доходять до нас, висвітлені в кіно чи на телебаченні. Вони живляться з літератури й дуже часто стають для глядачів замінниками початкових історій. Шлях Е. Сігала в літературу через кіно. Приблизно така доля в одного з найвідоміших творів другої половини ХХ ст. — роману Е. Сігала (Erich Sеgal, інколи його ім’я перекладається українською як Сігл чи Сігел) «Історія кохання». Закінчений автором у 1969 р., він не викликав особливого інтересу. За порадою видавця автор переробив текст на сценарій, який з ентузіазмом був придбаний американською кіностудією «Парамаунт». І вже наступного року на екрани країн світу вийшов кінофільм «Історія кохання», що увічнив не тільки мелодраматичну колізію, а й зробив популярними двох акторів, які знімалися в ньому, — Райана О’Ніла (Олівер) та Елі Мак Гроу (Дженні). Картина стала абсолютним лідером прокату 1971 р., була номінована в кількох позиціях на «Оскар», однак отримала його лише в номінації «Музика до фільму» (нині є однією з найбільш упізнаваних мелодій) — і залишилася для сучасників і наступних поколінь культовим фільмом, універсальною історією — «Love Story». Давно втративши зв’язок з оригінальним текстом і картиною, ця назва стала загальною, уживається і з великої літери, і з малої, і в лапках, і без них — позначаючи «буденну» і водночас «піднесену» історію, своєрідний універсальний текст любовних стосунків, зрозумілу всім мову двох сердець. До фільму «Історія кохання» Е. Сігал уже працював у галузі кіноіндустрії — 1967 р. він брав участь у доопрацю ванні сценарію анімаційної стрічки «Жовтий підводний човен» (автором сценарію був Лі Міноф) на основі однойменного альбому групи «Тhe Beatles». Після виходу стрічки «Історія кохання» стосунки автора з кіно не припинилися, Е. Сігал брав участь у роботі загалом над десятьма кіно-картинами.

Письменник і викладач. Ерік Сігал народився 1937 р. в м. Нью-Йорку (Бруклін, США). Навчався в Гарвардському університеті, де вивчав класичну літературу. 1965 р. захистив дисертацію, потім працював викладачем давньогрецької та давньоримської літератури в найвідоміших американських університетах — Гарварді, Єлі та Прінстоні. Перша опублікована книжка Е. Сігала була науковою — дослідження давньоримської комедії Плавта. Після успіху кінофільму «Історія кохання» авторові запропонували знову переробити сценарій на книжку — і вже цього разу на неї очікувала слава, багатомільйонні наклади й численні переклади іноземними мовами. Кілька разів роман був перекладений російською мовою, у 1991 р. — М. Пінчевський і О. Терех переклали роман українською (він вийшов друком під назвою «Історія одного кохання»). У 1977 р. автор видав роман-продовження — «Історія Олівера», який наступного року також був екранізований. До початку 2000-х років Е. Сігал надрукував різні книжки — і літературні твори, і наукові праці. Але жодна з них не стала такою популярною й успішною, як «Історія кохання». Останні роки життя письменника були затьмарені тривалою хворобою. 17 січня 2010 р. Е. Сігал помер і був похований у м. Лондоні (Англія). Провідні теми творів Е. Сігала. Твори митця балансують між двома провідними темами: університетське чи наукове життя («Однокурсники», «Сильнодіючий засіб»), а також історії кохання й родинного життя («Чоловік, жінка, дитина», «Любов, що зцілює»). Виявляючи авторську цікавість до «особистого життя», письменник не обмежується лише поняттям «приватного», розуміючи, що сучасну людину неможливо зобразити як цілісну особистість з її радощами й печалями без поєднання різних аспектів. Людина як особа, що мислить і відчуває, формується й змінюється не лише під впливом суто внутрішнього світу, а й через контакти з оточенням, де співпраця та співіснування з іншими відіграють неабияке значення. Ніколенко О. М. Зарубіжна література : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. М. Ніколенко, М. О. Зуєнко, Б. В. Стороха, В. Г. Туряниця, О. В. Орлова. — К. : Грамота, 2017. — 176