Ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі.

«Активізуюча вікторина»

Виберіть правильне твердження.

1. Цитологія вивчає будову клітини, чи тканини?

2. Термін клітина запропонував Гук, чи Лінней?

3. У електронній мікроскопії використовують промені світла, чи потік електронів?

4. До складу мембрани входять  вода та ліпіди, чи білки та ліпіди?

5. Глікокалікс наявний у тваринних , чи рослинних клітин?

6. Клітинної стінки немає у тварин, чи рослин?

7. Інфузорія туфелька має джгутики, чи псевдоподії?

8. Рибосоми здійснюють біосинтез білка, чи біосинтез ліпідів?

9. До складу цитоскелету входять мікронитки і мікротрубочки, чи внутрішньоклітинні мембрани?

10. Цитоплазма перебуває в стані золю і гелю, або гелю і пари?

11. Йонів К в клітині більше , чи менше , ніж поза нею?

12. Активне захоплення твердих об’єктів- це піноцитоз, чи фагоцитоз?

Ми вже знаємо, що внутрішній вміст клітини впорядкований системою мембран.

Одномембранні органели:

• Ендоплазматична сітка:

• Гранулярна ЕПС;

• Агранулярна ЕПС;

• Комплекс Гольджі;

• Лізосоми;

• Вакуолі.

Будова ЕПС.

Ендоплазматичний ретикулум або ендоплазматична мережа — внутрішньоклітинна органела еукаріотичних клітин, що являє собою розгалужену систему з оточених мембраною сплющених порожнин, бульбашок і канальців.

Вперше ендоплазматичний ретикулум був виявлений канадськими вченими Кітом Портером, Альбертом Клодом і Ернстом Фулламом в 1945 році за допомогою електронної мікроскопії

Ендоплазматичний ретикулум складається з розгалуженої мережі трубочок і кишень, оточених мембраною. Площа мембран ендоплазматичного ретикулума складає більше половини загальної площі всіх мембран клітини.

Ендоплазматичний ретикулум не є стабільною структурою і схильний до частих змін. Виділяють два типи ЕПР:

• Шорсткий (гранулярний) ендоплазматичний ретикулум,

• Гладкий (агранулярний) ендоплазматичний ретикулум.

На поверхні шорсткого ендоплазматичного ретикулума знаходиться велика кількість рибосом, які відсутні на поверхні гладкого ЕПР.

Шорсткий та гладкий ендоплазматичний ретикулум виконують  різні функції в клітині.

Функції шорсткого ендоплазматичного ретикулума

За участю ендоплазматичного ретикулума відбувається трансляція та транспорт мембранних білків, що сектеруються, синтез і транспорт ліпідів і стероїдів. Для ЕПС характерно також накопичення продуктів синтезу. Ендоплазматичний ретикулум бере участь у тому числі і в створенні нової ядерної оболонки (наприклад після мітозу). Ендоплазматичний ретикулум містить внутріклітинний запас кальцію, який є медіатором багатьох реакцій відповіді клітини, зокрема скорочення м'язових клітин. У клітинах м'язових волокон розташована особлива форма ендоплазматичного ретикулума — саркоплазматичний ретикулум.

Функції гладкого ендоплазматичного ретикулума

Гладкий ендоплазматичний ретикулум бере участь в багатьох процесах метаболізму. Ферменти гладкого ендоплазматичного ретикулума беруть участь у синтезі ліпідів і фосфоліпідів, жирних кислот і стероїдів. Також агранулярний ендоплазматичний ретикулум грає важливу роль у вуглеводному обміні, знезараженні клітки і запасанні кальцію. Зокрема, у зв'язку з цим в клітках надниркових залоз і печінки переважає гладкий ендоплазматичний ретикулум.

Розгляньте мал. 59, с. 47.

ЕПС просторово і функціонально пов’язана з комплексом Гольджі.

Розгляньте мал.. 60., с 48

Комплекс Ґольджі (також званий як Апарат Ґольджі, тільце Ґольджі та інші) — одномембранна органела, що є переважно в еукаріотів.

Була відкрита у 1898 році італійським лікарем Каміллом Ґольджі і була названа на його честь. Основна функція комплексу Ґольджі — це гліколізація та фосфоризація речовин з ендоплазматичного ретикулуму. Це система паралельно розташованих та сплющених цистерн і трубочок, до яких прикріплюються мембранні міхурці, що транспортують речовини від ендоплазматичної сітки.

Ця мембранна органела представлена трьома видами утворів: дископодібними мембранними мішечками (цистернами), розміщеними пучками щільно на відстані 14-25 нм з внутрішнім простором 5-20 нм (частіше по 5-6 мішечків у комплексі); системою трубочок діаметром 20-50 нм; і міхурців різних розмірів. Мішечки сполучаються між собою і мають трубочкове з'єднання з іншими такими ж апаратами. У рослинних клітинах виявляється ряд окремих стопок, який називають диктіосомою. Диктіосоми можуть бути відділені одна від одної прошарками цитоплазми або з'єднаними у комплекс. В тваринних клітинах часто міститься одна велика або кілька з'єднаних трубками стопок.

Комплекс Гольджі бере участь у формувані деяких органел, зокрема лізосом. У вигляді пухирців, оточених мембраною, лізосоми відокремлюються від цієї органели, а фермети, які входять до складу лізосом, синтезуються на мембранах зернистої ЕПС. речовини, що надійшли до комплексу Гольджі сортуються за складом і призначенням.

Розгляньте мал.. 62, с.49

Вакуоля — обмежена мембраною органела, яка міститься в деяких еукаріотних клітинах і виконує різні функції (секреція, екскреція і зберігання запасних речовин). Вакуоля та її вміст розглядається, як відокремлена від цитоплазми частина. Вакуолі особливо добре помітні в клітинах рослин і грибів.

У рослинних клітинах вакуолі переважно займають більше 30 % об'єму, а в окремих випадках навіть до 90 %. Вакуолі дають можливість економно і швидко збільшувати розмір клітини не збільшуючи об'єму цитоплазми. Не рідко одна клітина може містити кілька вакуоль з різними функціями^.

Вакуолі рослин необхідні для регулювання тургорного тиску та pH цитоплазми. У вакуолях зберігаються найрізноманітніші речовини, деякі із яких можуть мати поживну цінність. Так у насінні квасолі і гороху вакуолі містять велику кількість білків. Коли насіння проростає білки розщеплюються гідролітичними ферментами, а амінокислоти транспортуються через тонопласт у циптоплазму. Також вакуолі можуть накопичувати пігменти, такі як антоціанін, зокрема у пелюсткахдля приваблення запилювачів. З іншого боку, ці органели також можуть містити речовини із відлякувальною функцією для захисту від рослиноїдних тварин

Травні вакуолі серед тварин зустрічаються у представників одноклітинних. У цьому випадку травні вакуолі є мембранними пухирцями з їжею, в які виділяють травні ферменти. Поживні речовини всмоктуються клітиною, потім пухирець різко скорочується і неперетравлені залишки залишають клітину.

Пероксисо́ма — клітинна органела, оточена єдиною мембраною, не містить ДНК і рибосом (на відміну від мітохондрій і хлоропластів). Пероксисоми наявні в усіх ядерних клітинах. Вони містять окиснювальні ферменти, які використовують молекулярний кисень для вилучення водню з певних органічних речовин.

чекаю скрін виконаної роботи!