Експресіонізм як літературно-мистецький напрямок в європейській та українській літературі

Експресіонізм (від фр. expression — вираження) — авангардний напрям початку ХХ ст., що заперечував реалізм і імпресіонізм, прагнучи виразити загострений суб'єктивний внутрішній світ, кризовий стан людини, глибинні психологічні процеси через гротеск, символи, фрагментарність, гіперболізацію та деформацію. В європейській літературі яскраво представлений Кафкою, Брехтом; в українській —В.Стефаником (ранні прояви), О.Турянським ("Поза межами болю"), М.Хвильвим, М.Кулішем

Основні риси та завдання

• Заперечення зовнішнього світу: Мета — не копіювати дійсність, а показати її справжню сутність через авторське бачення.

• Фокус на внутрішньому: Поглиблене дослідження психології, ірраціонального, духовних криз.

• Емоційність: Напружені, "нервові" переживання, страх за майбутнє.

• Художні засоби: Символізм, гротеск, контраст, плакатність, фрагментарність, деформація образів, гіперболізація.

• Поєднання протилежного: Буденність/космічність, пацифізм/революційність.

  В європейській літературі

  • Німеччина та Австрія: Франц Кафка, Георг Тракль, Бертольт Брехт.

  • Інші країни: Австрія (Г. Тракль, Ф. Кафка), Німеччина (Й. Бехер, А. Франс), Франція, Польща.

    Експресіонізм в українській літературі

    В українській літературі експресіонізм розвинувся в перші десятиліття 20 століття, особливо в прозі, і часто поєднувався з елементами символізму та неоромантизму. Експресіонізм в виникає як реакція на європейські тенденції та світові кризи (перша світова війна, революція).

    • Василь Стефаник вважається зачинателем українського експресіонізму, він зображував внутрішні переживання селян через зовнішні обставини, звертаючись до універсальних аспектів людського життя.

    • Осип Турянський є автором класичного твору експресіонізму — повісті-симфонії «Поза межами болю», яка описує жахи війни через призму страждань військовополонених.

    • Микола Хвильовий використовував елементи експресіонізму у своїх новелах, зокрема «Я (Романтика)» та «Санаторійна зона», для дослідження психологічних та політичних колізій ранньорадянської доби.

    • Інші представники: Клим Поліщук, Мирослав Ірчан, Степан Тудор