Експедиція великого генуезця.

Вчитель. (показ слайду з фотознімком Х. Колумба)

Є історичні дати, які стали віхами на життєвому шляху всього людства. Одна з них – 12 жовтня 1492 року. В одну з тропічних ночей матрос іспанської каравели «Пінта», що входила до складу першої океанічної експедиції під керівництвом Христофора Колумба, побачив берег невідомого острова. Доведені до відчаю мореплавці, були розбуджені його викриками: «Земля! Земля!» Так розпочався відлік нового виміру у всесвітній історії та світовій географії.

                           «...І вийшов Колумб на берег Америки вранці,

                            Ступив на траву невідомої досі землі.

                            І вийшли з вігвамів наївні стрункі індіанці,

                            Вклонились чужинцю до самої землі...»

1.Сторінка  «Біографічна»

Історик.

Христофор  Колумб –  одна  з  помітних  фігур  в  історії  людства.  Про нього  та  його  відкриття  написано  багато  книг.  Його  ім’я  зустрічається  в підручниках географії та історії.

Та все ж біографія Колумба, його життя багато в чому загадкові та трагічні. Деякі факти з його біогафії не відтворені до цього часу. Навіть прізвище видатного мандрівника в різних країнах вимовляють по – різному. Так в Іспанії та Латинській Америці його називають Кристобаль Колон, а в Італії - Христофор Колумб.

Народився Колумб в 1451 (1456) році в італійському  місті Генуя – одного з найбагатших і наймогутніших морських портів Європи. Він був старшим сином ткача – сукнороба Домініка Колумба. Ще в дитинстві, у віці 10 років, Христофор Колумб «захворів» географією. Цю пристрасть він проніс через все життя.

2.Сторінка «Самоосвіта – шлях до великого плавання»

Географ.

Колумб був допитливим і освіченим географом, добрим знавцем картографії. Любов до книг географів з багатьох країн, в тому числі і книги Марко Поло  « Подорожі сера Джона Мандевіля» про його легендарну подорож в Азію, про заморські країни, інтригувало й спонукало до думки про власну подорож, а також відмінне знання атласів і карт різних епох допомогли Колумбу стати видатним мореплавцем.

До 1473 року Христофор Колумб здійснював лише невеликі плавання по Середземному морю. На той час міста – республіки Венеція і Генуя вели постійні війни. Знайдено документ, в якому морський суд Венеції застерігає власників суден щодо пірата Колумба. Трохи пізніше він відвідує Англію, потім пливе до Ісландії, а в 1481 році приїздить до Лісабона й одружується на знатній пані Єлизаветі з роду Перестрелло. Так закінчився період його неспокійного кочового життя. В цей час у сміливого генуезця народжується великий план.

3.Сторінка «Час надій і сподівань» 

Історик.

Колумб жив на острові Порту Санту поблизу Мадери. Там збирав відомості про таємничі західні землі і досліджував уламки виробів з бамбука та інших порід дерев, які викидав океан на узбережжя. Вони нагадували про далеку Індію. Паралельно Колумб багато читав, особливо зачитувався книгою Марко Поло «Про розмаїття світів». У книзі було поміщено карти Східної Азії, Індії. Ця книга супроводжувала Колумба і в першій його подорожі.

Пізніше, Колумб таємно роздобув карту знаменитого картографа Паоло даль Тосканеллі, де вказувався шлях до країни коштовних каменів і пряностей.

Маючи на руках карту, Христофор Колумб  у 1481 році відкрито виступає зі своїм планом подорожі на захід. Однак король Португалії відхилив проект і звинуватив мореплавця в тому, що він таємно роздобув карту Тосканеллі.

Для Колумба почалися довгі роки чекань і сподівань. Лише 17 квітня 1492 року мореплавець зміг укласти державну угоду з іспанською короною. Завдяки їй мореплавець одержав звання адмірала і генерал – губернатора всіх тих країн, які йому вдається відкрити. Була обіцяна також десята частина прибутку і дано дозвіл торгувати з новими країнами.

4.Сторінка «Перша подорож адмірала»

Географ.

Перша подорож почалася 3 серпня 1492 року з малої гавані Палос, що поблизу гирла Гвадалквівіра.  Експедиція відправилася в плавання на трьох малих суднах: «Санта – Марія», «Пінта» і «Нінья». Капітани суден були представниками відважних моряцьких родин Палоса. Після чотирьох тижнів підготовчих робіт на Канарських островах, судна вирушили у невідому далечінь.

                 «Стоїть відважний капітан

                 На кораблі «Санта – Марія».

                 А попереду? – Океан...

                 Життя чи смерть? Вода... Стихія...

                 Минає час. Уже чимало...

                 І що ж? – Не видно берегів.

                 Комусь терпіння бракувало, 

                 Хтось повернутись захотів.

                 А капітан заплющить очі:

                 «О поможи, Свята Маріє!»

                 Він бачить Індію щоночі,

                 Він нею марить, нею мріє...

                                         (Н. О. Назар).

Під час експедиції адмірал Колумб в офіційну частину корабельного журналу спеціально занотовував скорочені віддалі, а до таємної – вносив справжні. Робив це тому, що боявся бунту команди.

Мандрівка була важкою, але Колумб, як справжній географ – дослідник, вів спостереження за навколишньою природою: відкрив магнітні аномалії та проаналізував їхні зміни у різних акваторіях, зафіксував кліматичні зміни, дав широкий опис Саргасового моря зі скупченням рослин.

5.Сторінка «Банка з водоростями, або море без берегів»

Океанолог.

Це єдине в своєму роді диво  природи – Саргасове море, берегами якого є не суша, а великі морські річки – течії: Північно – Атлантична, Канарська, Пасатна, які рухаються по колу за годинниковою стрілкою. Інша особливість Саргасового моря полягає в тому, що воно немовби гігантська затоплена лука серед океану, вкрите такою кількістю плавучих морських водоростей, якої немає ніде в іншому місці земної кулі. Христофор Колумб, який відкрив це море на своєму шляху до Америки 16 вересня 1492 року, назвав його «банкою з водоростями». Цікаво, що всі водорості належать до одного виду. Перші португальські мореплавці назвали їх «саргасо», оскільки повітряні бульбашки, завдяки яким водорості переміщаються, схожі на поширений у Португалії сорт винограду. Коли рослини відмирають, бульбашки лопаються, і побурілі водорості тонуть.

Глибина Саргасового моря досягає 4 – 7 км. На морі переважає штиль. За переважання штильової погоди Саргасове море називали дамським, за велику кількість водоростей – трав’янистим.

6.Сторінка «Перші успіхи плавання»

Історик.

12 жовтня 1492 року експедиція висадилася на маленький зелений острів, який Колумб назвав Сан – Сальвадором. Адмірал вважав, що він досяг східного узбережжя Старого Світу. Саме це було його космографічною помилкою – тому й назвав він місцевих жителів «індіос», а скупченя островів на південь від Куби – острови Вест – Індія, а ще називав їх  «садами королеви», багатими на золото і перли.

Повернувся Колумб із першої своєї подорожі 15 березня 1493 року – це стало в Іспанії бучним святом.

У першому донесенні Христофор Колон (Колумб) про відкриття індійських островів , куди його послали король Фердинанд і його дружина Єлизавета, сповіщав:

• на островах  красиві бухти, великі ріки, високі гори, вічнозелені дерева; в листопаді тут співають солов’ї та безліч інших птахів;

• тут ростуть прянощі, а золота й інших металів просто сила – силенна;

• жителі цих островів ходять голими, прикриваючись листям або папером власного виробництва, племена не мають зброї, місцеві жителі фізично дужі, але боязливі, їхня зброя – палиці та кинджалоподібні вістря з сухого дерева;

• тубільці не відправляють богослужіння, але твердо вірять,що наші кораблі з людьми спустилися з неба; вони розумні і кмітливі, вивчили свої моря і дають про них точні відомості;

• у вигляді подарунків місцевим жителям пропонували тканину, одяг; заборонялося давати їм шматочки скла, цвяхи, паски; одному матросу вдалося за один ремінець виміняти стільки золота, що з нього можна було викарбувати три монети; за нові мідні монети туземці віддавали дві унції золота, 40 фунтів бавовняного паперу;

• острів’яни мали багато човнів, видовбаних з дерева; на них тубільці плавають до інших островів і ведуть торгівлю;

• на всіх островах панує моногамія; лише князям і королям дозволяється мати до двадцяти дружин; жінки працюють більше, ніж чоловіки;

• на одному з диких островів я зустрів канібалів, які  їдять людське м’ясо; у цього племені багато човнів, на яких дикуни їздять по всіх індійських островах – там вони грабують і крадуть усе підряд; їхня зброя – бамбукова палиця з гострими стрілами; жінки цих канібалів також стріляють з лука і кидають списи;

                                 Підпис: Христофор Колон, Адмірал Океанського 

                                               флоту    14 березня 1493 року.

Вчитель. Завдання: користуючись атласом нанести на контурну карту першу подорож Х. Колумба і підписати роки подорожі та географічні об’єкти, названі мореплавцем.

7.Сторінка «Друга подорож генуезця»

Географ.

Друга подорож Христофора Колумба  почалася 25 вересня 1493 року. Коли флот досяг Куби, адмірал примусив кожного з матросів присягнути і підписати грамоту, якою стверджувалося, що це не острів, а морський східний берег Азії. Тому, хто буде стверджувати супротивне, загрожував штраф, а ще тій людині буде відрізано язик і на додачу – 100 ударів бичем. Таке розпорядження свідчило про те, наскільки вперто Колумб дотримувався своєї материкової теорії.

8.Сторінка «Заморські плоди чи незвичайні рослини»

Біолог.

Іспанські завойовники привезли до Іспанії коштовне каміння, прянощі й безцінні прикраси тубільців. Матроси Христофора Колумба й не підозрювали, що найціннішим вантажем на їх каравелах є екзотичні плоди, довгасті бульби з шорсткою оболонкою, які індіанці називали – «чуньо».  «Чуньо» насправді були цінніші за золото та коштовності, і їм судилося поширитися по всій земній кулі під іменем картопля й упродовж століть годувати людство.

А ось інша заморська рослина, завезена експедицією Колумба, мала не таку корисну дію, як притягальну властивість.

Зараз герої інсценівки «Корисна травичка чи забавка для дурнів?!» розкажуть про історію проникнення цієї рослини на територію Європи.

                  (Дійові особи: учні 6 класу Максим та Сашко)

Максим. Привіт, Сашко! Запалити не хочеш? У мене ж не «Прима» якась, а «Монте Карло». Розслабишся, кайф отримаєш!

Сашко. Та ні, начебто не хочеться. Та я й не палю.

Максим. Ну й боягуз ти! Видаєш із себе казна кого. Та в нас півшколи палить. Відстав ти від життя.

Сашко. Палити то ти палш, а чи замислювався ти, звідки прийшов до нас тютюн?

Максим. А мені байдуже... А що... (чеше потилицю) ти щось знаєш про тютюн?

Сашко. Так. Хто з нас відстав від життя? Згода, я тобі розповім історію прилучення європейців до паління.

Максим.Добре. Давай присядемо на цьому пеньку, я зроблю кілька затяжок, а ти розповідай.

Сашко. Тютюн родом з Америки. Коли у 1492 році Колумб і його матроси зійшли на берег невідомої землі, а Колумб вважав що це східний берег казкової Індії, їх зустріли туземці з подарунками. Серед подарунків, що піднесли остров’яни Колумбові, було листя рослини «петум». Це згорнуте в трубочки листя вони палили.

Максим. Мабуть, їм це дуже сподобалося?

Сашко. Слухай далі. Коли Колумб, у пошуках золота, поплив далі на південь і зійшов на берег Куби, його зустріли туземці з травою для паління, яку вони називали «сигаро».

Максим. Так це що, Колумб перший з європейців почав палити?

Сашко. Виходить так. Щоб завоювати довіру у остров’ян, Колумб палив разом з ними. Відмова – це недружелюбна дія. Він не хотів зіпсувати відносини з ними. Тому сам адмірал і багато матросів втяглися у це заняття.

Максим. Ось хто винен у тому, що люди палять. Це Колумб завіз тютюн у Європу.

Сашко. Не зовсім так. Адмірал вважав тютюн диявольською втіхою і заборонив матросам брати його з собою. Та незважаючи на його сувору заборону, завезти таємно тютюн вдалося морякам після другого плавання Колумба. Так насіння тютюну потрапило до Іспанії, а потім до сусідніх європейських країн, а в період Великих географічних відкриттів морськими та караванними шляхами його доставили практично в усі куточки земної кулі. І ось більше 500 років це зілля викликає залежність, губить здоров’я людей.

Максим. Цікава твоя розповідь. А від  цієї несерйозної забави (показує цигарку) я спробую відмовитися, навіщо втрачати здоров’я (кашляє, кидає цигарку).

9.Сторінка «Подорож з сумною звісткою»

Географ.

Під час третьої подорожі 30 травня 1498 року Колумб знайомився із справжнім берегом материка -  пінічним узбережжям Південної Америки. Коли Колумб приплив у дельту багатоводної ріки Оріноко, то зрозумів, що має справу з країною, «яка напрочуд велика і що на південь існує ще багато інших земель, про які ніколи не повідомлялось». У витоках Оріноко на високій горі нібито знаходиться рай.

А тим часом світ сколихнула звістка, що потьмарила славу Колумба як мандрівника. Португалець Васко да Гама обігнув південний край Африки і, рухаючись уздовж східних берегів пройшов Індійський океан і причалив до узбережжя Індії. Морський шлях до неї було відкрито.

Щоб підняти свій престиж, Колумб 9 травня 1502 року розпочинає четверту подорож. Ця подорож була задумана, як плавання навколо Землі.  Але незадовільний стан суден і нестача припасів завадили адміралу продовжити пошуки.

Вчитель. Завдання: продовжити роботу з контурною картою і нанести шляхи 2 – 4 експедиції Колумба та підписати роки подорожей.

10.Сторінка «Значення подорожі»

Експерт.

         Подорож Колумба до берегів Америки в кінці XV -  на початку XVI ст., дала початок епохі Великих географічних відкриттів, більшого поширення набули географічні і картографічні уявлення про Землю. А 12 жовтня 1492 року вважається датою відкриття Америки Христофором Колумбом. На картах з’явилися зображення і обриси Західної півкулі. З 1492 року дві півкулі, дві половини Землі стали єдиним цілим. Стали більш достовірними і точними знання про відповідність суші і моря, вперше стала відома ширина Атлантичного океану; більш повними знання про природу; племена і народи, що їх населяють, їх культуру та віросповідання; ресурси, господарство заморських територій.

Ні освіта, ні досвід мореплавця, ні карти тих часів не давали можливості навіть уявити, що на просторах Атлантичного океану могли бути величезні материки. Тому в розрахунки Колумба вкралася помилка.

11.Сторінка «Потьмарена слава»

Історик.

Сучасники не оцінили належно заслуг великого мандрівника. Колумб помер 20 травня 1506 року у Вальядоліді, страждаючи від самотності, у бідності і забутті.  Його гробниця знаходиться в соборі Гавани. Згодом про нього швидко забули, а його ймення затьмарили відкриття іншого мандрівника, флорентійця Амеріго Веспуччі – він став героєм відкриття Нового світу. У 1507 році було запропоновано назвати четверту частину світу «Америкою», тобто країною Амеріго. 

12.Сторінка «Пам’ять і шана»

Експерт.

Нині ім’я Колумба носять федеральний округ та річка США, штат на крайньому заході Північної Америки і республіка в північнозахідній частині Південної Америки.

Споруджено пам’ятники іспанському адміралові, який народився в Генуї – Христофору Колумбу. Їх можна побачити не тільки в рідному місті Колумба. Є вони і в країні, завдяки якій великий мореплавець зміг здійснити свої відкриття – в Іспанії (у Мадриді й Барселоні). Крім того, є пам’ятники Колумбу й у Мехіко, а також у Гавані.

1. Виконання практичної роботи №2 (продовження) «Етапи географічного пізнання Землі». (Робота за підручником В. М. Бойко, С. В. Міхелі «Загальна географія»).