В умовах сучасного постійного підвищення цін на енергоносії та комунальні тарифи актуальним є питання ефективного утеплення будинків при використанні якісних теплоізоляційних матеріалів. При цьому виникає декілька питань:
Питання перше: за якими параметрами слід обирати теплоізоляцію?
Найчастіше утеплювач підбирають виходячи із щільності матеріалу, і хоча такий підхід у більшості випадків є правильним, але трапляються винятки, так як матеріали однакової щільності випущені різними виробниками або за різними технологіями мають різний опір теплопередачі та мають різні механічні властивості.
Найважливіші з характеристик: опір теплопередачі, міцність на стиск, еластичність та пружність (здатність матеріалу згинатись не ламаючись, та встановлювати початкову форму при монтажі у конструкцію). Ці показники повинні бути наведені у паспортах на матеріали та підтверджені відповідними протоколами випробувань у акредитованих лабораторіях. Слід пам’ятати, що нормативним документом передбачається мінімально допустимий опір теплопередачі зовнішніх стін, покрить та перекриття як конструкцій в цілому, тобто можна утеплювати окрему конструкцію різними матеріалами з різними теплотехнічними показниками, але для того, щоб досягнути мінімально допустимих норм, закладених в ДБН, прийдеться збільшити розхідний обсяг матеріалів, які мають низькі теплотехнічні показники, що не завжди вигідно з економічної точки зору.
Слід враховувати, що будь-який утеплювальний матеріал повинен відповідати вимогам нормативних документів, які стосуються окремого виду матеріалу (ДСТУ або ТУ на пінополістирол, пінополіуретан, мінеральна вата та ін.). Питання вибору теплоізоляційного матеріалу повинно розглядатись на етапі проектування робіт. Слід зважати, що різні утеплювальні матеріали мають свої особисті недоліки та переваги. Наприклад: які є недоліки та переваги пінополістиролу по відношенню до мінераловатних утеплювачів? До переваг слід віднести більш високий опір теплопередачі, ніж у мінераловатних утеплювачів (що дозволяє зменшити товщину шару утеплювача). Недоліками є менша ніж у мінераловатних утеплювачів паропроникність, складність монтажу (технічно важче підігнати розміри при монтажних роботах на конструкції), та більш високий рівень горючості. Низька паропроникність не дає можливості використання пінополістиролу для утеплення дерев’яних фасадів. За рахунок більш низьких пожежних властивостей його не рекомендують використовувати для вентильованих фасадів кам’яних будинків. Тому єдина область його використання – це утеплення кам’яних (цегляних, бетонних) фасадів із подальшим опорядженням. Слід зазначити, що досить поширений спосіб утеплення пінополістирольною теплоізоляцією товщиною в 50мм дозволяє економити лише на улаштуванні самої теплоізоляції та на вартості утеплювача, але в подальшому економія енергозатрат буде не значною, тому більш ефективним утепленням стін є використання пінополістирольної теплоізоляції товщиною 100мм.
Питання друге: які частини будинку слід утеплювати?
В обов’язковому порядку: зовнішні стіни, враховуючі стіни між опалювальними та неопалювальними приміщеннями, перекриття з холодними приміщеннями (горища, неопалювальна мансарда), дах, фундамент, підлоги над неопалювальними гаражами та підпіллями, стіни та стелю підвалу.
Питання третє: який варіант утеплення зовнішніх стін найбільш ефективний? Пропонуємо розглянути три основних варіанти розташування утеплювача при утепленні стін будинків.
Розміщення з внутрішньої сторони стіни, при цьому спосіб має як недоліки так і переваги.
Переваги:
роботи в приміщенні можна проводити в будь-який період року,
спроможність використовувати широкий спектр матеріалів,
повністю зберігається зовнішнє опорядження будинку.
Недоліки:
втрати корисної площі приміщення, і головне - чим нижчі теплотехнічні показники утеплювача тим більші втрати корисної площі.
Можливе підвищення вологості несучої конструкції, так як через утеплювач, котрий як правило є паропроникним матеріалом, водяні пари проходять безперешкодно, після чого починають накопичуватися на кордоні «холодна стіна-утеплювач» або в товщі стіни. При цьому утеплювач стримує надходження тепла із приміщення в стіну, знижуючи тим самим її температуру, що ще більше сприяє підвищенню вологості конструкції.
Таким чином, якщо з певних причин єдиним можливим варіантом утеплення є розміщення утеплювача з внутрішньої сторони будівлі, то необхідно прийняти заходи для захисту стіни від дії вологи, зокрема встановити зі сторони приміщення пароізоляцію, забезпечити ефективну (можливо примусову) вентиляцію повітря в приміщеннях.
Розміщення зі зовнішньої сторони стіни. Спосіб також має недоліки та переваги.
Переваги:
зона конденсації вихідних парів (точка роси) виноситься за границі несучої стіни - в утеплювач.
Паропроникні теплоізоляційні матеріали, які використовуються для цього, не перешкоджають випаровуванню вологи зі стіни в зовнішній простір. Це сприяє зниженню вологості стіни та збільшенню строку експлуатації конструкції. Теплоізоляція перешкоджає проходженню теплового потоку від стіни на вулицю, підвищуючи тим самим температуру несучої конструкції, при цьому масив утеплювальної стіни допомагає надовго зберігати тепло з внутрішньої сторони приміщення взимку та прохолоду влітку.
захищає стіну від поперемінного заморожування-відморожування, вирівнює температурні коливання її масиву, що також збільшує довговічність конструкції.
Недоліки:
«точка роси» знаходиться всередині утеплювача, що зазвичай призводить до збільшення його вологості. Виходом із цієї ситуації є використання утеплювачів з високою паропроникністю, завдяки чому волога буде швидко випаровуватись із утеплювача.
поверхневий теплоізоляційний шар необхідно захищати від зволоження атмосферними опадами і механічних дій міцним, алепаропроникним покриттям (влаштування так званого вентильованого фасаду або опорядження).
Розміщення утеплювача всередині стіни (багатошарові конструкції). Утеплювач розміщується зі зовнішньої сторони стіни та закривається облицювальною цеглою, плиткою та ін. Якщо будування таких багатошарових стін успішно реалізується при новому будівництві, то при реконструкції це практично неможливо, оскільки така технологія призводить до збільшення товщини та маси стіни, що потребує посилення (перебудови) фундаменту.
Таким чином найбільш раціональним способом розміщення утеплювача є утеплення зі зовнішньої сторони стіни.
Питання четверте: які енергозберігаючі вікна вибрати? В Україні підвищено вимоги щодо вікон та балконних дверей за показником опору теплопередачі. Згідно з вимогами ДБН мінімально допустиме значення опору теплопередачі (вікон, дверей балконних тощо) житлових та громадських будинків має становити не менше 0,75 м2°С/Вт-для 1-ї кліматичної зони та не менше 0,6 м2°С/Вт-для 2-ї кліматичної зони. Результати випробувань, проведені в лабораторії, показали, що цей показник досягається шляхом використання двокамерних енергозберігаючих склопакетів в блоках віконних та дверних як правило із ПВХ профілю з товщиною зовнішніх стінок не менше 2,8мм. Якщо вікна або двері виготовляються із профілю ПВХ-економ серія (у нього товщина зовнішніх стінок менше ніж 2,8мм), то мова про ефективність збереження даного показника лише в межах 1 зони і базується тільки на використанні в цих конструкціях двокамерних енергозберігаючих склопакетів із двома платинами енергозберігаючого скла. Тобто, перевага надається як мінімум двокамерному енергозберігаючому склопакету, який складається із трьох шарів скла(дві камери), при цьому одне скло має енергозберігаюче покриття, таким чином, у випадку використання вікон із профілю ПВХ-економ серії, таких шарів скла (із енергозберігаючим покриттям) у складі двокамерного склопакета, повинно бути два (перше та третє).
.png)