Мета: роз’яснити учням поняття спілкування, яким може бути спілкування, рідна мова, культура спілкування, правила активного слухання, навички успішного спілкування, комунікація, види комунікації, комунікативність.

Тип заняття: комбінований.

Хід заняття

1.Організаційні моменти.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1.Спілкування .Комунікація та види комунікації

2. Культура спілкування

1.Спілкування — це процес взаємодії між людьми, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, цінностями й навичками, результатами праці.

Спілкування може бути прямим і опосередкованим.

Пряме спілкування відбувається під час безпосередніх контактів між людьми, наприклад, у дружній розмові, що дає можливість сприйняти їх найтонші нюанси, які можна передати жестами, поглядом, виразом обличчя.

Опосередковане це коли між учасниками спілкування існує просторово-часова дистанція. Це означає, що людина може сприймати інформацію через книги, твори мистецтва про історію та життя людей інших епох і культур.

Близьким до поняття спілкування є комунікація. Але вони відрізняються між собою. Спілкування характеризується як міжособистісна взаємодія, а комунікація — як інформаційний обмін.

Комунікація — це процес, під час якого двоє або більше людей обмінюються інформацією, досвідом, цінностями, навичками, досягненнями.

Здатність до сприйняття й передання інформації називають комунікативністю це здатність будувати широку мережу знайомств, і вміння спільно обговорювати проблеми

Комунікація також є однією з необхідних умов організації суспільства

Види комунікації:

за типом відносин між учасниками: міжособистісна, публічна, масова;

за типом використовуваних засобів: передавання значень, вербальна (мова), невербальна (жест, міміка), матеріально-знакова (зокрема, художня), письмова.

Види вербальної комунікації

Контакт масок — формальне спілкування коли використовуються звичні (ввічливості, чемності, байдужості, скромності, співчутливості тощо) що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співрозмовника.

Світське спілкування — його суть у безпредметності, тобто люди кажуть не те, що думають, а те, що належить говорити в подібних випадках; Наприклад: формальна ввічливість, ритуальне спілкування.

Формально-рольове спілкування —це вчитель і учень, лицар і дівчина, співробітник поліції і порушник, стюардеса і пасажири літака тощо.

Ділове спілкування — це процес взаємодії в спілкуванні, при якому відбувається обмін інформацією для досягнення певного результату.

Духовне міжособистісне спілкування (інтимно-особистісне) — розкриваються глибинні структури особистості.

До не вербального спілкування відносяться: мова тіла, візуальний контакт, мова жестів та ін. В сучасних умовах зростає роль мережевого спілкування. Невербальна комунікація є дзеркалом, що відображає емоційні реакції людини.

Життя і діяльність людини неможливі без спілкування і комунікації. Спілкування і комунікація формують спільність настроїв і поглядів та сприяють соціалізації людини.

2. Важливим елементом загальнолюдського спілкування є його культура — сукупність загальноприйнятих норм поведінки людини в суспільстві. Культура спілкування охоплює дві складові: культуру говоріння та культуру слухання.

Важливим є активне слухання — це техніка спілкування зі співрозмовником, що полягає в наданні йому підтримки в розмові та збереженні його внутрішнього комфорту. Культура спілкування має бути присутньою в повсякденному житті кожної людини, яка постійно контактує з іншими (у родині, у шкільному колективі, на вулиці, на роботі). У різні епохи культура спілкування мала різні назви: етикет, хороші манер, толерантності.

Правила активного слухання

1. Використовуйте:

1) мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;

2) звуки й жести заохочення: хитання головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так», «м-м-м...» тощо;

3) уточнювальні запитання, що допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, «Ви маєте на увазі, що.?».

2. Не бажано під час активного слухання:

а) давати поради;

б) змінювати тему розмови;

в) давати оцінки людині, яка говорить;

г) перебивати;

д) розповідати про власний досвід.

Ефективна комунікація (ЕК) – це не просто обмін інформацією, а й розуміння емоцій і намірів людей, що спілкуються.

Необхідно також дотримуватися деяких зовнішніх правил:

– Якщо Ви розмовляєте удвох, не потрібно стояти чітко навпроти одне одного, краще коли між співрозмовниками є невелика відстань і кут 90 градусів.

– Не схрещуйте руки, таке положення рук сприймається як закритість;

– Не треба торкатися до співрозмовника, щоб «не порушувати» його особистий простір;

– Будьте завжди чесні, якщо Вас запитують, а Ви не знаєте, що відповісти, скажіть, що не знаєте, але спробуєте дізнатися
4. Домашнє завдання: Опрацювати поданий матеріал і в підручнику ст. 81-84.

Дати письмову відповідь на питання

1.Що таке спілкування?

2. Дайте визначення прямому і опосередкованому спілкуванню.

3.Що таке культура спілкування?

4.Які види спілкування?

5.Що таке комунікація?

6. Які існують види комунікації?

7.Види вербальної комунікації?

8. Які види не вербальної комунікації?

11 з 12 балів

Ефективна комунікація