Домедична допомога Базова підтримка життя Рятувальний ланцюжок при раптовій зупинці серця. Алгоритм дій. Проведення серцево-легеневої реанімації

Діяльність нашої державної влади в галузі гарантій охорони життя та здоров’я громадян регламентується Конституцією України, державними законами, нормативними актами відповідних відомств, міжнародно-правовими стандартами. Для того, щоб розглянути найголовніші з них, вставте пропуски у тексті.

Обов’язок різних країн здійснювати співробітництво щодо розвитку системи                  зафіксований в основоположних документах Організації Об’єднаних Націй (ООН), одним із засновників якої була         . Першим із ряду найважливіших універсально-правових актів стала прийнята 10 грудня 1948 року                                 , що проголосила цінність людського життя,           якої проголошує: «Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичний догляд й потрібне соціальне обслуговування, які необхідні для підтримки здоров’я та благополуччя її самої та її родини».

До міжнародних нормативно-правових актів щодо закріплення прав людини в галузі охорони здоров’я слід віднести                              . Статті 11 і 13 цього документа зобов’язують держави-учасники піклуватися про          своїх громадян, надавати їм належні освітні та консультаційні         послуги, запобігати поширенню небезпечних захворювань, а також гарантувати належне медичне                незалежно від статків.

                              присвячена безпосередньо охороні здоров’я і                   . У ній зазначено, що держава зобов’язана піклуватися про надання її громадянам усіх належних медичних послуг та забезпечувати розвиток соціальних проектів, спрямованих на збереження та зміцнення                    .

У Статті 3 Закону України                                 наголошено:

«У разі виявлення людини у невідкладному стані та за відсутності медичних працівників на місці події громадянин України або будь-яка інша особа, які виявили таку людину, зобов’язані:

— негайно здійснити виклик                             або повідомити про виявлену людину у невідкладному стані та про місце події працівників найближчого закладу                  чи будь-яку особу, яка зобов’язана надавати                    та знаходиться поблизу місця події;

— за можливості надати виявленій людині                        необхідну допомогу, у тому числі                    такої людини до найближчого до місця події            екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання            медичної допомоги». Згідно статті 4 виклик такої допомоги здійснюється за єдиними телефонними номерами             , а її надання є безкоштовним.

Матеріал для опрацювання:

Європейська Соціальна Хартія;

Україна;

Загальна декларація прав людини;

Стаття49 Конституції України;

"Про екстрену медичну допомогу"

екстреної медичної допомоги;

домедичну допомогу;

охорони здоров'я;

стаття 25;

здоров'я;

здоров'я українців;

обслуговування;

медичні;

медичній допомозі;

необхідної;

у невідкладному стані;

шляхом перевезення;

відділення;

103 або 112