До річниці Чорнобильської трагедії

26 квітня! В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків.

Виродок – створіння ціль страшну таїть

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня! Люди не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Україна, місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І ось планове виключення реактору, що тривало 20 секунд. Через декілька секунд, в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто 520 видів небезпечних речовин. Сталася аварія на атомній станції. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.

Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.