Діагностувальні роботи

Діагостувальна роботи з літературного читання. 3 клас

Робота № 1. Аудіювання (письмово)

Прослухай текст.

о

Гірке морозиво

- Петрику, ти це куди біжиш?
- По морозиво, - похвалився хлопчик.
- І я теж з'їла б... - зітхнула Оленка. - Та грошей зараз немає.
- Ходімо, дам половину, - запропонував Петрик. - Тільки потім віддаш цілу. Згода?

Оленка промовчала. Дуже вже хотілось їй морозива. А онде й лоток, біля якого товпилися люди. Тут діти побачили дідуся, який штурхав костуром по землі, наче щось шукав.
- Дідуню, ви щось загубили? - спитала Оленка.
- Ой, дітоньки, поспішав по ліки, та спіткнувся і розгубив гроші. А окуляри дома забув, у піджаку.
- То ми вам допоможемо, - защебетала дівчинка і кинулась разом із Петриком збирати монети.
- Ну, от і все. Тримайте, - передаючи гроші старому, мовив хлопчик.
Дідусь подякував і пішов у бік аптеки, а діти - мерщій за морозивом.
- Дві порції дайте, - задихавшись від бігу, попросив Петрик.
- Як дві? У тебе ж грошей було тільки на одну, - здивувалась Оленка.
- Т-с-с-с! Я, коли збирав монети, на одну наступив. Все одно дід недобачає. А нам зате обом по морозиву буде.
- А якщо дідусеві на ліки не вистачить. Ти подумав?
- Хе! Велике діло - двадцять копійок. А якби не ми, він би ще й досі шукав.
- Який сором, - обличчя дівчинки зблідло. - Я не хочу такого морозива, - промовила рішуче. - Це гірке морозиво!
А далі благально: - Тітонько, нам тільки одну дайте. Одну.
Оленка схопила здачу і бігом до аптеки.
- От чудна, - знизав плечима Петрик. - А говорила, морозива хоче.

(Михайло Конончук)

(217 слів)

Виконай завдання

І. Вибери правильну відповідь

1. З якою умовою Петрик згодився дати Оленці половину морозива?
а) Вона віддасть гроші.
б) Віддасть цілу порцію.

в) Вгостив дівчинку безплатно.

2. Куди поспішав дідусь?

а) Поспішав по ліки.
б) Йшов погуляти.

в) Поспішав до магазину.
3. Як діти допомогли дідусеві?
а) Знайшли гроші.
б) Купили ліки.

в) Принесли окуляри.

4. Як вчинив Петрик?
а) Віддав всі знайдені гроші.
б) Віддав частину грошей.

в) Забрав собі всі гроші.

ІІ. Дай розгорнуту відповідь

5. Скільки порцій морозива попросив Петрик у продавця?

_______________________________________________________________________

6. Чому Оленка відмовилась від морозива?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Що зробила Оленка із знайденими грошима?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Як Петрик відреагував на вчинок дівчинки?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Діагностувальна робота №1. Аудіювання (письмово)

Прослухай текст

ЧОМУ ХВОЙНІ ДЕРЕВА НЕ СКИДАЮТЬ НА ЗИМУ СВОГО ЛИСТЯ (Легенда)

Було це під осінь. Пташки відлітали у вирій. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.

— Найкраще мені буде у лісі,— думає пташечка. — Деревина має густе листя, допоможе мені і дасть раду.

Першим ділом вона звернулась до берези.

— Прекрасна березо,— сказала пташечка,— у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках.

— Ні,— відповіла береза. — Ми тут у лісі маємо своїх пташок, яким мусимо допомагати.

Пішла пташечка до старого дуба просити про допомогу. Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.

Просила пташечки й інші дерева, але всі вони не прийняли її під захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися у небо.

Аж тут почувся голос:

• Люба пташко, куди ти хочеш летіти?

— Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені,— відповіла пташечка.

— Тоді лети до мене,— сказала ялинка. — Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.

— І я тобі допоможу,— відізвався ялівець. Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.

Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялинки, а ялівець годував її своїми ягодами.

Одного дня подув вітер, заморозив листя. Усі дерева стали сумні, втратили зелені листочки.

— Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер Мороза, який володів землею.

— Ні,— сказав зимовий цар. — З дерев, які дали бідній пташині притулок, не можна листків струшувати.

І від того часу з ялини, сосни, ялівцю не опадає листя. Стоять вони вічно зеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди. (244слова)

Виконай завдання

І. Вибери правильну відповідь

1. Якої пори року сталися події, що описані в легенді?

А улітку

Б узимку

В восени.

2. Чому пташка не полетіла у вирій?

А Не хотіла далеко летіти

Б Скалічила собі крильце;

В Боялася, що сумуватиме за лісом.

3. Де оселилася пташка?

А на дубі

Б на ялинці

В на каштані

4. На яких деревах вітер не заморозив листя?

А Які мали гарні листочки.

Б Які дали пташині притулок.

В Не заморозив на жодному дереві.

5. Серед запропонованих назв дерев обери ті дерева, які згадуються у тексті. Підкресли їх назви.
Береза, клен, осика, дуб, каштан, ялина, модрина, ялівець, явір, сосна.

6. Продовж речення.
Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­____________________________ ______________.

7. Встанови послідовність подій у тексті.
ð Стоять вони вічно зеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди.

ð Перелітні пташки відлітали у вирій.
ðПішла пташечка до старого дуба просити про допомогу.

8. Як ялина та ялівець допомогли пташечці? Напиши.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Діагностувальна робота № 2. Навички читання мовчки (письмово)

Прочитай текст

Загублені рукавички

Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідніх дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою.

Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.

Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м'якенькі й теплі-теплі.

Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.

Одного разу на великій перерві ми кидалися сніж­ками. Як подзвонили на урок, припинили гру, забігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.

Наступної перерви майже всім класом шукали. Пе­рерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли,

• Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти....

• І мене лаятимуть.... — журився я.

Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Усе думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися.

"А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!.."

Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не дізна­ються, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..

Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.

Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.

Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вов­няну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем пе­реплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони одна­кові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам'ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.

Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно... виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..

Хапаю рукавичку й мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, а в нього у руці така ж... (За Борисом Комаром)

Виконай завдання

І. Вибери правильну відповідь

1.У якому реченні описано пригоду, що сталася з персонажами твору?

А) «Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою».

Б) «Як подзвонили на урок, припинили гру, забігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці».

В) «Усе думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися».

2. Яку з ознак справжньої дружби продемонстрували дійові особи твору?

А) справжні друзі завжди готові прийти на допо­могу

Б) справжні друзі вміють слухати

В) справжні друзі ніколи не змагаються

3. Обери рядок, у якому записано речення, що допо­магає краще уявити стосунки між хлопцями.

А) «Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку"»

Б) «Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки!»

В «Після того вже й учителів мало слухали на уро­ках»

4. Яке прислів'я найточніше виражає основну думку твору?

А) Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже

Б) Друзі пізнаються в біді

В) Дружба та братство — найбільше багатство

ІІ. Встанови послідов­ність

5. Розташуй пункти плану в правильній послі­довності.

А) Пошуки рукавичок.

Б) Як виручити друга?

В) Купили рукавички.

Г) Що знайшли хлопці в своїх ранцях?

Ґ) Зустріч хлопців на сходовому май­данчику.

Д) Загубили по рукавичці.

ІІІ. Дай розгорнуту відповідь

6. Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Діагностувальна робота № 3. Усний переказ прочитаного твору (усно)

Велика склянка

У маленькій сільській школі два класи. На великій перерві діти йдуть до шкільної їдальні. Куховарка бабуся Марія готує для них молоко.
На велику дерев’яну тарілку вона ставить двадцять п’ять склянок молока.
Бо в кожному класі — двадцять п’ять учнів. На стіл бабуся Марія кладе по двадцять п’ять шматків білого хліба з маслом.
У їдальні двадцять чотири звичайні склянки, а двадцять п’ята — велика, удвічі більша від звичайної.
Спочатку заходить у їдальню перший клас. Діти біжать до дерев’яної тарілки. Мерщій до великої склянки тягнеться кілька рук, комусь вдається її вхопити.
Ті, кому не пощастило, заздрять щасливчикові.
Бабуся Марія дивиться на дітей, хитає головою й тихо каже:
— Які невиховані ці діти…
Потім заходить другий клас. Діти, не поспішаючи, розбирають звичайні склянки. Велика залишається на тарілці.
Бабуся Марія каже:
— Чого ж великої склянки ніхто не бере?
Підходить котресь несміливе і, ніяковіючи, бере велику склянку.
Бабуся Марія лагідно усміхається і тихо каже:
— Які виховані ці діти…

В. Сухомлинський

Велике відро

До школи прийшло чотирнадцятеро діток поливати сіянці яблунь — шкілку. Особливо щедро їх треба поливати восени, коли земля стає суха від літньої спеки.
Учитель поставив біля шкілки чотирнадцять відер. Тринадцять маленьких, а чотирнадцяте — велике.
Діти швиденько розібрали маленькі відерця. Залишилось одне — велике. І один учень без відра зостався — маленький синьоокий Мишко. Він був повільний, задумливий.
— Що ж, Михайлику,— мовить учитель,— бери велике, носитимеш по піввідра.
Діти стали поливати яблуньки. Усі носять маленькими відерцями, а Михайлик — великим. І набирає не по піввідра, а повне.
Усім носити легко, а Мишкові важко.
А одна дівчинка й каже:
— Не треба гав ловити, Михайле. Скоріше було б маленьке відерце брати.
А хтось і засміявся.
Ось і закінчили поливати.
Учитель каже:
— Тепер ідіть у сад, нарвіть собі по повному відру яблук і несіть додому. Пригостите своїх рідних.

В. Сухомлинський

Діагностувальна робота № 4. Навички читання вголос (усно)

Прочитай текст.

Оленці ніколи

Мама зібралася на город та й каже Оленці:

• Напишеш у зошиті два рядки паличок, тільки ди­вись мені, пиши рівненько і чистенько. Потім підеш у ма­газин, купиш хліба, пообідаєш та гарненько нагодуєш Тарасика.

• Добре, мамочко, все зроблю, як ти сказала.

Не встигла мати хвіртку зачинити, як до Оленки за­бігла її подружка Наталочка з новенькою лялькою. Оленка як побачила, що лялька кліпає очима, враз про материн наказ забула. Вже й обідати час, а Оленка все Катрусю ко­лише і співає їй колискових пісень.

Тарасик узяв двадцять копійок, які залишила мати, та й пішов купувати хліб. Тяжко Тарасику цілу хлібину нести. Сів він відпочити. А неподалік гуси траву щипали Побачили вони Тарасика. Чи то чубчик золотенький їм спо­добався, чи оченята небесного кольору, а може, біла сороч­ка в червону клітинку? Хто знає? Тільки всі гуси прибігли до Тарасика.

• Гусю - гусю! — гладить Тарасик гусенят по голівках а вони потроху хлібець щип та щип.

Аж ось і мама прийшла. Та й питає Оленку:

• Ти все, доню, зробила, що я тебе просила?

• Все, мамочко, тільки хліб купував Тарасик, бо мені саме було ніколи.

• Малесенький мій, і не важко було тобі хліб нести?

• Ні, мамочко, мені гуси допомагали.

• А як же вони тобі допомагали? — дивується мати.

• А вони важку половину хліба з’їли, а легеньку я сам приніс додому.

(210 слів)

За Миколою Колесниковим

Запитання до тексту

1. Який наказ дала мама Оленці?

2. Чому Оленка забула про материн наказ?

3. Як Тарасик ніс хліб додому?

Діагностувальна робота № 5. Аудіювання (письмово)

Прослухай текст

ВІДЛОМЛЕНА ГІЛКА

Уздовж алеї парку біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг, розмахуючи руками.
Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки. Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Потішався. От зупинився біля однієї липи.
Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу. Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячі листочки. Глянув і на липку. З північного боку зяяла ранка...
Хлопчикові стало жалко липки, та жалість у його серці жила недовго. Бо надворі був такий радісний сонячний день... Хлопчик переступив гілочку й побіг далі.

Минуло багато-багато літ. Хлопчик виріс, став дорослий. І діти його повиростали.
Ось теплого весняного дня приходить він до того парку, де бігав колись малим пустотливим хлоп’ям. Уздовж алеї росли високі стрункі липи. Одна тільки була мовби з північного боку поранена.
У неї ніби руки не було. Замість гілки — глибокий шрам.
Дідусь зупинився. Упізнав липу. Це він давно колись відчахнув її гілочку. І ось тепер на високому стрункому дереві не було великої гілки. Менше листя зеленого, менше цвіту липового, менше співу бджолиного — бо він зламав гілочку. Менше й радості в світі.
Дідусь зітхнув. Він стояв на алеї, дивився на рівну доріжку, по якій біг маленький хлопчик. (213 слів)

(Василь Сухомлинський)

Виконай завдання.

І. Вибери правильну відповідь

1. Коли відбулися описані події?

А) Був теплий літній день.

Б) Був погожий осінній день.

В) Був ясний весняний день.

2. Що трапилось на липовій алеї в парку?

А) Хлопчик посадив маленьку липку.

Б) Хлопчик відчахнув липову гілку.

В) Хлопчик полив молоді деревця.

3. Які почуття виникли у хлопчика, коли він побачив, що накоїв.

А) Жалість.

Б) Байдужість.

В) Сором.

4. Що змусило дідуся згадати про свій дитячий вчинок?

А) Високі стрункі липи.

Б) Теплий весняний день.

В) Поранена липа.

ІІ. Встанови послідов­ність

5. Віднови послідовність подій у тексті. Постав відповідні цифри.

___ Хлопчик переступив гілочку й побіг далі.

___ Уздовж алеї парку біг хлопчик.

___ Дідусь зупинився. Упізнав липу.

___ Хлопчик зривав листочки і кидав собі під ноги.

___ Хлопчик виріс, став дорослим.

___ Дідусь зітхнув.

ІІІ. Дай розгорнуту відповідь

6. Чим відрізнялась поранена липа від інших?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Що відчував дідусь , коли упізнав липу?

______________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Яка головна думка оповідання?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Діагностувальна робота № 6. Навички читання мовчки (письмово)

І.Прочитай текст

Льонок. Росла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках наливалися червонобокі яблука. Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не випустила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна

- Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть рівненько-рівненько. Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнювати. Але деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не траплялося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені, сліди на них, як ото від мишачих зубів. Але, як потім з’ясували, шкоди наробили не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося миритися з утратою.
Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під колодками, що лежали вздовж стіни.

- Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю, давай спіймаємо його!

Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок. Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату назовні виставив. «Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори палицю. Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке! Колодок під стіною було три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше припав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш відсунув трохи — звірок повернув голову і так глянув на нього, що тато аж одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім голубі, великі і чисті-чисті.
Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить:

- Та це ж кошеня! І вона не помилилася.

То справді було кошеня. Волохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й здалося їм водяним щуром. Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі

очі Іван Сенченко (310 слів)

.

Виконай завдання.

ІІ. Вибери правильну відповідь

2. Якої пори року відбувалась описана подія?
А) навесні
Б) улітку
В) восени

3. Що трапилося з яблунькою?
А) яблунька засохла без води
Б) вода підмила її корені
В) водяний щур обгриз корені яблуньки

ІІ. Дай коротку відповідь
4. Продовж речення.
Весною яблунька ______________________________________________________ ,
а літом ________________________________________________________________ .

ІІІ. Встанови послідов­ність
5. Встанови послідовність подій, постав відповідні цифри.

____ Щур обгриз корені яблуньки.
____ Катруся хотіла яблуньку вирівняти, а вона впала.
____ Катрусин тато почав відсувати колодки.
____ Мимо Катрусі пробіг якийсь звірок і заховався між колодками.
____ Кошеня вони забрали собі.

____ Росла в саду дуже красива яблунька.

IV. Дай розгорнуту відповідь

6. Що вразило тата і Катрусю, коли звірок подивився на них?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Діагностувальна робота № 7. Робота з літературним твором (письмово)

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дів­чинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: про­студилась, почала кашляти й танула на очах. До нещас­ної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям, і хвороба втече в ліси й на болота».

Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з куря­чого крильця. Але нічого не допомагало — дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

• Чогось їй не вистачає. А чого — і сам не можу зро­зуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабу­ся Олі — столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

• Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці — щоб ти, моя квіточ­ко, видужала й знову раділа ясному сонечкові. Така величезна сила любові була в цьому доброму сло­ві, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

• Ось чого не вистачало Олі,— сказав дід Опанас. - Доброго слова.

(266 слів)

Василь Сухомлинський

Виконай завдання.

І. Вибери правильну відповідь

1. У якому розділі книги можна помістити прочитаний твір?

А) Світ дитинства в поезії та прозі

Б) Світ моєї країни

В) Моя сім’я, моя родина

2. До якого жанру належить прочитаний твір?

А) казка

Б) оповідання

В) вірш

1. Що трапилося з маленькою Олею?

А) захворіла

Б) пішла до школи

В) пішла до дитячого садочка

1. Що радили родичі?

А) більше читати

Б) більше спати

В) добре харчуватися

1. Хто допоміг Олі одужати?

А) дідусь Опанас

Б) прабабуся Надія

В) Олині тітки

ІІ. Дай відповідь

1. Запиши, чого не вистачало Олі.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІІ. Встанови послідов­ність

1. Установи послідовність подій у творі. Упиши відповід­ні числа.

IV. Дай розгорнуту відповідь

1. Запиши головну думку твору.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Діагностувальна робота № 8. Навички читання вголос (усно)

Прочитай текст.

Ті самі слова

Улітку Андрійко пішов працювати на тваринницьку ферму. Його послали до бaбyci Марини - куховарки. Вона варила їсти пастухам i дояркам. Андрійко допомагав бaбyci: воду носив, картоплю чистив, дрова рубав, xлiб нарізав.

Весело, привільно працювати влітку в степу. Сонечко гpiє, вітep вiє, пташки щебечуть, можна и до ставка піти покупатися, як бабуся дозволить.

Уранці бабуся и каже Андрійкові.

- Піди води принеси.

I такий тихий, добрий, ласкавий голос у бaбyci, що Андрійко швиденько бере відро й біжить до колодязя. А колодязь далеченько - аж під лісом. Витягне відро води и живенько принесе.

Та ось прислали на ферму ще одного працівника — діда Карпа. Став працювати він сторожем.

Не сподобався дід нікому: ні бaбyci Марині, нi Андрійкові. Мовчазний, похмурий. Якось увечері Андрійко попросив:

- Дідусю, розкажіть казку.

Дід щось буркнув сердито, а потім каже:

- Нічого тобi робити, казки захотілося... Піди краще води принеси...

Такі холодні, крижані, безсердечні були цi слова. Андрійко з великим небажанням пішов по воду. Витяг, повне відро, сів біля колодязя и довго сидів. Не хотілося йти до діда Карпа.

Приніc Андрійко води й зараз же пoбіг до бaбyci Марини.

Уранці Андрійко встав до схід сонця. Начистив картоплі. I з нетерпінням чекав, щоб бабуся послала по воду. Hapeштi почулися тихі ласкаві слова:

- Піди води принеси.

Андрій пoбіг, витяг води й швиденько приніс на кухню.

Василь Сухомлинський (210 слів)

Запитання

1.Куди пішов працювати улітку Андрійко?

2. До кого послали Андрійка

3. Яку роботу виконував Андрійко?

4. Чому Андрійко з бажанням виконував доручення бабусі?

5. Кого ще прислали на ферму?

6. Яким був новий працівник – сторож дід Карп?

7.Що попросив Андрійко увечері діда Карпа?

8. Який настрій викликали в Андрійка крижані слова діда Карпа?

9. Як ти вважаєш, чому текст названо «Ті самі слова».

10.Вибери з поданих прислів’їв, яке більш влучно характеризує бабусю, а яке дідуся:

- Роби добро, не кайся, роби зло – зла і сподівайся.

- Хто людям добра бажає, той і сам має.

11. Що засуджує автор оповідання?

Виконати діагностувальні роботи.

Перевірити свої знання у різних видах завдань.