До таких предметів належать: меблі, посуд, одяг, різне начиння, прикраси, знаряддя праці та інше. Матеріалом для творчості слугують текстиль, дерево, кераміка, метал, скло, фаянс, фарфор тощо.

Техніки виконання — багаті й різноманітні: різьблення, розпис, вишивка, вибійка, художнє литво, карбування, плетіння тощо.

Декоративно-ужиткове мистецтво задовольняє водночас практичні й художні потреби суспільства, є частиною культурної спадщини, втілює досвід естетичної організації предметного середовища. Воно тісно пов’язане зі способом життя, побутом, звичаями, традиціями, етнонаціональними особливостями, світоглядними уявленнями, смаками.

Декоративно-ужиткове мистецтво виникло ще на ранній стадії розвитку суспільства; художній рівень оздоблення побутових речей сприяв розвитку цивілізації та відображав загальний рівень культури народу. Кожна історична епоха позначалася на видах, формах, художніх стилях, тенденціях розвитку. Поряд із тим декоративно-ужиткове мистецтво зберігало ключові, архетипові образи і сюжети. Центральним образом українського декоративного мистецтва постало «дерево життя» — міфологема, що, на думку етнографів, відображала традиційні уявлення про будову Всесвіту.

У добу промислової революції ручне виробництво маргіналізувалося. Окремі митці критично ставились до механізації промисловості. Задля збереження народних ремесел, ними почали опікуватися діячі культури, меценати. Так, українське народне мистецтво підтримували І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський.

Вишивка — один з давніх і найпоширеніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Існувало як традиційне домашнє виготовлення вишиваних виробів, так і виробництво в цехах, майстернях.
Килимарство — виготовлення килимів та килимових виробів. Основною сировиною килимарства була вовна, допоміжними — бавовна, лляні волокна.
Гончарство — виготовлення різноманітних виробів з обпаленої гончарної глини. Види виробів: посуд, іграшки, сакральні предмети (хрести, ікони, свічники тощо), начиння для обладнання житла (кахлі, вази, декоративна скульптура тощо). У гончарстві народні майстри користувалися такими техніками декорування: ритування, глянсування, ріжкування, фляндрування, штампик і ліплення. Вироби розписували ангобами та емалями. Характерними були рослинні й квіткові орнаменти, фігурні зображення.
Іграшка народна — галузь українського народного мистецтва, вироби якої функціонально призначені для дитячої гри, забавки. Об’єднує різні типи виробів з виховними, розвивальними, розважальними властивостями. За матеріалом розрізняють іграшки з кераміки, дерева, тканини, лози, соломи, паперу, тіста тощо.
Декоративний розпис — спосіб декорування інтер’єрів та екстер’єрів споруд, творів декоративно-ужиткового мистецтва. З давніх часів розмальовували хати, що приурочували до весняних (Великдень) та осінніх (Покрова) свят.
Деревообробництво — виготовлення оригінальних виробів з дерева для побутового вжитку, церковного начиння, знарядь господарської діяльності тощо. За способами обробки деревини ремесло поділяли на такі галузі: теслярство, столярство, бондарство, токарство, різьблення. Провідними регіонами у 19 ст. були Подніпров’я, Полісся, Поділля, Карпати.
Писанкарство — розпис, декоративне оздоблення шкаралупи ритуально-святкових (великодніх) яєць. Писанки з різних куточків України відрізняються розмаїттям візерунків та кольорів.
Витинанки — один з видів українського народного мистецтва, сюжетні та орнаментальні прикраси оселі, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножом з білого й кольорового паперу.