Декоративна вишивка бісером. Традиції та сучасність декорування бісером.

Тема: Декоративна вишивка бісером. Традиції та сучасність декорування бісером.

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.

Вишиванням здавна займалися жінки, що з покоління в покоління передавали саме типові, саме яскраві зразки орнаменту, кольору, технікові вишивання. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, відрізняються один від одного орнаментом, технікою виконання і гамою квітів. У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всієї слов'янської міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості і подвійні). Важко судити, яке зміст вкладався в ці символи раніш. Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» і ін. В орнаменті вишивок зустрічається мотив «кривульки», або «нескінченник», відомого ще з часів трипільської культури, тобто він з'явився значно раніш, ніж знаменитий грецький меандр. Відомий візерунок «рожи» (зірочки, розетки) являє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця і сонячних променів.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» і ін. Деякі з них несуть на собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев'янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідній, властивій даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін.

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так називані «техніки», яких на Україні відомо біля ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.

У південних областях України техніка вишивки має багато загального з устояними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.

Вишивка - один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.

Історія виникнення вишивки бісером як різновиду технології вишивки

Мистецтво вишивки бісером відоме з давніх часів. Ще з сивої давнини наші предки вишивали оберегові орнаменти, оздоблюючи свій одяг намистинами, а пізніше і скляним бісером. Уперше бісер почали використовувати у Стародавньому Єгипті, а на території України він набув поширення у XVIII–XIX ст. Вважають, що назва «бісер» походить від арабського «бусра», що означає «фальшиві перли».

Види бісеру

Налічують понад 15 основних видів бісеру залежно від технології покриття: прозорий і непрозорий, з внутрішнім срібленням, з багатокольоровим «бензиновим» переливом, прозорий із зафарбованою серединою, прозорий кольоровий, металік, глазурований непрозорий, гематитовий, хамелеон, смугастий, напівпрозорий тертий, мармуровий або меланжевий, шовковий, а також із покриттям дорогоцінними металами.

Бісер також поділяють на види за його формою та розміром: круглий, краплеподібний, прямокутний, склярус (довжиною 5–7 мм), рубаний склярус «січка», зі зміщеним отвором до краю, у формі кристала або «богемський».

Країни-виробники бісеру

Найбільші країни-виробники бісеру — Чехія, Японія, Китай, Туреччина, Тайвань та Індія. Японський бісер вважають найякіснішим. А найдешевшими виробниками є Тайвань, Китай і Туреччина. Але сучасні майстри віддають перевагу саме чеському бісеру, адже Чехія пропонує дуже великий асортимент. Головний критерій якості — стійкість кольорового забарвлення до сонячного проміння.

Підготовка до вишивки

Правильно підібрати канву: для вишивки бісером початківцям рекомендують марку «Аіда» № 14. Розмір клітинок цього полотна дає можливість закріплювати бісеринки досить щільно.

Нитки повинні відповідати кольоровій гамі тканини. Найкраще підійдуть міцні шовкові нитки або виготовлені зі 100% поліестру.

Голку потрібно обирати з тонким вушком, щоб вона легко проходила крізь отвір бісерної намистинки разом з ниткою.

Для вишивання також знадобляться п’яльця та гострі ножиці.

Щоб отримати гарний і якісний малюнок, потрібно підібрати достатню кількість бісеру відповідних кольорів.

У сучасному мистецтві існує понад сто технік кріплення намистин до полотна. Для художньої вишивки бісером майстрині використовують такі основні шви: «вперед голкою», «стебловий», «рядковий», «арковий», «круговий», «уприкріп», «монастирський» та інші. Для декорування одягу, вишивання картин та панно застосовують «рахункову» вишивку.

Вишивка бісером у сучасному мистецтві

У наш час інтерес до вишивки бісером набуває все більшої популярності. Сучасні майстрині прикрашають кольоровими намистинками не тільки свій одяг, а й предмети інтер’єру, рушники, скатертини, аксесуари, особливо полюбляють створювати декоративні панно й картини.

Така вишивка не є обереговою, а декоративна орнаментика робіт не має символічного значення. Виготовлення таких картин супроводжується суто естетичним задоволенням, яке майстриня отримує від процесу вишивання.

Тематика таких картин може бути різноманітною: чарівні пейзажі, вишукані натюрморти, біблейські мотиви та світські сюжетні композиції, романтичні портрети, екзотичні тварини й вишукані квіти. Усе це та багато іншого можна побачити в роботах майстринь на Буковині

1.2. Вимоги до конструкції виробу

Вишивка є одним з найулюбленіших і поширеніших видів рукоділля. За старих часів на Русі всі жінки володіли ці мистецтвом. Вишивка була пов'язана із стародавніми звичаями і обрядами російського селянства. За допомогою голки і різних ниток російські жінки перетворювали просту тканину на витвір мистецтва.

Вимоги композиційної побудови орнаменту для вишивання:

• відповідність основній теми;

• знаходження композиційного центру;

• пропорційність і симетричність розміщення елементів;

• рівновага і закон ритму.

1.3. Вимоги до матеріалів

Для вишивання роботи необхідно:

1. Малюнок і схема вишивки;

2. Вишивальне полотно розміром 20х40 см;

3. Вишивальні нитки (10 кольорів).

Інструменти

1. Голки для вишивання;

2. Ножиці.

Організація робочого місця

Вишивати потрібно за столом. Робоче місце має добре освітлюватись. На робочому столі не повинно бути зайві предмети.

Експлуатаційні вимоги:

• міцність тканини, ниток для вишивання;

• при пранні та ВТО тканина, нитки не дають усадки та не втрачають свій колір, стійкі до сонячного світла.

  1. Опис зовнішнього вигляду

1.4. Розробка технічної пропозиції

Картина вишита косим хрестиком. На основі вивчення традицій і досвіду старих майстрів творчі колективи художніх промислів створюють декоративні вироби, які відповідають естетичним вимогам сучасного мистецтва. Сучасна вишивка може бути використана для прикраси дитячого і жіночого одягу, а також побутових речей: завіс на вікна, серветок, наволочок на диванні подушки, килимків і панно, рушників, фартухів, сумок, сувенірів і ін. Отже, вишивка - це мистецтво прикраси тканини або трикотажу стьобаннями, які збагачують її поверхню і підкреслюють красу. Протягом століть вишивальниці експериментували з відповідними матеріалами, розвиваючи і удосконалюючи своє мистецтво, черпаючи натхнення на навколишньому їх світі, в мистецтві, в орнаментах інших часів і культур. Вишивку використовували для багатьох цілей: щоб увічнити пам'ять про події приватного або суспільного життя, для виразу різного роду політичних або духовних ідей, щоб продемонструвати статус, розповісти яку-небудь історію або прославити красу миру природи.

ІІ. Конструкторський етап

Ескізне проектування

Вишита картинка призначена для оздоблення як елемент інтер’єру.

Для виготовлення виробу необхідні матеріали:

• спеціальна тканина для вишивання – канва;

• нитки для вишивання різного кольору.

• Бісер відповідних кольорів.

  1. Розрахунок собівартості виготовленого виробу

Види з’єднань деталей відсутні.

Види обробки – полотно розкроюється ножицями,

малюнок вишиваємо по рахунку ниток і бісером .

Всього 286,50 грн.

1. Витрати на електроенергію

У матеріальні затрати входить також витрата електроенергії. Вона включає волого – теплову обробку електропраскою.

Вартість витрат на електроенергію під час ВТО виробу:

1кВт/год • 0.24 грн. • 15 хв. = 3.60 грн.

2.5. Розрахунок витрат на оплату праці

Оплата за роботу (прирівнюємо до праці вишивальниці ) складає 15,0 грн/год. На виготовлення витрачено 10 годин, вартість роботи оцінюється 150 грн.

2.6. Визначення амортизаційних відрахувань на інструменти і обладнання.

Амортизаційні відрахування за використання ножиць, пялець, голок за 10 годин роботи становить 0,7 грн.

2.7. Визначення загальної собівартості виготовлення виробу.

Собівартість виробу = 286,50+3,60+150 +0,7 = 439,97гр.

2.7. Екологічне обґрунтування проекту

- забруднення навколишнього середовища при виробництві – відсутнє;

- можливість використання відходів виробництва – безвідхідне;

- даний виріб безпечний для здоров’я людини: матеріали не виділяють шкідливі летучі речовини;

- при контакті з тканиною у людини не виникає алергічних реакцій;

- виріб не електризується.

ІІІ. Технологічний етап

Виготовлення виробу

3.1. Підготовка канви зі схемою до вишивання.

3.2. Оздоблення виробу вишивкою.

• Технологія виконання

Технологія вишивання бісером
Для цієї вишивки я вибрала напевне найпростішу техніку "напівхрестик". Одна бісеринка, яка займає одну клітинку канви прикріплюється діагональним стібком від її правій нижній дірочки до лівої верхньої. Дуже важливо підбирати бісер такої величини, щоб він точно збігався з розмірів клітинки канви.

• Закріпи нитку в правій нижній дірочки квадратика.

• Одягни бісеринку на нитку і введи голку в ліву верхню дірочку клітинки канви.

• Виколи голку в ліву нижню дірочку квадратика. Ця дірочка буде правій нижній дірочкою наступного квадратика, де буде розташовуватися ще одна бісеринка.

• У такій техніці рухайся далі справа наліво. Якщо все робити правильно, то у тебе по виворітного стороні будуть вертикальні стібки.
  Починати вишивати з верхньої або з нижньої частини малюнка, далі продовжувати вишивати рядами. Напрямок за яким вишивати залежить від того, якою рукою вишивати. Не забувати закріплювати нитки на початку і в кінці ряду, вузол можете вибирати довільний.
  Потрібно брати рівну кількість бісеру. Кількість бісеру на вишивці повинна дорівнювати кількості бісеру на схемі. Після того як ряд закінчився і його закріпили, нитку що залишилась не обрізати, а пропустити через весь бісер від початку і до кінця. Це допоможе закріпити бісер і вирівняти нахил.
  Потрібно пам’ятати правила вишивки бісером, чітко виконувати вказівки інструкції, і тоді зможемо використовувати свої вироби де нам заманеться. Прикрашати вишивкою рушники, сорочки, футболки, скатертини, все залежить від польоту фантазії.

3.3. Прання виробу.

- приготувати теплий розчин прального засобу ( без вибілювачів );

- прати обережно;

- випрані вироби опускати у чисту теплу воду, полоскати, віджимати;

- покласти в холодну воду с оцтом (1ч. ложка оцту на склянку води);

- вишивку прасують з вивороту уздовж нитки основи.

ІV. Заключний етап

Критерії оцінки проекту

4.1. Технологічні критерії:

- тканина довговічна, витрати мінімальні;

- технологія вишивання дотримана, складність і об’єм – середня;

- доцільність виробу використовується за при значністю.

4.2. Естетичні критерії :

- правильно підібрана кольорова гама;

- виріб сприймається виразно, вносить в інтер’єр елементи сучасного колориту.

4.3. Економічні маркетингові критерії:

- виріб користується попитом на ринку;

- середня собівартість проекту, високий рівень продажної ціни;

- доцільний вид реклами – виставки, художні салони і ярмарки.

ВИСНОВОК

Порівнюючи собівартість виробу, створеного власноруч із ціною аналога придбаного у торгівельній мережі, очевидна суттєва економія коштів. Виготовляючи вироби власними руками, існує можливість врахувати не тільки дизайнерські модні тенденції, а і власні побажання. У такому випадку є реальна можливість створити щось своє, неповторне, і що саме головне, в одиночному екземплярі.