Прочитайте текст.
ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ – складова частина українського історичного епосу; жанр усної народної творчості, що вирізняється з-поміж інших характерною тематикою, стилістикою та ритмікою. В українських історичних піснях відтворюється історичне минуле українського народу.
Історичні українські пісні споріднені з епосом доби Київської Русі – билинами, які мають численні відголоси в українській народній словесності та в літописах.
Наявність в українському епосі історичних пісень простежується від 16 ст. Перший відомий з літератури текст української історичної пісні, виявлений у "Чеській граматиці" Яна Благослава (1571), – "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш" – відобразив народні уявлення про тяжку долю українців.
На козацькі часи припадає розквіт цього жанру. Специфічний, з виразними ознаками демократизму й розкутості козацький устрій сприяв формуванню національних традицій індивідуального й гуртового багатоголосного співу.
Поширювачами історичних пісень як нового пісенно-патріотичного жанру були кобзарі та лірники, які, на відміну від гуслярів і скоморохів часів Київської Русі, мали свої братства, цехи, школи, систему іспитів-посвят. Кобзарські братства й школи не лише забезпечували високий рівень професійної майстерності виконавців історичних пісень, а й відігравали роль важливих просвітницьких осередків. На честь кобзарів Т.Шевченко назвав головну працю свого життя – збірку поезій – "Кобзар".
Історичні пісні переважно анонімні, хоч зрідка народна традиція пов'язує їх з реальними творцями. Легендарній народній співачці 1-ї пол. 17 ст. Марусі Чурай (Чураївні) приписують авторство пісень "Ой, не ходи, Грицю", "Засвіт встали козаченьки", "Котилися вози з гори" та ін. І.Мазепу вважають автором слів і музики пісні "Ой, горе тій чайці".
Головний герой історичних пісень – козацтво, яке виступає в ролі оборонця соціальних, національних і релігійних інтересів. Історичні пісні славлять широку натуру козака, який не цурається звичайних людських радощів, але щохвилини готовий проміняти спокійне життя на поезію битв і небезпек. В історичних піснях поетизуються кращі лицарські риси, що особливо цінувалися в козацькому оточенні, – відданість ідеї, вірність слову, готовність до самопожертви, ніжність почуттів.
У багатьох історичних піснях відображені події національної боротьби 1648–1676 рр. Особливо популярні в козацькому епосі імена Б.Хмельницького (Хмеля), М.Кривоноса (Перебийноса) та Д.Нечая. Пісні про Д.Нечая, за оцінкою М.Грушевського, свідчать про те, що в ті часи в Україні ще побутував "стиль старої богатирської епіки". Прототипом популярної пісні про Морозенка, за яким "вся Вкраїна плаче", вважають сподвижника Б.Хмельницького Н.Морозенка (С.Мрозовицького), який загинув 1649 при облозі Збаража.
Історичні пісні стали широковідомими завдяки постійній наявності їх у репертуарі лірників і кобзарів, серед яких такі відомі постаті, як О.Вересай, А.Шут, Т.Пархоменко, І.Крюковський, А.Никоненко та ін.
Записувати пісні почали з поч. 19 ст. У 1819 р. побачила світ збірка "Досвід збирання українських пісень"" М.Цертелєва. Три збірники народних пісень були видані М.Максимовичем.
Збирання, публікація, дослідження історичних пісень тривали впродовж всього 19 і поч. 20 ст. М.Костомаров присвятив вивченню пісенного фольклору понад 30 років, фокусуючи увагу переважно на джерелознавчій цінності історичних пісень ("Історичне значення українського піснярства", 1871). Найбільш повними серед етнологічних видань про історичні пісні є 2-томна праця В.Антоновича та М.Драгоманова "Історичні пісні українського народу" (1874–75), а також пізніші, видані М.Драгомановим збірники з коментарями: "Нові українські пісні про громадські справи" (1881), "Політичні пісні українського народу 18–19 ст." (2 т., 1883–85).
Поетична образність, патріотична налаштованість, яскраві музично-зображувальні засоби історичних пісень привертали увагу й композиторів. М.В.Лисенко впродовж багатьох років видавав "Збірник українських пісень" (вип. 1–7, 1868–1906), опублікував дослідження "Характеристика музичних особливостей українських пісень та дум", працю про українського бандуриста Остапа Вересая.
Історична пісня "Засвіт встали козаченьки" здобула нове життя в класичних творах М.В.Лисенка – операх "Чорноморці" та "Тарас Бульба". Численні обробки історичних пісень здійснили М.В.Лисенко, К.Стеценко, Я.Степовий, О.Кошиць, М.Леонтович, Ф.Колесса, Л.Ревуцький та ін.
Історичні пісні надихали літераторів і митців на створення п'єс, віршів, романів за їхніми мотивами. Під безпосереднім враженням від історичних пісень написані поезії Т.Шевченка "Іржавець", "За байраком байрак", "Ой, не п'ються пива, меди", "У неділеньку та ранесенько". Історична пісня стала поштовхом для написання драм "Сава Чалий" М.Костомарова та І.Карпенка-Карого. За мотивами історичної пісні "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" створені однойменна драма М.Старицького, повість О.Кобилянської "У неділю рано зілля копала", роман у віршах Л.Костенко "Маруся Чурай".
ВЕРМЕНИЧ Ярослава Володимирівна
