Частка

Перегляньте відео уважно

Загальна характеристика часток

Частки надають висловлюванню чи окремому слову певного смислового або емоційного відтінку. Наприклад, у реченні: Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння (А.Шиян) — частка лише виділяє слово мох, частка не заперечує ознаку займане, за допомогою частки ні- утворено заперечний займенник ніким.

Частки за своїм значенням і вживанням є такі, що вживаються для оформлення різних видів речень, такі, що надають певного смислового відтінку окремому слову чи групі слів, а також приєднувальні, словотворчі й формотворчі.

приєднувальнітеж, ще йдля оформленняреченьстверджувальні: так, егезаперечні: не, ніпитальні: чи, хібаспонукальні: ну, давайокличні: ну й!формотворчінехай, биза значенням,смислового відтінкупідсилювально-видільні: хоч, вже йуточнювальні: саме, начевказівні: ото, тоЧастки за значенням і вживаннямсловотворчіаби-, будь-

Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень — розповідних (стверджувальних і заперечних), питальних, спонукальних, окличних, є такі:

• а) стверджувальні — виступають замінниками стверджувальних речень або підсилюють їх: так, авжеж, аякже, атож, ага, еге, еге ж, гаразд; наприклад: — Хто знає, обід буде? — Аякже! Повинен бути. (Панас Мирний.) — Ви добре знаєте Карпа? — поспитав я. — Атож... (М.Коцюбинський.);

• б) заперечні — вживаються в заперечних реченнях або замінюють їх: не, ні, ані; наприклад: Ні, краще ніколи не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби. (М.Коцюбинський.);

• в) питальні — вживаються для оформлення питальних речень або в ролі самостійних запитань: чи, хіба, невже, що за, га, та ну; наприклад: Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає? (Леся Українка.) Невже історія нас так нічого й не навчила?;

• г) спонукальні — надають висловлюванню різних відтінків побажання, наказу, просьби, заборони, заклику до дії: бодай, годі, ну, давай, на, -бо, -но; наприклад: Так годі спать! виходьте на дорогу. (П.Тичина.) А підійди-но сюди! (Ю.Збанацький.);

• ґ) окличні — вживаються для оформлення окличних речень: що за, що то за, ну й; наприклад: Що за гарна година настала! Ну й день!

Частки, які надають окремому слову чи групі слів смислового відтінку, за значенням є такі:

• а) підсилювально-видільні — вживаються для підсилення або виділення окремих слів у реченні: навіть, тільки, лише (лиш), всього-на-всього, хоч, хоча б, принаймні, аж, же (ж), -бо, -но, -то, -от, -таки, все, ще, вже, вже й, і, та, собі, о, ой; наприклад: З високих круч луна орлиний клекіт, лиш тихі води все стоять мовчазно. (Леся Українка.) Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села! (Т.Шевченко.);

• б) уточнювальні — вказують на міру точності або правдивість повідомлення: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, неначебто, мов, мовби, немовби, буцім; наприклад: Злива тривала майже годину. (М.Трублаїні.) Село неначе погоріло, неначе люди подуріли, німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть. (Т.Шевченко.);

• в) вказівні — служать для того, щоб привернути увагу до якогось предмета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, осьде, он, онде, воно; наприклад: Он зірка в небі пролетіла. (В.Сосюра.) Блаженків Денис альпініст? Та чи він хоч знає, що це воно таке? (О.Гончар.).

Приєднувальні частки вказують на певний зв’язок між висловлюваннями: теж, також, до того ж, ще й, адже, отже, тож, значить, так, то (за своїм значенням вони наближаються до сполучників); наприклад: Тож як мудрості доходиш, — хочеться і жить і жить! (П.Тичина.) Хочеться мені хоч одним оком поглянути ще на Італію, а також побути на селі. (М.Коцюбинський.)

Словотворчі й формотворчі частки виконують роль префіксів, суфіксів та закінчень, але відрізняються від них тим, що можуть писатися окремо, через дефіс або приєднуватися до закінчення: абихто — аби з ким, ніщо — ні в чому, щодня — що другого дня, будь-який — будь до якого, коли-небудь, знав би, хай подумає, чийсь — чийогось, вчитися — вчишся.

До словотворчих належать частки аби-, де-, -сь, казна-, хтозна-, будь-, небудь-, ні-, що-: абищо, дехто, якийсь, казна-звідки, хтозна-куди, будь-де, як-небудь, ніякий, щороку.

До формотворчих належать частки би, б (за їх допомогою утворюється умовний спосіб: сказав би, зраділа б); хай, нехай (за їх допомогою утворюється наказовий спосіб: хай скаже, нехай прийдуть); -ся (за її допомогою утворюються зворотні дієслова: вмиваюся, тривожаться).

Виконайте тестове завдання