Будова електронних оболонок

Електронні хмари окремих електронів у сумі створюють спільну електронну хмару атома. Атомна орбіталь — це та частіша простору навколо ядра, де найімовірніше перебуває електрон.

Атомні орбіталі мають певні форми, різні розміри та спрямованість у просторі (рис. 18). Орбіталі різної форми позначають малими буквами латинського алфавіту s, р, d, f тощо. s-Орбіталь має форму кулі, р-орбіталі — форму гантелі, або об’ємної вісімки.

1 нм (нанометр) = 1 • 10 ⁹ м.

Вони орієнтовані в просторі по одній із трьох взаємно перпендикулярних координатних осей х, у, z. Ще складнішу форму мають d-орбіталі — це в більшості випадків схрещені вісімки, також по-різному орієнтовані в просторі.

Електрони, що рухаються орбіталями меншого розміру, сильніше притягуються до ядра, тобто мають більшу енергію електростатичної взаємодії з ним, ніж електрони, що рухаються орбіталями більшого розміру.

1. Будова електронних оболонок атомів

Електрони в атомі займають енергетичні рівні послідовно, в порядку збільшення їх енергії: електрони першого рівня мають найменшу енергію, тому спочатку заповнюється перший енергетичний рівень. Другий рівень займають електрони з вищою енергією, наступні рівні — третій, четвертий і т. д. — з іще вищою.

Загальна кількість електронів на першому рівні можливо 2, другому 2+6= 8, третій- 2+6+10=18, четвертий - 2+6+10+14 = 32.