Добре слово i добрий вчинок завжди пiдтримають i допоможуть, навiть можуть вилiкувати. А погане слово може краяти серце все життя. Прочитайте, оповiдання В. О. Сухомлинського.
ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО
Одного разу Син розсердився на свою Матiр i сказав їй грубе, образливе слово. Заплакала Матiр. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спав цiлу нiч, не дає йому спокою совiсть: адже вiн образив Матір.
Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матерi i говорить:
— Простiть мене, Мамо, за образливе слово.
— Прощаю, — вiдповiла Мати i зiтхнула.
— Забудьте, Мамо, про те, що я сказав образливе слово.
Задумалась Матiр, засумувала. На її очах з’явилися сльози. Говорить вона Сину:
— Хочу забути, але не можу. Рана вiд занози заживас i слiду не залишає. А рана вiд слова заживає, але залишає глибокий слiд.
Дайте відповідь на запитання:
— Що ви можете сказати про вчинок сина?
— Чи зрозумiв вiн свою помилку?
— Завжди людина повинна залишатися людиною. Що ж означає — бути Людиною? Спробуйте вiдповiсти на це питання.