Баскетбол. Ведення м'яча. Спеціальна фізична підготовка

1. Класифікація ведення м’яча

Ведення м’яча – прийом техніки нападу, що дозволяє баскетболістові маневрувати з м’ячем майданчиком з великим діапазоном швидкостей і напрямів руху.

Класифікація ведення м’яча

1. Ведення м'яча з низьким відскоком:

- із зоровим контролем;

- без зорового контролю.

2. Ведення м'яча з високим відскоком:

- із зоровим контролем;

- без зорового контролю.

3. Обведення суперника:

- зі зміною висоти відскоку;

- зі зміною напряму руху;

- зі зміною швидкості;

- з поворотом і переводом.

2. Техніка ведення м’яча

Ведення здійснюють послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою (або по черзі правою і лівою) вниз–вперед, дещо вбік від ступнів. Основні рухи виконують ліктьовий і променезап’ястний суглоби. Ноги необхідно згинати, щоб зберігати положення рівноваги і швидко змінювати напрями руху. Тулуб злегка подають вперед; плече і рука, вільна від м'яча, повинні не допускати суперника до м'яча (але не відштовхувати його) (рис.1).

Рис. 1. Техніка ведення м’яча

Для ведення характерна синхронність чергування кроків та рухів руки. Гравець, переміщуючись таким чином, повинен водночас стежити за розташуванням партнерів, суперників і орієнтуватися на щит. Доцільно періодично переводити зоровий контроль з м'яча на поле і навпаки. Баскетболіст повинен при веденні однаково добре володіти обома руками.

Ведення із зміною швидкості. До несподіваних змін швидкості ведення м'яча вдаються для того, щоб відірватися від захисника. Швидкість ведення залежить насамперед від висоти відскоку м'яча від майданчика і кута, під яким він прямує до майданчика. Чим вище відскок і менше його кут, тим більше швидкість переміщення. При відскоку низькому і близькому до вертикального, ведення сповільнюється і може взагалі виконуватися на місці.

Ведення із зміною напряму використовують для обведення суперника і проходів для атаки кошика. Змінюють напрям таким чином – кисть накладають на різні точки бічної поверхні м'яча і випрямляють руку в потрібному напрямі. Широко використовують також спосіб обведення суперника з перекладанням м'яча з однієї руки в іншу, потай за спиною або під ногою.

Ведення із зміною висоти відскоку застосовують для прямого проходу повз суперника, без відхилення в сторону. Гравець зближується з суперником, веде м’яч з достатньо високим відскоком, потім сильно згинає ноги, нахиляє тулуб і знижує м’яч майже до майданчика випрямленою рукою. Після цього активним рухом в променезап’ястному суглобі гравець виконує три–чотири дуже швидких і коротких поштовхи по м’ячу, що відскакує лише на 15–20 см від підлоги, і проходить повз суперника.

Ведення з синхронним ритмом рухів руки з м’ячем і ніг застосовують для обведення двох–трьох суперників. Захисникам досить складно вибрати момент для вибивання м’яча або відгадати напрямок проходу, тому що ритм і темп рухів руки з м’ячем не збігаються з ритмом і темпом бігу.

1. Як здійснюється ведення м’яча?

2. Назвати класифікацію ведення м’яча.

3. Коли використовують ведення зі зміною напрямку?

4. В яких ситуаціях застосовують ведення зі зміною висоти відскоку?