Передача м'яча – прийом техніки володіння м'ячем, за допомогою якого партнери, переміщаючи м'яч, створюють сприятливу ситуацію для завершення атаки кидком.
Існує кілька способів виконання передач. Вони розрізняються вихідним положенням м'яча або характером руху верхніх кінцівок. Відповідно виділяють передачі м'яча від голови (зверху), від грудей, від плеча, знизу, збоку, над головою (гаком), однією і двома руками.
Всі перераховані передачі можуть здійснюватися з місця, в стрибку, в русі або після ведення.
У структурі руху при виконанні всіх способів передач виділяють:
Підготовчу фазу. Забезпечує переведення м'яча зі стійки гравця, володіючого м'ячем, до вихідного положення для початку основного руху.
Основну фазу. Забезпечує потрібний напрямок і швидкість польоту м'яча.
Завершальну фазу. Забезпечує становлення гравця в стійку готовності для подальших дій.
Зміст кожної фази визначається способом виконання передачі. Освоєння техніки передач починають вже на 2 – 3-му уроці знайомства з баскетболом, вивчаючи в певній послідовності:
– двома руками від грудей;
– однією рукою від плеча;
– двома руками від голови (зверху);
– однією рукою від голови (зверху);
– однією рукою збоку;
– однією рукою над головою (крюком);
– двома і однією рукою знизу;
– приховані передачі: під рукою, над плечем, із-за спини.
Різновиди прихованих передач вивчають при поглиблених заняттях баскетболом на етапі спортивної спеціалізації, так як їх освоєння вимагає від учнів володіння основами техніки гри вже на досить високому рівні.
Передача двома руками від грудей – основний спосіб, що дозволяє швидко і точно направляти м'яч партнеру на близьку чи середню відстань в ситуації відсутності щільної опіки суперника (рис. 1.6).
В. п. – стійка гравця, володіючого м'ячем.
Рис. 1.6. Передача м’яча двома руками від грудей
Підготовча фаза – м'яч підводять до грудей петлеподібним рухом кистей зверху вперед і вниз, потім вгору вздовж тулуба. Кисті "беруться" на себе (максимально розгинаються), маса тіла переноситься на попереду стоячу, зігнуту в коліні ногу. Позаду стояча нога майже випрямляється, зберігаючи опору на передню частину стопи, тулуб утримується у вертикальному положенні.
Основна фаза – одночасно з випрямленням спереду стоячої ноги починається послідовний розгинальний рух рук в плечових і ліктьових суглобах паралельно майданчику, а тулуб подається вгору-вперед. Останніми в роботу включаються кисті, виштовхуючи м'яч через вказівні пальці в потрібному напрямі, надаючи йому зворотне обертання; маса тіла подається на попереду стоячу ногу.
Завершальна фаза – кисті супроводжують м'яч повним згинанням в променезап'ясткових суглобах і поворотом до положення, коли великі пальці опущені вниз, тильні сторони долонь звернені один до одного, випрямлені руки розслаблено опускаються вниз. Потім гравець приходить в стійку готовності на злегка зігнутих ногах, розподіляючи масу тіла на передню частину стоп.
Також передача двома руками від грудей може виконуватись з відскоком від підлоги, яка виконується переважно на близькі дистанції, коли суперник перекриває простір вгорі. Характерною особливістю є більш повільний рух м'яча. Проте баскетболісти високого рівня майстерності здатні виконати несподівану швидкісну передачу з відскоком на середні і навіть довгі дистанції. Особливо ефектно вона виглядає відразу після ведення, коли м'яч проходить між декількома суперниками з триочкової лінії під щит.
Передача однією рукою від плеча дозволяє точно послати м'яч партнеру як на близьку, так і на значну відстань (рис. 1.7).
Рис. 1.7. Передача м’яча однією рукою від плеча
В. П. – стійка гравця, володіючого м'ячем, однойменна з рукою, яка виконує передачу, нога попереду.
При передачі на велику відстань положення ніг змінюється.
У підготовчій фазі за рахунок згинання рук м'яч підноситься до плеча. Положення м'яча контролюється кистю руки передаючої м’яч, що розташовується на його задній поверхні, вона максимально відведена назад. Вказівний палець і лікоть робочої руки знаходяться на одній вертикалі з виставленою вперед ногою. Інша рука тільки підтримує м'яч збоку, маса тіла переноситься на позаду стоячу ногу. При передачі на велику відстань одночасно з замахом рукою в бік м'яча повертається тулуб (чим більше дистанція до партнера, тим сильніше "скручування" тулуба).
В основній фазі рух починається з швидкого розгинання верхніх і нижніх кінцівок, що супроводжується послідовним переносом маси тіла на попереду стоячу ногу. Після повного випрямлення руки, якою виконується передача, прискорення м'ячу додає хльосткий рух кисті (згинанням вниз в лучезап’ястному суглобі). М'яч зходить з вказівного пальця, що надає йому зворотне обертання, підтримуюча м'яч рука відводиться в сторону. При передачі м'яча на велику відстань в розгоні активно використовується зворотний поворот тулуба, з якого і починається процес передачі.
Завершальна фаза – після повного випрямлення руки що передає м’яч і супроводу м'яча кистю гравець розслабляє верхні кінцівки і повертається в стійку готовності.
Методика навчання техніки виконання передач м'яча на місці
1. Пояснення і показ.
2. Імітація вивчаємого способу передачі без м'яча.
3. Імітація передачі та ловіння м'яча в парах.
4. Виконання передачі м’яча учнем в парах.
5. Виконання передач в парах, але з викрокуванням вперед.
6. Передачі м'яча в парах з викрокуванням, змінюючи дистанцію і траєкторію польоту м'яча.
7. Передачі з виконанням різноманітних рухових дій (наприклад, після виконання передачі стрибок поштовхом двома ногами з поворотом на 360°, після чого ловіння м'яча від партнера).
8. Передачі м'яча учнями в парах в різних вихідних положень (стоячи, стоячи на колінах, сидячи, лежачи на животі і т.п).
9. Чергування вивчених способів передач м'яча у відповідь на звукові і зорові сигнали педагога або партнера.
10. Передачі м’яча з наступним пересуванням в бік напрямку виконаної передачі (по трикутнику або квадрату).
11. Виконання передач в рухливих іграх або естафетах, таких, як "Не давай м'яч водячому", "М'яч у центр", "Рухлива ціль", "10 передач" "Передав сідай" і т. п.
12. Направлене поєднання різновидів передач з іншими технічними прийомами (по мірі освоєння техніки гри).
Організаційно-методичні вказівки
1. До вивчення передач м'яча приступати одночасно з освоєнням ловіння м'яча.
2. Навчання різновидів прийому починати зі способів двома руками від грудей і однією рукою від плеча, а передачі м'яча знизу та із за спини вивчати останніми.
3. Намагатися швидко переходити до інших рухових дій або до початку переміщення відразу після випуску м'яча, не допускаючи пробіжки.
4. Паралельно з початковим навчанням техніки передачі м'яча сприяти розвитку спеціальних якостей, необхідних для ефективного виконання прийому (координаційні здібності, швидкість, «вибухову» силу верхніх кінцівок).
5. При виконанні різновидів передачі необхідно:
– педагогу контролювати вихідне положення, характерне для кожного способу передачі м'яча;
– учням намагатись постійно тримати в полі зору партнера і захисника, м'яч бачити за рахунок периферичного зору;
– максимально швидко здійснювати підготовчу фазу прийому, уникати скутості рухів;
– викрокування виконувати синхронно з роботою рук, домагатися узгодженого руху рук, ніг і тулуба;
– своєчасно і раціонально переносити масу тіла в кожній фазі руху;
– повністю випрямляти руки і ноги в основній фазі;
– супроводжувати політ м'яча розслабленими кистями;
Основні помилки при виконанні передач м'яча на місці
1. У вихідному положенні.
– дуже закріпачені кінцівки;
– учень стоїть на прямих ногах або нераціонально розподіляє масу тіла;
– опущена (відхилена) голова або відведений погляд;
– м'яч утримується кінчиками пальців або долонями.
2. У підготовчій фазі.
– гравець піднімає плечі при передачі м'яча двома руками від грудей;
– при виконанні замаху лікті сильно розводяться в сторони або притискаються до тіла;
– рухи виконуються дуже повільно, "мляво".
3. В основній фазі.
– долоні торкаються м'яча – важко зробити виштовхування м'яча;
– розсогласованість руху рук і ніг – передача здійснюється тільки руками або після випрямлення ніг, тобто з паузою перед рухом рук. Відсутнє викрокування неопорною ногою;
– неповна амплітуда руху верхніх кінцівок – м'яч випускається з зігнутих рук;
– повільне і недостатньо активне випрямлення рук і ніг при випуску м'яча – м'яч не доходить до партнера;
– невірний вибір траєкторії польоту м'яча без урахування дистанції або швидкості переміщення партнера – неточна або незручна для обробки передача м'яча;
4. У завершальній фазі.
– відсутня фаза розслаблення після випуску м'яча або при переході в стійку готовності;
– опущені руки чи нераціональне розташування ніг в стійці готовності;
– гравцеві необхідно додатковий час для підготовки до наступних ігрових дій;
1.3.5. Навчання техніки виконання передач м’яча в русі
В ігрових умовах передачі м'яча в русі дозволяють розвивати атаку, не знижуючи її швидкості і темпу, і можуть виконуватися при русі гравців назустріч один одному (зустрічна передача) або при паралельному їх русі, коли гравець, який отримує м'яч, постійно випереджає партнера і знаходиться попереду-збоку (поступальна передача).
Згідно з правилами, гравець з м'ячем у руках може виконувати не більше двох кроків.
Вивчення передач в русі починають з оволодіння зустрічною передачею, а потім освоюють поступальну.
Зустрічна передача м'яча у русі в грі використовується в процесі взаємодії нападників при розвитку і завершенні атаки. Вона може виконуватися однією або двома руками від грудей, від плеча, від голови (зверху) або знизу.
В.П. – гравець пересувається бігом у високій стійці, тулуб незначно нахилений вперед, руки напівзігнуті і здійснюють ритмічні рухи.
Підготовча фаза починається в момент ловіння м'яча, яка виконується на подовженому кроці зустрічним рухом випрямлених рук в сторону м'яча. Після обхвату м'яча кистями із закінченням першого кроку і початком другого здійснюється винесення його у вихідне положення для виконання передачі м'яча обраним способом (від грудей, плеча, голови або стегна).
Для передачі м'яча двома руками немає принципової різниці, під яку ногу ловити м'яч. При передачі однією рукою м'яч необхідно ловити на кроці однойменної ноги.
В основній фазі на другому кроці гравець вносить зміни в положення тулуба, рук, кистей з м'ячем відповідно до техніки обраної передачі і характером опору суперника.
Завершальна фаза – після випуску м'яча руки розслаблено опускаються вниз, згинаються в ліктях і продовжують рух в потрібному напрямку в такт з роботою ніг. Гравець відновлює майже пряме положення тулуба і без зупинки продовжує біг за м'ячем або здійснює маневр, продиктований зміною ігрової ситуації.
Методика навчання техніки передач м'яча в русі
1. Пояснення і показ.
2. Виконання вивчаємого способу передачі м'яча в русі нерухомо стоячому гравцю після виконання двох кроків з місця.
3. Виконання передачі в русі в парах.
4. Виконання зустрічної передачі партнера з відскоком від підлоги.
5. Виконання передачі м’яча в русі учнями із зустрічних колон:
– передачі з відскоком від підлоги при зустрічному переміщенні гравців;
– передачі по прямій траєкторії при зустрічному переміщенні гравців.
Передачі в русі постійно варіюючи швидкостями зустрічних переміщень.
Передачі зі зміною напрямку руху до або після виконання прийому: переміщення змійкою здійснюються між набивними м'ячами, фішками або нерухомо стоячими гравцями.
Виконання передач зі зміною напрямку руху після передачі м'яча при різних побудовах учнів (в трьох або чотирьох колонах).
Виконання різновидів зустрічних передач м'яча в русі в естафетах і рухливих іграх "Полювання з м'ячем", "Салки і м'яч".
Організаційно-методичні вказівки
1. Навчання передачам в русі починати після оволодіння учнями технікою різновидів ловіння і передач м'яча на місці та зупинки двома кроками з ловінням м'яча.
2. Кількість підвідних вправ використовувати в залежності від рівня підготовленості учнів.
3. Початкове вивчення структури руху робити в полегшених умовах:
– пересування на невисокій швидкості;
– передача м'яча в русі стоячому на місці партнеру;
4. На початковому етапі навчання використовувати розміщення учнів в парах або трійках.
У міру освоєння техніки прийому учнями, наближати умови його виконання до ігрових:
– змінювати дистанцію між гравцями у вихідному положенні і по ходу їх пересувань;
– міняти швидкість і напрямки переміщень;
– чергувати способи передач м'яча;
– міняти число гравців, задіяних у вправах, і кількість використовуваних м'ячів;
– здійснювати вихід на м'яч після обманного руху та звільнення від опіки умовного захисника.
В ігрових завданнях необхідно орієнтувати учнів на виконання передач в русі без порушення правила пробіжки.
При виконанні передачі в русі:
– своєчасно виходити на м'яч;
– не знижувати швидкості руху та не зупинятися в момент зустрічі з м'ячем;
– виконувати ловлю м'яча на подовженому кроці;
– контролювати політ м'яча поглядом з моменту вильоту до моменту захоплення його кистями;
– при лові і замаху лікті сильно не розводити і до тулуба не притискати;
– перехід від підготовчої фази до основної робити без пауз в роботі рук і без зміни ритму руху ніг;
– закінчувати випуск м'яча до моменту постановки стопи на майданчик на третьому кроці: без пробіжки;
– стежити за партнером, якому направляється м'яч периферичним зором, але прямо на нього намагатися не дивитися;
– зберігати стійке положення рівноваги в момент ловлі-передачі м'яча за рахунок постановки ніг пружно на всю стопу;
Основні помилки при виконанні передач м'яча в русі
Несвоєчасний вихід на м'яч.
Зупинка перед ловінням м'яча або уповільнення швидкості руху в момент зустрічі з м'ячем.
Відсутність подовженого кроку при ловлі м'яча.
При ловінні м'яча:
– сильно закріпачені верхні кінцівки;
– відсутній уступаючий рух після обхвату м'яча пальцями.
Сильно підняті плечі в момент замаху при передачі двома руками від грудей, нераціональне розташування рук при передачі однією рукою, закріпачені кисті.
Неузгодженість роботи рук і ніг:
– затримка м'яча у вихідному положенні для передачі, що призводить до порушення правил – пробіжка.
Випуск м'яча напівзігнутими руками і без супроводжуючого руху кистями: м'яч летить "мляво", без зворотного обертання, не доходить до партнера.
Занадто різке випрямлення рук без урахування дистанції до партнера або м'ячу надається поступальне обертання:
– м'яч летить з позамежною швидкістю і обертається в бік партнера – незручний для обробки.
10. Опущене положення голови або очей – втрата зорового контролю над м'ячем при його ловінні або за партнером при передачі.
1.3.6. Навчання техніки виконання ведення м’яча
Ведення м'яча – прийом техніки нападу, що дозволяє баскетболісту маневрувати з м'ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей і напрямків руху (рис. 1.7).
Рис. 1.7. Ведення м’яча
У вихідному положенні гравець після оволодіння м'ячем знаходиться в стійці нападаючого, для ведення правою рукою – права нога позаду, для ведення лівою – ліва ззаду. Маса тіла при цьому рівномірно розподілена на обидві ноги. П'ятка опорної ноги або п'яти обох ніг, якщо кожна з них може бути використана як опорна, незначно підняті над майданчиком. Спина злегка округлена. Руки зігнуті і утримують м'яч на рівні грудей або пояса, кисть дальньої від суперника руки розташована ззаду-зверху на м'ячі, вона контролює його положення і готова почати ведення, інша кисть підтримує м'яч збоку. М'яч приховується в стороні дальньої від суперника ноги, лікті зігнуті та опущені вниз, а лікоть робочої руки, готової почати ведення м'яча, відведений назад уздовж тулуба. Голова піднята, погляд спрямований вперед.
Підготовча фаза нетривала за часом і полягає у винесенні м'яча найкоротшим шляхом для удару в підлогу.
Основна фаза починається з моменту випуску м'яча і відриву опорної ноги (початку переміщення) і складається з повторного виштовхування м'яча (безпосередньо ведення) і переміщення без нього. Безпосередньо ведення здійснюється послідовними поштовхами м'яча вперед-вниз однією рукою або по черзі правою і лівою.
У завершальній фазі гравець, припиняючи ведення, переходить до виконання іншого технічного прийому.
Існує кілька різновидів ведення в залежності від висоти відскоку м'яча і специфіки контролю над ним.
Ведення з високим відскоком м'яча (високе ведення) застосовується при відсутності щільної опіки з боку захисника найчастіше в ситуації, що вимагає швидкого пересування з м'ячем в обраному напрямку.
Ведення з низьким відскоком м'яча (низьке ведення), навпаки, використовується, якщо захисник знаходиться в безпосередній близькості і існує загроза вибивання м'яча.
Чим нижче висота відскоку, тим триваліше, а значить, і надійніше контроль гравця над м'ячем.
І високе, і низьке ведення може здійснюватися із зоровим контролем над м'ячем або без зорового контролю.
Ведення м'яча із зоровим контролем не ефективно в ігрових умовах, так як не дозволяє швидко орієнтуватися в розташуванні партнерів, суперників, кошика, і застосовується лише на початкових стадіях навчання прийому для становлення правильної структури руху або при використанні фінтів.
Ведення м'яча без зорового контролю дає можливість стежити за зміною ситуації на майданчику і своєчасно реагувати на нього конкретними ігровими діями.
При навчанні веденню м'яча слід прагнути до того, щоб учні добре оволоділи різновидами ведення правою і лівою рукою без зорового контролю над м'ячем.
Методика навчання веденню м'яча
1. Пояснення і показ.
2. Високе ведення на місці по черзі правою і лівою рукою в основній стійці баскетболіста.
3. Низьке ведення в положенні сидячи на стільці або на підлозі, і в стійці нападника на сильно зігнутих ногах.
4. Ведення на місці з різною висотою відскоку.
5. Ведення на місці в паралельній стійці з переводом м'яча з руки на руку перед собою.
6. Ведення на місці з елементами жонглювання:
– чергуючи вихідні положення – сидячи, лежачи, стоячи в випаді, в широкій стійці, на одному або на двох колінах і т.п.;
– з переводом м'яча з руки на руку (під ногою, між ногами, за спиною);
7. Низьке ведення на місці з поворотом навколо своєї осі, правою рукою – проти годинникової стрілки, лівою – за годинниковою стрілкою.
8. Високе ведення в русі по прямій – однією та іншою рукою.
9. Високе ведення в русі по прямій з переходом на низьке ведення на окремих відрізках дистанції.
10. Те ж саме, але зі зміною висоти відскоку по сигналу педагога або партнера.
11. Виконання ведення м’яча з обводом фішок або партнерів розставлених по майданчику (ведення змійкою)
12. Чергування високого і низького ведення в русі зі зміною його напрямку.
13. Виконання високого і низького ведення по прямій, зі зміною напрямку і швидкості пересування в естафетах і рухливих іграх, таких, як "Гонки з м'ячами", "П'ятнашки з веденням".
14. Виконання різновидів ведення на обмежених ділянках майданчика, долаючи активну протидію захисника.
15. Виконання різновидів прийому в поєднанні з іншими ігровими діями (у міру освоєння техніки гри).
Організаційно-методичні вказівки
1. Чергувати завдання для правої і лівої руки; більше часу приділяти ведення найслабшою рукою.
2. На початковому етапі навчання вести м'яч із зоровим контролем, голову при цьому не опускати (контролювати м'яч поглядом), поступово досягати виконання прийому без зорового контролю, включаючи у вправи різноманітні сигнали для перемикання зорового аналізатора.
3. Вправи з елементами жонглювання при веденні м'яча включати в кожен урок з метою вироблення "почуття м'яча".
4. Умовного захисника включати в вправи під час оволодіння основною структурою прийому, його активність поступово збільшувати.
5. При обіграванні захисника або фішки в русі переклад м'яча з руки на руку і зміну напрямку руху виконувати швидко і несподівано, використовувати зміну ритму бігових кроків.
6. В естафетах і рухливих іграх на початковому етапі навчання веденню необхідно акцент зміщувати у бік якості виконання прийому, а прояв швидкісних здібностей стимулювати в міру оволодіння технікою різновидів прийому на невисокій швидкості.
7. При виконанні прийому:
– контролювати висоту відскоку м'яча – при високому веденні він не повинен підніматися вище пояса;
– висоту відскоку змінювати за рахунок згинання ніг: тулуб вперед сильно не нахиляти;
– починати ведення в русі з випуску м'яча, опорну ногу, утримуючи м'яч в руках, не відривати, таким чином уникати пробіжки;
Основні помилки при виконанні ведення м'яча
1. Нераціональне вихідне положення перед початком ведення в русі, при веденні правою – ліва нога позаду, при веденні лівою – права, м'яч утримується перед собою, не визначена робоча кисть.
2. Участь долоні в виштовхуванні м'яча.
3. Занадто "м'яка" кисть – гравець шльопає по м'ячу, а не штовхає його, занадто "тверда" кисть – гравець жорстко стукає по м'ячу, як дошкою.
4. Передчасне відривання опорної ноги на початку ведення, випереджаючий випуск м'яча тягне за собою порушення правила пробіжки.
5. М'яч посилається в підлогу перед ногами в наслідок чого гравець втрачає його або змушений зупинятися, щоб не зіграти ногою.
6. Опущена голова, занадто сильно нахилений вперед тулуб при низькому веденні м'яча – гравець не контролює ситуацію на майданчику.
7. Відсутність приховування м'яча вільною рукою і тулубом при безпосередній близькості захисника – існує загроза втрати м'яча в результаті вибивання його суперником.
14. Ведення з постійним зоровим контролем над м'ячем – гравець не контролює ігрову ситуацію.
