Артеріальна гіпертензія. Атеросклероз.

Практичне заняття № 1 (2 семестр)

Тема: Артеріальна гіпертензія. Атеросклероз. Медсестринський процес.

І. Постановка навчальних цілей та їх мотивація

Для ефективного планування медсестринських втручань та їх реалізації необхідно добре засвоїти навички медсестринського обстеження пацієнта на артеріальні гіпертензії та атеросклероз.

ІІ. Практичні навички та професійні вміння

1. Провести медсестринське обстеження пацієнта на артеріальну гіпертензію, атеросклероз.

2. Підготувати пацієнтів до проведення лабораторних та інструментальних досліджень.

3. Виконати всі види ін’єкцій (внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньом’язові, внутрішньовенні).

4. Провести запис ЕКГ.

5. Вимірювання артеріального тиску, оцінювання результатів, записування їх у температурному листку.

6. Визначення пульсу та його характеристика, записування результатів у температурному листку.

7. Ведення листків і виконання лікарських призначень.

8. Здійснення невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі.

9. Здійснення спостереження і догляду за пацієнтами з проявами гіпертонічного кризу.

10. Виконання найпростіших фізіотерапевтичних процедур (постановка гірчичників, застосування грілки та міхура з льодом).

11. Дотримання правил техніки безпеки, охорони праці, протиепідемічного режиму, професійної безпеки. Заходи безпеки під час роботи з електроприладами, апаратами, що працюють під тиском, балонами з газ

Література:

М.І. Швед Медсестринство в терапії: підручник- К.: Медицина, 2018, с.175-188, с.221-239.

Опрацюйте теоретичний матеріал. Заплануйте на повторення матеріалу 40 хвилин.

За визначенням Комітету експертів ВООЗ, артеріальна гіпертензія (АГ) — постійно підвищений систолічний і діастолічний тиск. Поділяється на есенціальну і вторинну.

Есенціальна артеріальна гіпертензія — первинна артеріальна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба.

Симптоматична (вторинна) гіпертензія — гіпертензія, пов'язана з порушен­ням функції чи будови деяких внутрішніх органів: нирок, серця, аорти.

За статистичними даними МОЗ України, зареєстровано понад 5 млн осіб з АГ, що становить 13,4 % дорослого населення. Виявлено, що підвищений (> 140/90 мм рт. ст.) AT мають майже 44 % дорослого населення.

Артеріальна гіпертензія є одним із найбільш поширених патологіч­них станів серцево-судинної системи. Близько 30% дорослого населення планети мають підвищений артеріальний тиск.

АГ є одним з основних факторів інвалідності й смертності, її часто називають «німим вбивцею». Встановлено прямий зв'язок між рівнем AT і частотою серцево-судинних ускладнень: підвищення ATна 6 мм рт.ст. збільшує ризик виникнення мозкового інсульту на 60 %, інфаркту міокарда - на 20 %.

На сьогодні загальноприйнятого визначення АГ як хвороби практично не існує. Термін "артеріальна гіпертензія" прийнято (1998) для визначення підвищення артеріального тиску з будь-яких причин до 140/90 мм рт.ст. і вище в осіб, які не приймають антигіпертензивних препаратів.

Етіологія. Причиною підвищення AT є ціла низка так званих чинників ризику.

Вік. Є позитивна залежність між AT і віком. Загалом діастолічний AT підвищується до 55 років, пізніше змінюється мало. Систолічний AT з віком постійно підвищується.

Стать. Середні показники AT і поширеність АГ у жінок молодого і середнього віку дещо нижчі, ніж у чоловіків.

Спадковість - один із найвпливовіших чинників майбутнього розвитку АГ. Ви­явлено тісний зв'язок між AT найближчих родичів (батьки, брати, сестри.)

Маса тіла. Зв'язок між масою тіла і показником AT прямий, значний і стійкий. Надмірна маса тіла асоціюється з дво-шестикратним підвищенням ризику виник­нення АГ.

Аліментарні чинники:

• кухонна сіль; споживання солі понад фізіологічну норму впливає на рівень AT;

• інші мікроелементи; існує зворотний зв'язок між уживанням К, Са, Mg і по­казником AT;

• макроелементи: білки, жири, вуглеводи, харчові волокна. Переважання в хар­човому раціоні овочів і фруктів, риби, курячого м'яса, обмеження вживання на­сичених жирів, холестерину і солодощів сприяє зниженню AT.

Кава. АГ виникає втричі частіше серед тих, хто вживає від 1 до 5 чашок кави на день порівняно з тими, хто не вживає кави взагалі. Кофеїн, що міститься в міцній каві, підвищує діастолічний AT в осіб з гіпертензією на 8 мм рт.ст., в осіб із нормальним AT - на 3 мм рт.ст.

Куріння. Нікотин різко підвищує AT навіть у завзятих курців, ефект кожної сига­рети триває протягом 30 хв. Мозковий інсульт і ІХС в осіб, які курять, виникає у 23 рази частіше, ніж у тих, хто не курить, за однакових показників AT.

Психоемоційні чинники. Стрес спричинює підвищення AT. Проте досі невідомо, чи тривалий стрес призводить до довготривалого підвищення AT.

Фізична активність. У осіб, які ведуть малорухомий спосіб життя, ризик виник­нення АГ на 20-50 % вищий, ніж у фізично активних. Фізичні навантаження під час виконання професійних обов'язків спричинюють підвищення AT, а фізична актив­ність у години дозвілля - навпаки.

Класифікацію АГ

Класифікація артеріальної гіпертензії

Клінічна картина гіпертонічної хвороби (ГХ) перебігає в 3 стадії.

I стадія характеризується підвищенням AT протягом кількох днів, тижнів зі зни­женням до нормального рівня.

Іноді у цій стадії пацієнти скаржаться на біль голови, запаморочення, поганий сон, серцебиття. Аускультативно вислуховують незначний акцент II тону над аортою. На ЕКГ змін немає. На початку захворювання відсутні зміни функції нирок, спостеріга­ють лише незначне зменшення ниркового кровообігу.

II стадія характеризується постійним більше або менше вираженим нестійким підвищенням AT. Пацієнти скаржаться на біль голови, запаморочення, шум у вухах, мерехтіння «мушок» перед очима, серцебиття, швидку втомлюваність, фізичну слабість, розлади сну. Під час перкусії - збільшення лівого шлуночка внаслідок його гіпертрофії. Верхівковий поштовх зміщується ліворуч і вниз.

Під час аускультації відзначають високий акцентований II тон над аортою, де ви­слуховують проекцію клапана аорти. З боку ЦНС - динамічні порушення мозкового кровообігу. Під час дослід­ження сечі періодично виявляють альбумінурію, мікрогематурію без порушення кон­центраційної здатності нирок. З боку очного дна - звуження артерій сітківки, іноді помірне стовщення арте­ріальних стінок і здавлювання вен артеріями, зрідка крововиливи. Під час рентгено­логічного дослідження виявляють характерні зміни конфігурації серця, типові для гіпертрофії м'яза лівого шлуночка.

III стадія - стійке підвищення AT. Він знижується під час серцевої недостат­ності, після інфаркту міокарда, інсульту. У цій стадії спостерігають явища серцевої недостатності і недостатності вінцевих судин, стенокардію, інфаркт міокарда, застій­ні явища, серцеву астму. З розвитком атеросклерозу аорти II тон над нею стає дзвін­ким, виникає грубий систолічний шум, який добре вислуховують на груднині, ближ­че до яремної ямки.

Ура­ження ЦНС характеризується порушенням мозкового кровообігу аж до інсульту. Унаслідок розвитку ниркового атеросклерозу розвиваються постійні симптоми ураження нирок: гематурія, альбумінурія, азотемічна уремія.

З боку очного дна - стійке звуження артерій сітківки і здавлювання вен арте­ріями, крововиливи. Іноді спостерігають відшарування сітківки й атрофію зорового нерва, що призводить до втрати зору.

Гіпертонічний криз — раптове значне підвищення AT від нормального або підвищеного рівня, що майже завжди супроводжується появою чи посиленням роз­ладів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.

Критеріями гіпертонічного кризу є:

• раптовий початок;

• значне підвищення AT;

• поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней.

Робоча група Українського товариства кардіологів у 1999 р. розробила класифі­кацію гіпертонічного кризу. Залежно від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового зниження AT виділяють:

• ускладнений криз із гострим або прогресивним ураженням органів-мішеней становить пряму загрозу життю пацієнта, потребує негайного, протягом 1 год, зниження AT;

• неускладнені кризи без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней становлять потенційну загрозу життю пацієнта, потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження AT.

Ускладнений гіпертонічний криз

Перебіг ускладненого гіпертонічного кризу характеризується клінічними ознака­ми гострого або прогресивного ураження органів-мішеней. Останнє може бути орга­нічним (інфаркт міокарда, інсульт, аневризма аорти) або функціо­нальним (нестабільна стенокардія, гостра недостатність лівого шлуночка ). Цей криз загрозливий для життя пацієнтів і потребує зниження тиску протягом кількох хвилин - до 1 год.

Неускладнений гіпертонічний криз

При неускладненому гіпертонічному кризі відсутні клінічні ознаки гострого або прогресивного ураження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну загро­зу життю пацієнта, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до появи ускладнень і смерті. Такий криз зазвичай супроводжується появою чи посиленням симптомів з боку органів-мішеней у вигляді інтенсивного болю голови, болю в ділян­ці серця, екстрасистолії або з боку вегетативної нервової системи вегетативно-судин­ними порушеннями, тремтінням, частим сечовипусканням. Залежно від того, які ор­гани є джерелом симптомів, виділяють церебральний і кардіальний неускладнений криз.

Основними клінічними симптомами гіпертонічного кризу є стис­каючий біль голови в потиличній ділянці, запаморочення, порушення зору, шум і дзвін у вухах. Криз супроводжується нудотою, блюванням. Деякі пацієнти скаржаться на не­приємні відчуття в ділянці серця, серцебиття.

Надання невідкладної долікарської допомоги і догляд за пацієнтом

1. Пацієнта вкласти в ліжко і не дозволяти вставати.

2. Виміряти AT, визначити основні параметри пульсу, доповісти лікареві.

3. Усунути зовнішні подразники - яскраве світло, шум.

4. Забезпечити емоційний спокій. Дати заспокійливі засоби - валеріану, седук­сен, реланіум після призначення лікаря.

5. На чоло покласти холодний компрес або міхур з льодом.

6. На потилицю поставити гірчичники.

7. Зробити гарячу ножну ванну з гірчицею або до ніг покласти грілки.

8. Застосувати оксигенотерапію.

9. За призначенням лікаря парентерально ввести гіпотензивні препарати.

Лікування пацієнтів з неускладненим кризом

Лікування необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, зазви­чай пожиттєво.

Схема лікування повинна бути простою, по можливості - за принципом «одна таблетка на день».

Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, оскільки це запобігає значним коливанням AT протягом доби, а також зменшує кількість призна­чених таблеток.

Усі особи з підвищеним AT підлягають немедикаментозному лікуванню або впо­рядкуванню стилю життя.

Пацієнти літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають ліку­ванню так само, як із систолодіастолічною гіпертензією. Щодо пацієнтів з вторин­ною гіпертензією першочерговим завданням є усунення її причин.

Немедикаментозна терапія спрямована на:

• зменшення маси тіла за наявності ожиріння;

• зменшення вживання алкоголю;

• регулярне виконання динамічних фізичних вправ;

• обмеження споживання кухонної солі до 6 г на добу;

• достатнє споживання калію, кальцію і магнію;

• відмову від куріння;

• зменшення споживання насичених жирів і холестерину.

Немедикаментозне лікування називають також модифікацією стилю життя, тому що його осно­ва - усунення шкідливих звичок.

Інгібітори АПФ

Антагоністи кальцію

Бета-блокатори

Петльові діуретики

Калійзберігальні діуретики

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні

Пацієнти з АГ повинні перебувати на диспансерному обліку:

• вимірюючи AT, пацієнтам необхідно повідомляти його показники і пояснюва­ти їх значення;

• давати рекомендації щодо ведення здорового способу життя.

Обстеження диспансерних пацієнтів охоплює такі заходи:

• вимірювання AT на обох руках;

• вимірювання AT на ногах (в осіб віком до 45 років);

• аналіз крові загальний;

• аналіз сечі загальний;

• аналіз сечі за методом Нечипоренка (Амбурже);

• визначення рівня креатиніну в плазмі крові;

• визначення рівня калію в плазмі крові;

• визначення рівня глюкози в плазмі крові;

• визначення рівня холестерину в плазмі крові;

• реєстрація ЕКГ;

• офтальмоскопія очного дна (консультація офтальмолога);

• УЗД серця й нирок.

Профілактичні заходи щодо АГ спрямовані на дотримання здорового способу життя і корекцію виявлених чинників ризику.

Заходи передбачають:

• обмеження споживання кухонної солі;

• зменшення надмірної маси тіла;

• обмеження споживання алкогольних напоїв;

• зменшення споживання насичених жирів та холестерину;

• відмову від куріння;

• збільшення фізичної активності в години дозвілля;

• психоемоційне розвантаження.

Атеросклероз — хронічне вогнищеве ураження артерій, характеризується нагро­мадженням у внутрішній стінці артерій ліпопротеїдів і холестерину, роз­ростанням сполучної тканини з утворенням фіброзних бляшок, подальшим їх розри­вом, звиразкуванням, тромбозом, кальцинозом.

Основні чинники ризику атеросклерозу:

1. Немодифіковані:

- вік (чоловіки віком понад 45 років, жінки — понад 55 років;

- чоловіча стать;

- генетична спадковість.

2. Модифіковані:

- куріння;

- артеріальна гіпертензія (AT > 140/90 мм рт. ст.).

3. Інші можливі чинники:

- низька фізична активність;

- психічний і емоційний стрес.

Клінічна класифікація атеросклерозу

1. За локалізацією процесу:

- атеросклероз вінцевих артерій;

- атеросклероз аорти;

- атеросклероз ниркових артерій;

- атеросклероз мезентеріальних артерій;

- атеросклероз мозкових артерій;

- атеросклероз периферичних артерій.

2. Періоди і стадії розвитку:

- початковий (доклінічний);

- період клінічних проявів: ішемічна стадія;

- некротична (тромбонекротична) стадія.

Клінічна картина атеросклерозу визначається переважною локалізацією атеро­склеротичних бляшок і ступенем спричинених ними гемодинамічних розладів, а та­кож ускладненнями (передусім атеротромбозом).

Аатеросклероз вінцевих артерій — проявляється ІХС.

Атеросклероз аорти — тривалий загруднинний біль (аорталгії) при ураженні грудної аорти або біль у животі (ураження черевного відділу), парестезії; перкуторно - розширення судинного пучка, пульсація в яремній ямці; аускультативно - ак­цент II тону над аортою і систолічний шум; підвищення CAT і зниження ДАТ.

Атеросклероз мозкових артерій - порушення психіки: погіршення пам'яті, підвищення реактивності, подразливість, зміни настрою, плаксивість, психози, ослаблення сприйняття критики, порушення сну, координації рухів, ходи, тремор кінцівок тощо; біль голови, запаморочення, шум у голові, порушення чутливості, рефлексів; при атеротромбозі або емболії - ознаки гострого порушення мозкового кровообігу (інсульт).

Атеросклероз сонних артерій - симптоми порушення мозкового кровообігу; ослаблення пульсації сонної артерії на боці ураження і систолічний шум;

Атеросклероз мезентеріальних артерій - біль у животі, зумовлений спожи­ванням їжі, фізичними навантаженнями, які минають у спокійному стані або після вживання нітрогліцерину, диспептичні розлади; при тромбозі - симптоми гострого живота з розвитком гангрени кишок і перитоніту;

Атеросклероз периферичних артерій - біль в одній або обох кінцівках під час ходьби, який минає в спокої («переміжна кульгавість»), парестезії, заніміння, мерзля­куватість, блідість і зниження місцевої температури кінцівки, ослаблення або від­сутність пульсації периферичних артерій; при тромбозі - сильний біль, симптоми інтоксикації, розвиток гангрени.

Найчастішими клінічними проявами атеросклерозу є:

• ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда, кардіосклероз, порушення провідності, серцева недостатність);

• гострі (інсульт) або хронічні порушення мозкового кровообігу;

• гемодинамічна артеріальна гіпертензія;

• тромбоз мезентеріальних судин, «черевна жаба»;

• аневризма аорти;

• переміжна кульгавість, гангрена кінцівки.

Діагностика атеросклерозу, особливо на ранніх стадіях, є дуже серйозною проб­лемою. Діагноз ґрунтується на клінічній симптоматиці уражень органів, обліку чин­ників ризику і їх поєднанні, результатах лабораторних досліджень (гіперхолестеринемія), УЗД судин (допплєрографії), ангіографії.

Нормальні значення ліпідограми (ВООЗ, 2003):

• холестерин загальний - < 5 ммоль/л;

• тригліцериди - < 2 ммоль/л;

• ЛПНЩ (β-ліпопротеїди) - < 3 ммоль/л;

• ЛПВЩ (а-ліпопротеїди) - > 1 ммоль/л.

Основні наявні чи потенційні проблеми і планування медсестринських втручань залежатимуть від клінічного перебігу атеросклерозу.

Лікування. Сьогодні важливе значення в лікуванні атеросклерозу має профілак­тика і лікування гіперхолестеринемій.

Основні гіполіпідемічні засоби:

• інгібітори редуктази (ловастатин, правастатин, симвастатин, флувастатин, аторвастатин;

• нікотинова кислота;

• секвестранти жовчних кислот (холестирамін (квестран), холестипол, гуарем;

• похідні фіброєвої кислоти - фібрати (гемфіброзил, ципрофібрат);

• препарати з риб’ячого жиру, які містять у собі омега-3 кислоти. Ці препарати гальмують агрегацію ттромбоцитів, поліпшують реологічні властивості крові.

Профілактика. Усім особам віком понад 20 років визначають рівень загального холестерину і ЛПВЩ. Подальшому обстеженню підлягають особи, у яких:

• підвищений рівень загального холестерину понад0,9 ммоль/л;

• межове підвищення рівня загального холестерину більше ніж 6,2 ммоль/л у поєднанні з двома і більше чинниками ризику ІХС.

Першочерговим заходом є зміна способу життя:

• дієта;

• фізичні вправи;

• нормалізація маси тіла;

• відмова від куріння;

• за відсутності ефекту призначають гіполіпідемічні препарати, уживання яких триває без перерви багато років, інколи пожиттєво.

Дієта хворих з гіперхолестеринемією повинна включати олію, маргарин, відва­рені пісну яловичину, свинину, баранину, м'ясо домашньої птиці і рибу, знежирені молоко, кефір, каші (вівсяна, перлова, гречана, пшенична), квасолю, хліб із борошна грубого помелу, свіжі і сушені фрукти, овочі, продукти моря.

Якщо зміна способу життя не допомагає, 6-місячна гіпохолестеринова дієта не­ефективна, вдаються до медикаментозної корекції порушеного ліпідного обміну.

За даними ВООЗ, медикаментозну терапію потрібно починати, якщо рівень хо­лестерину в плазмі крові вищий ніж 6,5 ммоль/л, а при ІХС або наявності деяких чин­ників ризику - вищий ніж 5 ммоль/л.

Алгоритми практичних навичок до теми уроку

Планування медсестринських втручань при артеріальній гіпертензії та атеросклерозі

ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА

Дослідження пульсу

Оснащення:

1. секундомір;

2. температурний листок;

3. стетофонендоскоп.

Послідовність дій під час дослідження пульсу

1. Психологічно підготуйте пацієнта до маніпуляцій.

2. Вимийте, висушіть та зігрійте свої руки.

3. Розмістіть руки пацієнта на рівні серця в положенні, середнім між супінацією та пронацією.

4. Визначення пульсу проводьте одночасно на двох руках.

5. Пульс на правій руці пацієнта досліджуйте лівою рукою, на лівій—правою.

6. Візьміть руку досліджуваного в ділянці променезап'ясткового суглоба великим пальцем іззовні та знизу, а пучками ІV середнього та вказівного пальців — зверху і, відчувши пульсуючу артерію в зазначеному місці, з помірною силою притисніть її до внутрішньої поверхні променевої кістки.

7. У разі однакових властивостей пульсу на обох руках досліджування продовжуйте на одній руці.

8. Відчувши пульсову хвилю, насамперед зверніть увагу на частоту пульсу, його ритм, наповнення та напруження.

9. Для визначення частоти пульсу підрахунок проводьте протягом 1 хв.

10. При доброму наповненні пульсу ви відчуєте під пальцями високі пульсові хвилі, при поганому — малі пульсові хвилі.

Запис показників частоти пульсу в температурний листок:

Частоту пульсу позначають червоним кольором з наступним зображенням у вигляді кривої лінії (орієнтуючись на шкалу “П” – пульс у температурному листку, при частоті пульсу від 50 до 100 “ціна” поділки в температурному листі - 2, а при частоті пульсу більше 100 - 4).

Вимірювання артеріального тиску

Оснащення:

1. сфігмоманометр мембранний;

2. стетофонендоскоп;

3. температурний листок.

Послідовність дій під час виконання процедури

Вимірювання артеріального тиску за допомогою сфігмоманометра слуховим методом Короткова:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до виконання маніпуляції.

2. Вимийте , висушіть та зігрійте свої руки.

3. Запропонуйте пацієнту лягти у ліжко на спину або сісти на стілець, оголоти руку.

4. Руку його розмістіть на рівні серця в розслабленому положенні, а для кращого розгинання руки під лікоть підкладіть валик або попросіть хворого підкласти стиснену в кулак кисть вільної руки.

5. Накладіть манжетку на нижню третину плеча (на 3—5 см вище ліктьового згину) так, щоб між нею та шкірою плеча проходив тільки один палець. Одяг не повинен стискати руку вище від манжетки.

6. З’єднайте манометр з манжеткою. Перевірте положення стрілки манометра відносно нульової поділки шкали.

7. Пальпаторно визначте місце пульсації ліктьової артерії і поставте на це місце фонендоскоп.

8. Вентиль гумового балона закрийте помірно і починайте нагнітати повітря в манжетку. Повітря нагнітайте доти, доки тиск у манжетці відповідно до показника манометра не перебільшить приблизно на 30 мм рт.ст. той рівень, при якому не визначається пульсація плечової артерії.

9. Поступово знижуйте тиск у манжетці шляхом дозованого відкриття вентиля. Одночасно фонендоскопом вислуховуйте тони на плечовій артерії та слідкуйте за показником шкали манометра.

10. Поява перших пульсових хвиль відповідає величині максимального (систолічного) тиску в артерії. Цей показник візуально відзначте на шкалі манометра.

11. Момент різкого ослаблення або повного зникнення тонів на плечовій артерії також зафіксуйте на шкалі манометра. Це буде величина мінімального (діастолічного) тиску.

12. Дані вимірювання артеріального тиску позначайте з точністю до 5 мм рт.ст., запишіть у вигляді дробного числа (у чисельнику — систолічний тиск, у знаменнику — діастолічний), наприклад, 120/75 мм рт. ст.

13. Виміряйте в разі потреби артеріальний тиск 2—3 рази з інтервалом 2—3 хв., при цьому повітря з манжетки випускайте повністю.

14. Продезінфікуйте обладнання.

Запам'ятайте! Не можна накладати манжетку поверх одягу, а також стискувати плече щільно закатаним рукавом одягу, тому що може бути порушена точність вимірювання артеріального тиску.

Визначення артеріального тиску осциляторним методом (без фонендоскопа):

1. У манжетку нагнітайте повітря до повного стискання плечової артерії.

2. Відкрийте вентиль і поступово випускайте повітря.

3. Момент появи перших осциляцій (коливання стрілки пружинного манометра) відзначте на стрілці манометра — це величина систолічного тиску.

4. Зникнення коливать стрілки відповідає діастолічному тиску.

Осциляторний метод визначення артеріального тиску не дає максимально точних результатів.

Запис показників артеріального тиску в температурний листок:

1. У температурному листку величина однієї поділки відповідно до шкали AT дорівнює 5 мм рт. ст.

2. Зареєструйте результати вимірювання артеріального тиску у вигляді стовпчиків: систолічний тиск зобразіть червоним стовпчиком, а діастолічний — синім.

Засвойте практичні навички. З метою контроля рівня знань пройдіть тести. Посилання на тест дивитесь у чаті заняття 1. Заплануйте на це 40 хвилин.Критерії оцінювання результатів тестування

"5" - вірні відповіді складають 85-100%

"4". - вірні відповіді складають 84-60%

"3". - вірні відповіді складають 59-50%

"2". - вірні відповіді складають менше 50;