Зображення тварин нерідко можна побачити у станкових графічних творах, у тиражній графіці: у книжках, газетах і журналах, на плакатах, марках, календарях тощо. В анімалістичному жанрі працювали художники-графіки різних епох і країн: Альбрехт Дюрер, Ці Бай-ші, українці Георгій Нарбут і Яків Гніздовський та ін.

1 — Ці Бай-ші. Креветки; 2 — Великий герб України;

3 — Яків Гніздовський. Їжак; 4 — Альбрехт Дюрер. Носоріг;

5 — марка України із зображенням лелек

Реалістичність у зображенні тварин змогла втілити тільки фотографія. Фотографія допомогла не тільки покадрово дослідити рух тварин, але й дала поштовх майбутньому розвитку кінематографу та анімації.

З часом змінювалися інструменти, що слугують художникам для створення рухомого зображення: замість покадрового малювання кожного руху тварини, виникли графічні редактори та програми, які допомагають художникам генерувати рух тварини у кадрі. Графічна анімалістика протягом тисячоліть перейшла зі стін печер на папір. А з паперу – у графічні редактори. І сьогодні стає тривимірною, адже кожна комп’ютерна гра пропонує гравцю відчути себе у іншій реальності. І професіями майбутнього стають спеціальності 3D-архітектури і творці віртуальної реальності.

Перегляньте відео-урок:

До портретної галереї

Автопортрет, написаний у 13 років (1484)

Альбрехт Дюрер (1471-1528) — видатний німецький художник доби Відродження, який у своїй різнобічній творчій діяльності поєднував науку і мистецтво. Він створював картини, гравюри, екслібриси, склав перший у Європі так званий магічний квадрат, який зобразив у своїй гравюрі «Меланхолія І». Митець одним із перших німецьких художників почав застосовувати у своїх графічних роботах мікс різних матеріалів.

Зображення тварин ми можемо спостерігати у творах книжкової графіки, зокрема на ілюстраціях до казок і байок. Казкових героїв часто «олюднюють», тобто наділяють людськими рисами, навіть зображують у костюмах. Художники-ілюстратори відтворюють основні моменти змісту літературного твору, передають зовнішність персонажів. «Портрети» звірів допомагають краще уявити їхні характери, адже головне в цих ілюстраціях — не «подібність», а яскравий і влучний образ.

Геннадій Глікман. Роберт Інгпен

З ілюстрації до книжки «Мауглі» Р. Кіплінга

12 з 12 балів

Медіапошук

Прочитай та здійсни самостійне дослідження:

Наші пращури по-особливому ставилися до тварин, приписуючи їм надзвичайні властивості. Їх обожнювали й зображували на посуді, одязі, з часом — на гербах різних країн і міст, які відзеркалюють національні флору і фауну.

Герб (пол. herb від нім. erbe — спадщина) — умовне зображення, що є усталеним знаком, символом держави, міста, знатного роду або окремої особи.

Вивченням гербів, їх історії, займається геральдика — мистецтво складання гербів.

Основою композиції герба є щит, який буває різної форми. Зазвичай він повторював обриси бойового щита, а для гербів жінок застосовували форму ромба. На основному полі щита розміщують геральдичні фігури й знаки. Над щитом — корону, що вказувала на положення власника (король, князь, граф тощо). Згодом вона стала чисто декоративною прикрасою. Традиційно на гербах часто зображують птахів і звірів — реальних (лева, ведмедя, слона, орла, лелеку) або фантастичних (дракона, крилатого коня пегаса, єдинорога, птаха фенікса). Вони символізують певні якості або приписувані магічні властивості. Ці символи малюють у полі щита або з боків у ролі щитотримачів. Іноді доповнюють стрічкою з девізом.