Англійська революція. Олівер Кромвель. Утвердження парламентаризму. «Білль про права».

пройти тестування з 13.00 30.04.2024 до 13.00 06.02.2024

за покликанням https://vseosvita.ua/test/start/ppf930

Причини Англійської революції

У кінці 16 - початку 17 ст. в Англії відбувається інтенсивний розвиток господарства, передусім в аграрній галузі. Тюдоровські реформи призвели до концентрації землі в руках «грошових людей» - сільського дворян-джентрі і власників мануфактури. Інтереси цих нових шарів суспільства приходили в суперечність з феодальним правом і підкоренням земельних володінь в якості рицарського держання королеві.

У промисловості відбуваються істотні зміни, в формах організації і розподіли праці, розвивається мануфактура. Промислове виробництво все ще тісно пов'язане з сільським господарством, завдяки цьому складається тісний союз буржуазії з новим дворянством - джентрі. Ці численні сільські господарі, які одночасно були і комерсантами, і промисловцями, утворять головну опозиційну силу правлячому режиму. Їх невдоволення посилюється при королях династії Стюартов - Якові I (1603-25) і Карлі I (1625-49), правління яких відмічене кризою англійського абсолютизму. Англійська монархія, що спиралася на аристократію, феодальне дворянство і англіканську церкву, для поповнення скарбниці роздає монополії на випуск товарів, що гальмує розвиток промисловості і торгівлі і викликає невдоволення. Для боротьби з незадоволеними корона вводить надзвичайні суди Зоряної палати і Високої комісії.

Опозиція монархії виражається насамперед в протесті проти її ідейної опори - англіканської церкви. Ще у XVI ст. серед нових класів починається релігійне рушення пуританізму (від англ. Pure - чистий), що прагнув до очищення церкви від обрядів, що дорого коштують і таїнств, від влади єпископів, від церковних судів.

У 1628 парламентська опозиція виклала свої вимоги в «Петиції про право». У відповідь Карл I розігнав парламент і протягом 11 років правив одноосібно за допомогою своїх фаворитів - графа Страффорда, намісника Ірландії, і архієпископа У. Лода. Він без згоди парламенту встановлював нові податки, штрафи і побори. У 1639 р. Шотландія, незадоволена наступом на її права і релігійну свободу, розпочала війну проти Англії. Для збору коштів на ведення війни Карл I вимушений був зізвати спочатку Короткий (13 квітня - 5 травня 1640 р.), а потім Довгий парламент. Останній відкрився 3 листопада 1640 і відразу ж висунув ряд рішучих вимог королеві. Цей час вважається початком Англійської революції.

Програма буржуазно-дворянської опозиції містилася в «Петиції про коріння і гілках», що вимагає знищення єпископата (грудень 1640), і «Великої ремонстрації» (грудень 1641). У виконання її парламент скасував суди Зоряної палати і Високої комісії в липні 1641, відмінив довільні податки. У травні 1641 починається суд над графом Страффордом. Під тиском широкої народної маси Карл I підписав смертний вирок своєму фавориту, який був страчений 12 травня 1641. У жовтні починається повстання в Ірландії проти панування англійців. У січні 1642 Карл I намагається арештувати п'ятьох вождів парламентської опозиції, але народ вкриває їх в лондонському Сіті. На початку 1642 король від'їжджає на північ і починає збирати війська. Парламент приймає «Дев'ятнадцять пропозицій» королеві, де вимагає посилення влади парламенту, але король Олівер Кромвель відкидає їх і 22 серпня 1642 оголошує війну парламенту; починається громадянська війна.

Дати відповідь на питання щодо громадянської війни в Англії:

1. Хто такі роялісти і "круглоголові"?

2. Коли було розгромлено армію Карла І?

3. Коли було страчено Карла І?

4. Коли було оголошено Англію республікою?

Дайте відповідь на питання:

1. Яку роль відігравав О. Кромвель в управлінні Англією?

2. Як було відновлено династію Стюартів?

3. Що стало наслідком "Славної революції"?