83. РМ № 22.Виразне читання уривків з художніх творів, що містять діалоги, складені в розмовному стилі. Обговорення ролі часток у мовленні. Читання вголос тексту

Прочитай виразно текст
ЛОЖКА

На стіл перед Васильком мама поклала миску з манною кашою ,а поряд – ложку й виделку.

Василько взяв виделку й почав їсти.

-Синку ,- здивувалася матуся,- ти чому кашу їси виделкою?

-Щоб … щоб менше з’їсти.

-Але ж кашу все одно доведеться з’їсти!І що швидше , то краще. А допоможе тобі в цьому ложка.

-І хто вигадав оцю ложку…

-Хто?- перепитала мама .-Твій далекий –далекий родич.

-Дідусю!- гукнув Василько до сусідньої кімнати.-Це ви зробили ложку?

-Та ні , не наш дідусь , а дідусь дідусевих дідусів, той , що жив у печері й одягався у ведмежу шкуру.

Уяви собі , Васильку , таку картину. Зібралося давнє плем’я на сніданок: посередині череп’яна посудина, в якій парує гарячий суп з корінців та лісових плодів.Ходять довкола нього голодні люди, апетит прибуває, а торкнутися до посудини не можуть. То один, то другий намагаються дістати супу долонями , але одразу ж вистрибують з обпеченими пальцями . А чекати не хочеться, бо як охолоне суп, то й смак з нього вивітрюється.

Саме тут твій родич помітив на землі плескату паличку. Взяв її до рук і задумався . Потім зачерпнув нею трохи супу. Плем’я дивилося на нього, як на дивака. А твій родич облизав те, що прилипло до палички, і знову набрав супу. Тут і вождь племені не втримався , просить дати і йому облизку. Наївся він супу і передав сусідові паличку-облизку.

-Дайте й мені полизати!- вигукнули первісні люди й по черзі смакували супом, облизуючи дерев’яну лизку , котра згодом стала лозкою, а пізніше й сучасною ложкою.

Василько взяв ложку, з цікавістю оглянув її. Потім набрав нею манної каші, з’їв з апетитом , облизав її і проказав:

-А й справді , смачна ложка!