8 клас №8 Становлення особистості.

•  Становлення особистості — це закономірний процес, у ході якого підліток, з одного боку, перебуває під впливом оточення, а з іншого — може сам на себе впливати, змінювати себе, обирати своє коло спілкування і форми діяльності, набувати нового досвіду.

  «Етапи психосоціального розвитку особистості»

  Таблиця 18

  Період	Провідна діяльність	Провідна сторона соціалізації
  1. Дитинство (0–1 рік) — етап «довіри до світу»	Емоційне спілкування з дорослими	Освоєння норм стосунків між людьми
  2. Дитинство (1–3 роки) — етап «самостійності»	Предметна діяльність	Опанування суспільно вироблених способів діяльності з предметами
  3. Дошкільне дитинство (3–6(7) років) — етап «вибору ініціативи»	Гра	Освоєння соціальних ролей, взаємовідносин між людьми
  4. Молодший шкільний вік (6–11 років) — етап «майстерності»	Навчальна діяльність	Освоєння знань, розвиток інтелектуально-пізнавальної сфери особистості
  5. Підлітковий (11–14 років)	Спілкування з ровесниками	Освоєння норм стосунків між людьми
  6. Юнацький (14–18 років) — етап самовизначення «світ і я»	Навчально-фахова діяльність	Набуття фахових знань, умінь
  7. Пізня юність (18–25 років) — етап «людської близькості»	Трудова діяльність, фахове навчання	Освоєння норм стосунків між людьми і професійно-трудових умінь
  8. Етап людської зрілості

  Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних факторів, опосередковуються ними — і спілкування, і спрямованість, і самосвідомість, і досвід, і інтелект, і темперамент. Однією з властивостей людини, що формується під безпосереднім впливом суспільства, взаємодії особистості з іншими людьми, є характер.

  •  Характер — це особливі прикмети, риси, яких людина набуває в суспільстві. Таких рис психологи налічують декілька тисяч. Характер зумовлює для особистості засоби поведінки, вчинки у стосунках з іншими. Характер — це певна програма поведінки.

  Характер формується з перших днів життя людини до останніх її днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стає наслідування дорослих; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виходить виховання. А починаючи з підліткового віку, важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання. Характер може свідомо цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.

  4 Біосоціальний характер особистості

  Людина — біосоціальна істота, невід’ємна частина природи, живий організм, що підкоряється біологічним законам і який з огляду на особливості свідомості та психіки пристосований до суспільного способу буття разом із подібними собі. Вона може цілеспрямовано вдосконалювати світ і саму себе.

  Отже, поняття «біосоціальний характер особистості» несе в собі повідомлення про людину як частину природи і суспільства.

  •  Особа — конкретна людина, яка є учасником суспільних відносин, тобто членом суспільства й свідомої діяльності.

  •  Особистість — це конкретний індивід, що вирізняється неповторною сукупністю соціально значущих рис, які знаходять свій прояв у його стосунках з іншими людьми.

  — Порівняйте поняття «особа» і «особистість».

  Висновок. Людина особистістю не народжується, а формується в системі історичних суспільних відносин; вона є продуктом суспільства.

  Поняття «духовність», «життєві цінності», «моральність»

  •  Духовність — це внутрішній світ людини, її стрижень, творча спрямованість. Джерелом духовності є власний внутрішньо-психічний досвід людини. Духовна людина є перш за все моральною людиною, яка думає і діє відповідно до суспільних моральних правил. Саме духовність одухотворяє людину і відрізняє її від світу тварин; є тим ідеалом, до якого прагне людина у власному розвитку, формуючи для себе вищі цінності, які є сенсом її життя.

  •  Життєві цінності — це те, що люди вважають важливим для свого життя, що визначає мету й мотиви їхньої діяльності, про що вони мріють і чого прагнуть. У кожного своя ієрархія (розташування від найвищого до найнижчого) цінностей.

  •  Моральність — це внутрішня установка індивіда діяти відповідно до своєї совісті і свободи волі.

Практична робота. Відпрацювання алгоритму постановки й досягнення мети

1. Принципи постановки й досягнення мети

Доки у вас є цілі, є, до чого прагнути, ви живете, розвиваєтеся. Щоб цей розвиток був динамічним, необхідно навчитися ставити перед собою цілі, усвідомлювати чітко свою мету.

Перший принцип свідчить про те, що ставити собі мету треба правильно: її необхідно чітко уявляти і за можливості візуалізувати. Вона не повинна заважати досягненню якихось інших цілей, бути здійсненною (реальною), а не зі сфери фантастики.

Другий принцип: формулюючи мету, не користуйтеся запереченнями й абстрактними визначеннями, уникайте розпливчастих формулювань, оперуйте точними цифрами і датами.

Третій принцип: цілі потрібно обов’язково записувати на папері і складати план з їх здійснення.

Четвертий принцип: вказуйте періоди, за які ви маєте досягти поставлених цілей (день, тиждень, місяць, рік, два роки...).

П’ятий принцип: щоб обов’язково досягти мети, потрібно ставити її більшу, ніж та, до якої ви справді прагнете.

Шостий принцип: після певного часу в процесі досягнення мети проаналізуйте свої дії та результати, зробіть висновки. Коригуйте цілі у процесі їх досягнення.

Сьомий принцип: робіть пошук помилок, які були допущені під час постановки мети і виправлення їх у разі формування та досягнення наступних цілей.

2. Алгоритм досягнення мети «Вісім кроків»

Крок 1. «Я...». Описати проблемну ситуацію. Наприклад: «Я не завжди буваю готовим до уроків, що заважає мені мати гарні знання, і як наслідок — гарні оцінки».

Крок 2. «Я припиню...». Знаходимо причини своїх «негараздів». Наприклад: «Я припиню безвідповідально ставитися до виконання домашніх завдань». Їх усунення — це основне завдання цього етапу.

Крок 3. «Замість цього я буду...». Наприклад: «Замість цього я буду менше грати в комп’ютерні ігри, а використаю час на повторення та закріплення вивченого на уроках».

Крок 4. «Я хочу бути таким, як...». У вашому оточенні обов’язково є людина, яку ви сміливо можете назвати ідеалом: однокласник, сусід, родич, мама чи тато. Ця особистість має стати вашим орієнтиром на шляху до поставленої мети.

Крок 5. «Я хочу мати такі риси:...». Перераховуємо відповідні риси людини, яку ви вказали в попередньому пункті. Наприклад: «... самовпевненість, ерудицію, цілеспрямованість, доброту».

Крок 6. «Я хочу бути краще...». Назвіть ті якості, які у вас уже є, але їх вам хотілося б розвинути.

Крок 7. «Якби я отрима (-ла) усі ці якості, то...». Наприклад: «... то став(-ла) би (б) впевненішим(-ою), навчився(-лася) б відстоювати свою точку зору».

Крок 8. «Коли я досягну цього, то відчую...». На цьому кроці алгоритму ви відповідаєте на питання: «Що станеться, коли я досягну мети? Що я відчую?» Коли ви чітко сформулюєте відповідь на це питання, то отримаєте одночасно і свою фінальну мету.

Прикріпити складений план досягнення власної мети у цьому полі