8. Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Творчий шлях М. Рильського, рання творчість. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність, життєлюбство.
8. Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Творчий шлях М. Рильського, рання творчість. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність, життєлюбство.
Навчальна: ознайомити учнів із групою київських неокласиків, розкрити їхнє творче кредо, особливості світоглядних та естетичних засад; поглибити знання про життєвий і творчий шлях Максима Рильського; з'ясувати провідні мотиви ранньої лірики поета, поняття вітаїзм, сповідальність, життєлюбство.
Розвивальна: розвивати навички аналізу ліричних творів, уміння визначати провідні мотиви поезії, характеризувати художній світ митця, висловлювати власні судження щодо прочитаного; удосконалювати критичне мислення, мовлення та естетичний смак учнів.
Виховна: виховувати повагу до національної культурної спадщини, інтерес до української поезії, прагнення до духовного самовдосконалення, уміння бачити й цінувати красу в природі, мистецтві та людських взаєминах; формувати оптимістичне світосприйняття та любов до життя.
Добрий день, одинадцятикласники! Сьогодні ми говоритимемо про поезію, яка вміє поєднувати красу форми й глибину думки, античну мудрість і сучасне світовідчуття, гармонію слова й гармонію душі.
Бажаю вам сьогодні не просто запам'ятати імена та факти, а відчути особливу атмосферу українського неокласицизму й побачити, чому поезія Максима Рильського залишається актуальною.
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
Київські неокласики — умовна назва групи українських поетів і літературознавців 1920-х років, які об'єдналися навколо ідеї високої художньої культури.
До групи належали:
Микола Зеров;
Максим Рильський;
Павло Филипович;
Михайло Драй-Хмара;
Юрій Клен (Освальд Бургардт).
Основні засади творчості неокласиків
Орієнтація на світову культуру.
Захоплення античною спадщиною.
Наслідування класичних зразків поезії.
Висока художня майстерність.
Інтелектуалізм творчості.
Відстоювання автономії мистецтва.
Гармонія змісту і форми.
Творче кредо неокласиків
служіння красі;
опора на традиції світової літератури;
удосконалення художньої форми;
виховання естетичного смаку читача.
Неокласицизм — літературна течія, представники якої орієнтувалися на класичні традиції античності та європейської культури, прагнули гармонії, довершеності форми й високої культури слова.
Перегляньте відео.
2
Вправа «П'ятірне гроно»
Микола Зеров ↓ Максим Рильський ↓ Павло Филипович ↓ Михайло Драй-Хмара ↓ Юрій Клен
Завдання: До кожного прізвища дібрати одне слово-асоціацію, яке, на вашу думку, може характеризувати митця.
Максим Тадейович Рильський (1895–1964) — український поет, перекладач, культурний діяч, академік.
Народився 19 березня 1895 р. у Києві в родині відомого етнографа та громадського діяча. Спочатку навчався в приватній гімназії Науменка. У 1915–1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через бурхливі події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.
1919–1929 — учителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
До речі, у 15-річному віці видав першу збірку «На білих островах».
Увійшов до групи неокласиків; орієнтувався на античну класику й продовження гуманістичних традицій європейської літератури; працював в редакції журналу «Книгар», пізніше – у видавництві «Слово».
1931 р. М. Рильського заарештовано (за критику комуністичної реальності), майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі
Після ув’язнення Рильський вимушено проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору. Його творчість поділилася на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдалося створити справжні взірці високої поезії.
1943 р. – за видатні заслуги в галузі науки і культури М. Рильського було обрано академіком АН України. Історія
1943 – 1946 рр. очолював Спілку письменників України.
1944-1946 рр. директор Академічного інституту мистецтвознавства, фольклору
24 липня 1964 р. – помер, похований на Байковому кладовищі в Києві.
Поетичний талант Рильського виявився дуже рано. Він увійшов у літературу ще юнаком.
Особливе місце у формуванні його світогляду посіли:
родина;
українська культура;
світова література;
антична спадщина;
музика;
природа;
мистецтво.
Його творчий шлях був складним: від раннього захоплення символізмом та імпресіоністичною образністю — до зрілої філософської, громадянської та пейзажної лірики.
Етапи творчого шляху М. Рильського
І етап — рання творчість
1910-ті — початок 1920-х років
Характерні:
романтичність;
символічність;
увага до природи;
інтимна лірика;
пошуки краси;
музикальність;
філософські мотиви;
прагнення внутрішньої гармонії.
ІІ етап — творчість доби неокласицизму
1920-ті роки.
Посилюються:
інтелектуалізм;
орієнтація на античність;
класична форма;
культурологічність;
перекладацька діяльність.
ІІІ етап — творчість наступних десятиліть
Поет звертається до:
громадянської тематики;
війни;
праці;
природи;
любові;
людини;
культури;
відповідальності митця.
Перегляньте відео.
4
Особливості ранньої творчості М. Рильського
Рання лірика поета формувалася під впливом:
української класичної літератури;
європейської поезії;
символізму та неокласичних тенденцій.
Для ранньої творчості характерні:
музичність;
мелодійність вірша;
філософічність;
тонкий ліризм;
культ краси;
гармонія людини і природи.
Основні мотиви ранньої лірики
Мотив пошуку душевної рівноваги
Поет прагне внутрішньої гармонії, спокою, душевної чистоти.
Природа стає для нього джерелом відновлення духовних сил.
Ліричний герой знаходить рівновагу в красі довкілля, мистецтва та кохання.
Мотив краси в житті та в душі людини
На думку Рильського, краса є важливою духовною цінністю.
Вона проявляється:
у природі;
у мистецтві;
у людських почуттях;
у моральній досконалості людини.
Поет переконаний, що людина повинна вміти бачити й берегти красу.
5
6
Робота з поезією
Прочитайте поезію.
Молюсь і вірю. Вітер грає І п'яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б'ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині.
Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя. Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води, І грає вітер навкруги, І голуби ясної вроди Черкають неба береги.
Прослухайте поезію.
Проаналізуйте.
Паспорт твору: «Молюсь і вірю»
Автор: Максим Рильський
Рік створення: 1918
Збірка:«Під осінніми зорями»
Рід літератури: лірика (інтимно-філософська)
Жанр: вірш-рефлексія
Тема: ліричний герой зізнається в любові до всього світу, до всього, що його оточує.
Ідея (“Молюсь і вірю”):
утвердження віри й краси як стрижнів, які тримають людину в цьому світі;
возвеличення краси й гармонійності світу;
висловлення бажання жити.
Основна думка: Твір має виразний життєствердний мотив:
Молюсь і вірю. Вітер граєІ п’яно віє навкруги,І голубів тремтячі зграїЧекають неба береги
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
Римування:перехресне
Композиція (зміст): вірш складається з 4-х катренів: ліричний герой, натхненний молитвою й вірою, знаходячись у бурхливому житті, радіє й виносить спокій із осереддя бурі, пов'язуючи майбутнє з любов'ю до великого щасливого світу.
Образи:
людей: ліричний герой — людина, яка любить життя, його красу й натхненно йде в майбуття. Ліричний герой упевнений у собі, світ він уже називає своїм дитям і готовий жити, поки «дозволить дух життя». Бог, природа й він сам виступають єдиним, гармонійним цілим, і нам передається оця бадьорість, цей оптимізм молодого поета.
міфологічних істот: вид пречистої надії; дух життя;
природи: вітер, зграї голубів, води; предметів і явищ: моління й віра, клятва, синя глибина, берег, серце.
Символічні образи:
голуби (символ божественної присутності);
пречиста надія (символ чистоти, асоціація з Пречистою Дівою Марією як символом надії, захисту);
.png)
.png)
