67. Володимир Івасюк. Пісенна творчість. Пісні митця, що сприяли відродженню національної самосвідомості, патріотичних почуттів

Законспектуй!

Володимир Івасюк народився 4 берез­ня 1949 р. у м. Кіцмань Чернівецької області в сім’ї вчителя. Батько Михайло Григорович, філолог, етнограф, намагався прищепити дітям любов до всього справжнього. Глибинного і вічного. Напрочуд ніжною, доброю була й мама Софія Іванівна, яка створила в сім’ї клімат дружби й доброзичливості. З дитинства цікавила його музика і література, вони хвилювали юну душу і викликали глибокі роздуми. Володя завжди був слухня­ною дитиною. Закінчив з відзна­кою музичну і середню школу. На скрипці навчився грати у 5 років. Ще й читати не вмів. У дощ, через снігові завали батько носив малого Володю до музичної школи на заняття. Працьовитість Володі вражала всіх. Вчитель хлопця Юрій Візнюк вмовляє батьків продовжити музичну освіту дитини. Тож батьки віддали сина до Києва, до школи для обдарованих дітей при Київській консерваторії. Але незабаром змушені були його забрати, бо він приїжджав додому з чорною від скрипки шиєю: грав по 6—7 годин на добу. Після І семестру повертається в рідне місто, де продовжує навчання в середній школі та музичній школі за класом фортепіано. В 1964 році Володя створює в школі ансамбль « Буковинка» й пише для нього свої перші пісні, серед яких найперша – « Колискова». Колектив здобуває перемоги на кількох самодіяльних конкурсах, їде до Києва, там його помічають, запрошують на обласне телебачення, нагороджують подорожжю по Дніпру. ЩО важливо, пісні юного композитора запам’ятовуються, й невдовзі до нього звертаються з проханням надіслати ноти й тексти пісень.

« Для нього богинею була українська мова, пісня. Ми обидва страшенно любили фольклор, збирали його. Володя бачив своє покликання в тому, щоб служити українському народові. Його обрала пісня з дитинства. Один Бог, одна віра, один біль… Це вносило гармонію у наш дім.»
Володимир Івасюк знаний насамперед як композитор-пісняр. Але він також звертався і до інших жанрів, зокрема інструментальних, камер­них оркестрових, писав музику до театральних вистав. На жаль, усі вони жодного разу не були опублі­ковані. У планах і мріях були сим­фонії та перша у тодішньому Радян­ському Союзі рок-опера «Дарина», до якої В.Івасюк устиг написати лі­брето.

Травень. Українська земля, вмита теплим весняним дощем, одягла свої найновіші і найрозкішніші шати. Та несподівано прийшла страшна біда – вона завжди приходить несподівано. Всю Україну. Весь світ облетіла чорна звістка, що пекучим болем розривала груди , - не стало молодого поета і композитора В. Івасюка. І почорніло українське небо, замовкли сині Карпати, навіки замовкла співуча струна Генія. Несподівана смерть поета – то суцільна загадка. У квітневі дні 1979 – го він пішов з дому – і не повернувся. Його трагічне жит­тя обірвалося на злеті — раптово і несподівано. Досі обставини і при­чини трагедії залишаються голово­ломкою. Але він залишився жити у сво­їх піснях. У житті цієї людини, як і у долі українського на­роду, переплелися радість і вічний смуток, щастя і туга

.22 травня – переповнений скорботою день, коли Україна проводжала у вічність свого вірного сина.

В. Івасюк жив у той час, коли все національне - у музиці, літературі, живописі, драматургії - душилося комуністичною систе­мою. Він не поступився цим вимогам. Тексти його пісень мають історичну і фольклорну основу. Одні не сприймали його творчість, другі заздрили його славі, третіх сердила його незалежність у судженнях та поведінці, а бага­тьох сучасників просто обурював той глибоко національний дух, притаманний його пісням, дух. За музику до спектаклю О. Гончара «Прапороносці» в Москві В.Івасюк отримав диплом І ступеня і звання лауреата на Всесоюзному конкурсі музики до спектаклів, а в Києві - заздрісні «земляки» викреслили таємно прізвище В.Івасюка зі списку претендентів на Державну премію ім. Шевченка. Це був удар долі, під­ступний і страшний, який боляче обпік митця.

І «Червону руту», і «Водограй», й інші пісні, про які йшлося, співали сучасники В.Іва­сюка — С. Ротару, Н. Яремчук, В. Зінкевич, гурти «Смерічка» та «Червона рута». Можна сміливо сказати, що саме творчості В.Івасюка вони завдячують становленню себе як майстрів естради.

2009 року 26 січня після неодноразових звернень сім’ї Володимира Івасюка, громадськості та групи народних депутатів Генеральна прокуратура України поновила розслідування причин і обставин смерті композитора.

1 березня Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про присвоєння Володимиру Івасюку звання Герой України посмертно за самовіддане служіння Україні на ниві національної музичної культури та створення вершинних зразків української пісенної творчості.

Але здійснити найбажаніше – повернути його до життя – нам не вдасться ніколи…