62. Олександр Олесь. Неоромантичні, символістські тенденції у творчості («З журбою радість обнялась...»). Олександр Олесь “Чари ночі”- перлина інтимної лірики української поезії.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Вітаю!

Олександр Олесь – це псевдонім Олександра Івановича Кандиби, який дала поетові його наречена Віра Свадковська ще в далекому 1906 році.

Те ім’я, що мені дала Ти

У дні осяяні тобою,

У сні і вільне, і крилате

Літа і в’ється наді мною.

Його прийму я в свою душу…

Поезії, які сьогодні прозвучать – більшість із вас чули, але, можливо, не знали кому вони належать. Тож відкрийте сьогодні для себе нового Олександра Олеся, який 25 років прожив на чужині, але думами завжди був з Україною, яка завжди була в його зболеному серці.

О принесіть, як не надію,

То крихту рідної землі:

Я притулю до уст її

І так застигну, так замлію…

Тема нашого уроку:

• Крок 1. Засвоєння нового матеріалу.

  Перегляньте наступний відеоурок:

• Крок 2. Читання та аналіз поезій.

  1. "З журбою радість обнялась"

  • Прочитайте поезію за покликанням: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1488

    або прослухайте її виразне читання:

  • Спробуйте відповісти на питання самостійно ( у разі необхідності- скористайтеся довідкою з дужок)

  1. Визначте тему та ідею цієї поезії? Як ви вважаєте, чи можна її віднести до так званого «емігрантського циклу». Відповідь обґрунтуйте.

     (Тема — зображення туги за рідним краєм; ідея — оспівування синівської любові й вірності рідному народові. Поезію відповідно до ідейно-тематичного змісту можна віднести до «емігрантської музи»).

  2. За допомогою яких образних засобів змальовано рідну сторону. Назвіть їх. Чому, на вашу думку, у письменника Батьківщина асоціюється зі «щасливою стороною».

     (Поет використовує епітет «щаслива сторона». згадуючи свій рідний край, тому що для нього Батьківщина — це найбільше щастя. Ми знаємо, що до останніх днів він мріяв про повернення в рідну, «щасливу». сторону).

  3. Чи наявні у вірші символи, які вказують нам на те, що мова йде про Україну? Назвіть їх. З якою метою автор їх використовує?

     (Поет говорить про корогви, що мають на синім тлі. Нам відомо, що корогви — один із символів українського козацтва. Не випадково вибраний і синій колір — один із кольорів стягу українського народу. Поет знає, що немає такого синього й чистого неба, як у рідній Україні).

2. "Чари ночі"

• Прочитайте поезію за покликанням:

  https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=848

  або прослухайте виразне читання:

• Познайомтесь із аналізом поезії.

  «Чари ночі» – перлина інтимної лірики української поезії.

  Збірка: «З журбою радість обнялась».

  Рід: лірика.

  Різновид лірики: інтимна, філософська, пейзажна.

  Жанр: романс.

  Напрям: символізм.

  Мотив: захоплення красою життя й красою кохання, заклик «ловити летючу мить життя».

  Прекрасним зразком органічного поєднання пейзажної, філософської та інтимної лірики є поезія Олександра Олеся «Чари ночі» зі збірки «З журбою радість обнялась».

  За жанром цей твір – романс, завдяки проникливій мелодійності він став популярною народною піснею.

  Центральним мотивом цієї поезії є заклик любити життя, насолоджуватись його красою, цінувати кожну мить.

  Автор пропонує ліричному героєві, а з ним і читачеві, улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що щастя – надто швидкоплинне, саме тому потрібно «ловити летючу мить життя».

  Цю ідею увиразнює образ Фауста:

  «І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас – боги скупі, Над нас – глухі й нечулі…»

  Продовжуючи народнопісенну традицію, Олександр Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина – природа».

• Ліричність поезії посилюється влучними метафорами, наприклад, «тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п’яні», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»; персоніфікованим образом весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення, наприклад: «весна іде назустріч нам», «весна бенкет справляє».

• Таким чином, одухотворена природа перебуває в органічній гармонії з почуттями ліричного героя: «Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче».

• Використовує поет у вірші й прийом обрамлення: на початку й у фіналі поезії повторюється строфа:

  Сміються, плачуть солов’ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її – Знов молодість не буде!"

• Крок 3. Підведення підсумків.

  Олександр Олесь є представником течії НЕОРОМАНТИЗМУ.

  Давайте пригадаємо, що нам відомо про цей напрям.

  • Повторення вивченого про неоромантизм.

    ---

  Неоромантизм — умовна назва естетичних тенденцій, що виникли у світовій культурі, зокрема в літературі, живописі та музиці, який традиційно пов'язують з модерністськими реакціями на позитивізм і натуралізм наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Течія раннього модернізму. У цій течії відроджуються традиції класичного романтизму першої половини ХІХ століття (неприйняття буденної реальності, піднесені ідеали, протистояння виняткового героя і маси, конфлікт мрії і дійсності, наскрізний символізм, широке використання контрастів та ін.), але на вищому етапі суспільно-духовного розвитку.

  ---

  1. Неоромантики мистецьки опановували здобутки нової філософії — концепцію волюнтаризму Шопенгауера-Ніцше, фрейдизм з його увагою до позасвідомого, снів, марень, боротьби еротичного (життєствердного) і танатичного (смертоносного) полюсів у людській душі.

  2. Неоромантики поставили на перше місце чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.

  3. Вони відмовилися від типізації, натомість повернулися до символізму.

  4. Неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться — часом попри безнадійну ситуацію — зі злом, сірістю повсякдення. Герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю в усьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів.

  5. Неоромантики зосереджувалися на дослідженні внутрішнього світу людини, через нього старалися прозирнути у світ духовний.

  6. Зовнішні події (також і соціальні) у неоромантиків відступають на другий план; часто вони вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів.

  7. До специфічних рис українського неромантизму можна віднести те, що він вивів поняття нації за межі селянства, акцентував на провідній ролі інтелігенції. І вбачав цю роль не в тому, щоб інтелігенція «ішла в народ», а в тому, щоб творила високу культуру і до неї піднімала трудящу людність. Саме ця настанова давала можливість вийти за тісні межі провінційного побутовизму, етнографізму на ширші обрії художнього освоєння світу, зберігши глибинний національний колорит.

  Ознаки неоромантизму проступають у творах К. Гамсуна, Р. Л. Стівенсона, Р. Кіплінга, Дж. Лондона, Г. Ібсена.

  В українській літературі неоромантизм започаткувала О.Кобилянська повістями «Людина», «Царівна» та новелістикою. Еволюціонував у цьому напрямку І. Франко («Зів'яле листя»), «Мойсей». У цьому стилі працювали також Леся Українка, М. Вороний, а також Олександр Олесь.

• ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  Пройдіть тест на 20 питань.