61. ПАРАЛЕЛЬНІ ЗАКІНЧЕННЯ ІМЕННИКІВ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ ДАВАЛЬНОГО ВІДМІНКА (-ОВІ, -ЕВІ (-ЄВІ), -У (-Ю)); ІМЕННИКІВ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА

СЛАВА УКРАЇНІ!

Доброго дня, любі друзі!

Сьогодні ми продовжимо нашу подорож у розділі "МОРФОЛОГІЯ". Ми вивчаємо таку самостійну частину мови як ІМЕННИК.

Тема уроку:

• Крок 1. Повторення.

• Інтелектуальна зарядка ( Дайте УСНО відповіді на питання)

  1. Які іменники належать до ІІ відміни?

  2. На які групи поділяються іменники ІІ відміни?

  3. Чи є зв’язок між належністю іменника до певної групи та його відмінковим закінченням?

  4. У яких відмінках іменників ІІ відміни відбувається чергування приголосних і голосних?

• Крок 2. Засвоєння нових знань.

  Опрацюйте поданий нижче теоретичний матеріал.

  

Давальний відмінок вживається:

1. для позначення особи, до якої направлена певна дія:

   Він дарує квіти своїй сестрі. – Кому він дарує квіти? Чиїй сестрі він дарує квіти?

2. для визначення віку:

   Цьому студентові(-у) двадцять років. – Кому 20 років? Якому студенту 20 років?

3. у безособових реченнях:

   Мені тут холодно. – Кому холодно?

4. із словами, що виражають необхідність: (не) треба, (не) потрібно, необхідно:

   Йому потрібно купити новий одяг. – Кому потрібно купити новий одяг?

5. із словами, що означають дозвіл: (не)можна:

   Мені можна пити каву. – Кому можна пити каву?

Всі іменники, які можуть мати закінчення -ові, -еві, -єві, можна вживати і з закінченням -у, -ю, та є певні іменники, щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотворення слова, які вживаються лише із -у, -ю.

Це іменники чоловічого роду на -ів, -їв, -ов, -ея, -єв, -ин, -ін, -їн: о́стрів — о́строву, рів — ро́ву;

Ки́їв — Ки́єву, Колгу́єв — Колгу́єву, Лебеди́н — Лебедину́, Львів — Льво́ву, Ха́рків — Ха́ркову;

Арсеньєв — Арсеньєву, Іванов — Іванову, Ма́монтов — Ма́монтову, Пу́шкін — Пу́шкіну.

Хоча в прізвищах на -ин, -ін, -їн допускається й -ові, -еві, -єві:

Волоши́нові, Ільїно́ві, Пу́шкінові.

Коли ж іменник лише один, то можна вживати будь-яке з цих двох закінчень, на ваш вибір.

У діловому стилі при скеруванні документа переважає закінчення -ові (-еві): директорові, інженерові та ін. (хоч можлива і форма директору, інженеру).

У випадках виникнення двозначності, слід писати -ові, -еві, -єві, а не -у, -ю. Справа в тому, що іменники – назви збірні, абстрактні, узагальнюючі – мають однакові закінчення в родовому, давальному й кличному відмінках, наприклад, словосполучення “допомога заводу” можна зрозуміти і як допомога комусь нашого заводу (родовий відмінок) і як допомога нашому заводу (давальний відмінок).

Порівняйте вирази: “Не буду я, сину, коритися” (Панас Мирний) і “Не буду я сину коритися” — в останньому реченні, звичайно, треба вжити синові. Тому для розрізнення родового, кличного й давального відмінків у тексті документа для давального відмінка закінчення -ові, -еві, -єві стає обов'язковим.

Деякі іменники середнього роду, що належать до IV-ої відміни, можуть мати паралельні форми давального однини: ви́мені/ви́м'ю, імені/ім'ю́, пле́мені/пле́м'ю, сі́мені/сі́м'ю, ті́мені/ті́м'ю, причому в сучасній мові варіанти “вим'ю” і “тім'ю” є вживанішими.

• Крок 2. Закріплення інформації.

• Перегляньте відеоурок:

• Крок 3. Практична робота.

• Робота із конспектом до уроку.

  1. Завантажте конспект до уроку:

     УЛ 10. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду давального відмінка.pdf

  2. Прочитайте теоретичний матеріал.

  3. Виконайте ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ( усно).

  4. Перевірте себе ( дивіться таблиці із відповідями).

• Крок 4. Підсумки уроку.

Пройдіть тестування на 26 запитань, щоб перевірити свої знання та отримати оцінку за урок.

• ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  Вивчити конспект до уроку ( теорію), повторити все про ІМЕННИК.