45. Т.Шевченко. Рання творчість. Оглядове вивчення історичної теми у творчості Кобзаря («Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»)

Основні сюжетні лінії поеми “Гайдамаки”:
— визвольної боротьби – розвиток селянського повстання (концептуально-історична центральна);
— історія життя Яреми Галайди та Оксани (історично-художня).
Концептуально-історична сюжетна лінія охоплює в часовому художньому просторі десь півроку, тоді як Коліївщина тривала насправді якийсь місяць. Подібні відступи від життєвих фактів художньо виправдані. Шевченко писав не історію цього повстання, а поетичний твір і мав цілковите право на домисел. Поет намагався показати широкий розмах і велику силу повстанського руху, його могутній заряд суспільного перетворення.
Проблематика поеми “Гайдамаки”
1)Соціальна нерівність;
2)Самопожертва, честь, обов`язок перед Вітчизною;
3)Історична доля українського народу;
4)Соціальний лад суспільсва;
5)Вічні людські цінності.
Особливості назви “Гайдамаки”
Свій твір Т.Шевченко назвав бунтарським іменем гайдамаків — учасників народного антишляхетського спалаху (Коліївщини), що вибухнув у 1768 р. на Правобережній Україні.
Термін «гайдамаччина» (від тур. гайде — гнати, переслідувати) уперше зустрічається в документах 1717 р.

Композиція “Тарасова ніч”

Події у творі перемежовуються у двох часових площинах — сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами).
Співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло Україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської.
«Тарасова ніч» — це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом Трясила над ворогом. Тому народ і уславлює вірних захисників неньки України, завдяки яким має волю, віру і щастя.

Історія написання “Тарасова ніч”
У Санкт-Петербурзі 6 листопада 1838 р. Т. Шевченко написав твір «Тарасова ніч». З-посеред безстрашних ватажків селянсько-козацьких повстань кінця XVI ст. — Тараса Федоровича (Трясила), Павла Павлюка (Бута), Северина Наливайка, Якова Остряниці — першого з них Великий Кобзар оспівав особливо натхненно. В основу згаданого твору покладена історична подія — перемога козаків над військом польської шляхти у 1630 р. під Переяславом.

Ідейно-художній аналіз поеми «Тарасова ніч» Т. Шевченка
Наскрізний образ твору — кобзар, який оспівує минулі перемоги козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою:
Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Народний співець Шевченко у своєму творі закликає українців «тієї слави козацької» повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих «поганців», що запанували над «дітьми козацькими». Мотив «годі журитися» та заклик «покепкувати з вороженьків» надають оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. Автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана Тараса Федоровича сизим орлом, що взявся «віру рятувати». Та водночас Шевченко й сумує, бо тепер над внуками Трясила, «над дітьми козацькими поганці панують». Разом з Тарасом-козаком Тарас-поет обливається «гіркими сльозами», тому що Україна стоптана ворогами.
Була колись козацькая
І слава, і воля,
Слава сяє, а воленьку
Спіткала недоля.
Історичні рани України ятрили серце молодого Тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. У поемі «Тарасова ніч» автор викриває тих, хто знищив гетьманщину — форму правління української державності. Це «москалі, орда, ляхи». Але вона не зникла — саме завдяки Шевченкові відновилася історична пам’ять народу:
Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля,
Бунчуки? Гетьмани?
Славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом України в XIX ст. Через осмислення історичної долі України автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою.
На думку відомого літературознавця І. Дзюби, Шевченко «в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову Україну…»
Образ ночі в поезії — символ суспільного мороку. Світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і «зірки засіяли», то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. Пригадується тут народне прислів’я: «Місяць — козацьке сонце». У поемі з народних споконвічних джерел море — синє, орел —сизий, хмари — темні, ворон — чорний.
Важливе місце займає також образ могили — це символ минулого, України. Так через зображення минулого українці краще розуміли сучасне.

Композиція “Іван Підкова”
Твір поділяється на дві частини:
1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки);
2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний).
У першій частині поеми Шевченко змальовує степ, вкритий курганами, де лежать славні козаки, які боролися за незалежність. Пейзаж нагадує нащадкам про славне минуле.
У другій частині бачимо чорну хмару ворогів з-за Лиману. І відважний ватажок козаків – Івана Підкова сміливо і впевнено веде козацькі чайки на бій. До перемоги.
Чому “Іван Підкова” це поема?

Твору “Іван Підкова” характерні такі ознаки поеми:

віршована форма,

значний обсяг

наявність дійових осіб. Детально змальовані козаки та отаман, їх стосунки перед походом на Царград.

тривалий час дії. Поема розказує про історичний похід козаків на чолі з Іваном Підковою

Цей ліро-епічний твір написаний віршованою мовою, складається з двох частин, відображає події (збір у похід, дорога на Царгород, сюжетом є відображення визвольної боротьби козаків, крім ліричного героя, яскраво зображено Івана Підкову та козаків, через діалоги). У творі передані також емоційні переживання: захоплення мужністю козаків, іхнім дружніми стосунками, гордість за звитяжне минуле народу, жива пам’ять про наших прадідів.

Характеристика Івана Підкови

Іван Підкова – відважний, рішучий, впевнений у собі, вміє прислухатися до думки інших, цілеспрямований – має чорні вуса, чуприну. Героя називають батьком , він є прикладом для козаків. Ватажок козаків Івана Підкова ставиться до підлеглих, як до рідних, однодумців, товаришів : « Ануте, хлоп’ята, на байдаки!», з повагою звертається до них: «панове-молодці… спасибі вам». І козаки називають його «батьком отаманом», відповідають взаємністю та розумінням: «висипали запорожці — лиман човни вкрили».
Іван Підкова в однойменній поемі має козацьке звання отамана. Він зібрався пливти до Царграда
Т. Шевченко у поемі оспівує Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював морські походи проти Туреччини. У поемі, що названа його іменем, цей козарлюга змальований мужнім, відчайдушним, досвідченим, справедливим, за що побратими дуже його шанують. Сміливість притаманна кожному із запорожців.

Домашнє завдання!!!

1. Законспектувати інформацію про кожну поему

2. Виразно читати поеми:
   Іван Підкова — Тарас Шевченко, читати повністю текст твору онлайн. УкрЛіб : Українська Бібліотека (ukrlib.com.ua)

   Гайдамаки. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том. 1. (litopys.org.ua)

   Тарасова ніч — Тарас Шевченко, читати повністю текст твору онлайн. УкрЛіб : Українська Бібліотека (ukrlib.com.ua)

3. Письмово проаналізувати поему "Гайдамаки"!!

4. Виконати тест за посиланням:
   https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=5556112