43. Поема «Іван Підкова» – твір історичної тематики

«Іван Підкова – ватажок війська запорізького»

Підкова Іван (? —16.VI 1578). Ватажок запорозького козацтва, прозваний так тому, що здатний був ламати підкови. За поширеною в тогочасному суспільстві версією — рідний брат молдавського господаря (князя) Івоні, вбитого турками 1574 р. Іван брав участь у багатьох походах проти турків і татар. Влітку 1577 р. він з товаришами зібрався воювати Крим, коли на Січ завітала депутація з Молдови. Вона попросила Підкову скинути турецького ставленика Петра Кривого й самому зробитися молдавським господарем. Тамтешні бояри, невдоволені Петром, домагалися від польського короля Стефана Баторія підтримати похід Підкови, але той відмовив їм, не бажаючи псувати і так напружені стосунки з Туреччиною. Загін Підкови з кількасот запорожців улітку 1577 р. пішов до Молдови, однак не наважився атакувати військо Петра Кривого, що мало кількісну перевагу. Уникнувши арешту й переслідувань з боку польського коронного гетьмана Сенявського, Підкова зібрав у м. Немирові новий, чисельніший, загін і знову рушив до Молдови. У битві поблизу Ясс він розгромив військо Петра Кривого й 29 листопада 1577 р. увійшов до столиці, проголосивши себе господарем Молдови. Діставши підтримку від турецького султана й польського короля, Петро Кривий міг будь-коли напасти на Ясси. До того ж проти владного Підкови почала виступати частина молдавських бояр. Тож він залишив Молдову й повернувся в Україну, до м. Бара. Тут його підступно схопив польський гетьман Сенявський, відвіз до Варшави й запроторив до в'язниці. Турецький султан не раз вимагав видачі Підкови. Щоб уникнути конфлікту із сильною Туреччиною, польський король наказав стратити Підкову у Львові. Славне життя і героїчну смерть козацького ватажка народ оспівав у багатьох думах та історичних піснях.