& 31 Гетьманщина у 20-40-і рр. 18 ст.

Іван Скоропадський доручив гетьманські обов’язки чернігівському полковнику Павлові Полуботку, який заміщав його під час поїздки до Москви.

П. Полуботок розгорнув активну діяльність, спрямовану на відновлення козацьких порядків, та під різними приводами не виконував накази Малоросійської колегії. Однак Петро I у квітні 1723 р. надав Малоросійській колегії такі повноваження, які робили її повновладною в Україні.

Український уряд з Генеральною військовою канцелярією підпорядковувався Малоросійській колегії. Численні клопотання, що містили основну українську вимогу - обрання нового гетьмана, цар відхилив. Активна протидія заходам Малоросійської колегії не залишилася непоміченою російським урядом. У травні 1723 р. П. Полуботка разом із генеральними писарем і суддею було викликано до Петербурга. Проте наказний гетьман зволікав із від’їздом, готуючи нові документи з проханням про відновлення державних прав України.

У серпні П. Полуботок дістався Петербурга. За сміливий виступ проти царя, заточений до Петропавлівської фортеці.

Рух за розширення автономії козацької держави очолив миргородський полковник Данило Апостол.

Підписані Коломацькі чолобитні Д. Апостол подав до Генеральної військової канцелярії.

Російська імперія готувалася до нової війни з Туреччиною, тож їй була потрібна підтримка козацького війська. У зв’язку з цим у 1727 р. було ліквідовано Малоросійську колегію і дозволено вибори гетьмана.

У жовтні 1727 р. на Генеральній раді у Глухові гетьманом обрали Данила Апостола, який у свій час був співавтором Коломацьких чолобитних. Умови його гетьманування визначалися

«Рішительними пунктами» (1728 р.), виданими у формі царського указу. 

• Скасовував заборону росіянам купувати землі в Україні, хоча й зазначалося, що нові землевласники муситимуть підпорядковуватися українській адміністрації. 

Гетьман позбавлявся права вести переговори з іншими державами. 

• На військові посади мали обиратися особи зі старшини, одначе затверджувалися вони царем.

• Вищою судовою інстанцією ставав Генеральний суд: з трьох росіян і трьох українців та очолювався гетьманом, але «головним суддею» вважався цар.