12. «Я (Романтика)» – новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини. Образ ліричного «Я». Роль присвяти. Образ матері, його символічність.

Актуалізація опорних знань

Вправа «Пригадай і поясни»

Дайте відповіді на запитання.

1. Що таке новела? Які її характерні ознаки?

2. Які історичні події початку ХХ століття вплинули на українську літературу?

3. Що ви знаєте про літературне угруповання ВАПЛІТЕ та його учасників?

4. Що означають поняття «гуманізм» і «фанатизм»?

5. Чи може людина виправдати аморальний учинок високою метою? Обґрунтуйте свою думку.

Перевір себе:

1. Новела — невеликий за обсягом прозовий твір із напруженим сюжетом, важливою подією та часто несподіваною або трагічною розв’язкою.

2. На літературу вплинули революції, громадянське протистояння, встановлення радянської влади, суспільні потрясіння та пошук нових ідеалів.

3. ВАПЛІТЕ — Вільна академія пролетарської літератури, літературна організація 1920-х років, яка прагнула розвивати українську літературу на високому художньому рівні. Микола Хвильовий був одним із її провідних діячів.

4. Гуманізм утверджує цінність людини, її життя та гідності. Фанатизм — це сліпа, беззастережна відданість певній ідеї або переконанню, яка може призводити до нетерпимості й насильства.

5. Висока мета не звільняє людину від моральної відповідальності. Насильство та зневага до людського життя не стають гуманними лише тому, що їх виправдовують ідеологією.

Знайомство з твором.

Прослухайте

Прочитайте

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=660

Ознайомтеся.

📘 Сюжет новели «Я (Романтика)»

Новела «Я (Романтика)» — це глибоко психологічний твір, написаний у формі внутрішнього монологу. Весь сюжет подано від першої особи, що дозволяє читачеві зануритися в душу головного героя — чекіста, учасника революційного трибуналу.

🔹 Зав’язка

Головний герой — інтелігентний, освічений чоловік, який щиро вірить у революційні ідеали. Він — романтик революції, переконаний, що задля великої мети можна жертвувати всім, навіть людськими життями. Його внутрішній конфлікт починає розгортатися, коли він опиняється перед страшним вибором: виконати наказ і розстріляти власну матір, або порушити революційну дисципліну.

🔹 Розвиток дії

Герой перебуває у стані глибокого внутрішнього роздвоєння. З одного боку — Таґабат, символ жорстокості, фанатизму, безжальності. З іншого — мати, символ любові, добра, духовної чистоти. Поруч — Андрюша, товариш, який ще зберігає людяність, і дегенерат, як уособлення моральної деградації.

Герой веде внутрішній діалог, намагаючись виправдати себе, знайти логіку в жорстокості. Але чим ближче до кульмінації, тим більше він втрачає себе.

🔹 Кульмінація

Найстрашніший момент — вбивство матері. Вона не чинить опору, не кричить, не просить. Вона просто дивиться з любов’ю, і цей погляд — моральний вирок героєві. Він стріляє — і вбиває не лише матір, а власну душу, совість, людяність.

🔹 Розв’язка

Після вбивства герой не відчуває перемоги. Навпаки — він втрачає себе, його «Я» розпадається. Він більше не романтик, не людина — він порожній, знищений морально. Це внутрішній крах, моральна трагедія, яка не має виправдання.

«Мамо, чуєш, я живу…» — ці слова звучать як крик душі, як спроба повернутися до себе, але вже пізно.

🔹 Підсумок

Сюжет новели — це не просто історія про революцію. Це драма душі, психологічний портрет людини, яка втратила себе в ідеології. Автор показує, що жодна ідея не варта людського життя, і що вбивство матері — це вбивство людяності в собі.

Сприйняття та осмислення навчального матеріалу

1. Історико-літературний коментар

Микола Хвильовий — один із найяскравіших представників української літератури 1920-х років, письменник, публіцист, ідеолог літературної дискусії. Його творчість відображає драматичні суперечності революційної доби.

Новела «Я (Романтика)» написана 1923 року. У ній зображено атмосферу революційного фанатизму, жорстокості та знецінення людського життя. У центрі твору — не стільки зовнішні події, скільки внутрішній світ людини, яка опинилася перед трагічним моральним вибором.

Автор досліджує, як прагнення до абстрактного ідеалу може перетворитися на виправдання злочину, коли людина відмовляється від співчуття, сумління та любові.

2. Історія написання та жанрові особливості твору

Паспорт твору (записати у зошити)

Автор :Микола Хвильовий (Микола Григорович Фітільов)

Рік написання: 1924

Літературний рід: епос

За жанром твір «Я (Романтика)» : це новела (точніше – соціально-психологічна новела з філософським елементом)

Напрям : імпресіонізм

Течія: «романтика вітаїзму» (експресіонізм із яскраво вираженим імпресіоністичним елементом).

Тема : протистояння добра і зла в душі героя, його роздвоєність.

Ідея : вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати.

Головна ідея твору : засудження революційного фанатизму.

Провідний мотив : «вічне протистояння добра і зла, божого й сатанинського», «материнська любов», «обов’язок і свобода вибору», «я чекіст, але я й людина», «жертовність», «роздвоєність (розтроєність) людської натури».

Місце подій – будинок розстріляного шляхтича.

Час подій - 20-ті рр. XX ст.

Композиція «Я (Романтика)»

Проблематика «Я (Романтика)»

Основною проблемою твору є внутрішнє роздвоєння особистості, людини між гуманізмом та обов’язком. Ця проблема розкрита у словах героя «Я – чекіст, але і людина». Також у цій новелі розкриті такі проблеми:

• Проблема гуманності й фанатичної відданості революції;

• Протистояння добра злу;

• Проблема вибору істинних цінностей

• Проблема мета та засобів її досягнення

• Проблема збереження індивідуальності людини

Стильові ознаки новели «Я (Романтика)»

1. Розповідь від першої особи.

2. Драматизм.

3. Внутрішні монологи героя.

4. Відсутність безпосередньої авторської оцінки.

5. Лаконізм.

6. Виразні художні деталі.

7. Глибокий психологізм.

8. Відмова від традиційного описового реалізму.

9. Часові зміщення.

10. Зіткнення віддалених епізодів.

11. Історичні алюзії, асоціації (термін «версальці» тощо) з метою поставити революцію в контекст визначних подій світової історії.

12. Змістове згущення.

13. Символічний зміст образів, деталей.

14. Своєрідність зорового та звукового тла подій.

15. Засоби поетичного синтаксису.

Образи та символи

Образи у творі Хвильового “Я (Романтика)”:

Людей:

• «Я (Романтика)» — главковерх чорного трибуналу;

• Доктор Тагабат — моральний ідеал Я(Романтики), його «звірячий інстинкт»;

• Дегенерат — жорстокий садист, «палач з гільйотини», сторож душі Я(Романтики);

• Андрюша — тихий, слабосилий юнак;

• Марія — мати Я;

• черниці-, ікс; ігрек, зет;

Природи : ніч, узлісся, далекий туман, тихі озера, полин.

Предметів і явищ: револьвер, колишній панський палац на горі.

Символи у творі :

Я (Романтика) – це символ роздвоєності людської душі, матеревбивства, фанатика, боговбивства;

Доктор Тагабат + Дегенерат + Андрюша (символи різних сторін людської натури);

загірна комуна (символ ідеального, справедливого суспільства);

Марія мати “Я (Романтика)” є символом материнської (божественної) любові, богоматері, жертовності);

Черниці (символ Христа);

Я, Ігрек, Зет (символи безликості людини);

Полин (символ вічності);

М’ята (символ забуття).

3. Аналіз назви новели «Я (Романтика)»

Назва твору має символічне значення.

«Я» — це головний герой, від імені якого ведеться розповідь. Він намагається осмислити власні почуття, переконання та вчинки, проте не може подолати суперечність між людяністю і фанатичною відданістю революції.

«Романтика» — це віра героя у високі ідеали, прагнення побудувати новий світ, у якому нібито пануватимуть справедливість і щастя. Проте ця романтика набуває трагічного характеру, оскільки герой дозволяє ідеї виправдовувати насильство.

Назва передає суперечність між піднесеними прагненнями та жорстокими засобами їх досягнення.

4. Роль присвяти «Цвітові яблуні»

Новела має присвяту «Цвітові яблуні». Вона відсилає до однойменного твору Михайла Коцюбинського, у якому порушено проблему складних переживань людини, здатної одночасно відчувати особисте горе та спостерігати за ним як митець.

Присвята допомагає глибше зрозуміти психологічну проблематику новели Хвильового. Письменника цікавить роздвоєння свідомості, зіткнення різних внутрішніх начал людини та її ставлення до страждання і смерті.

У Хвильового ця проблема набуває особливо трагічного звучання: внутрішній конфлікт героя не обмежується переживаннями — він завершується злочином проти власної матері.

6. Система образів новели

Головний герой — «Я»

Керівник «чорного трибуналу комуни», людина, яка прагне бути відданою революційним ідеалам, але переживає глибокий внутрішній конфлікт. У ньому борються синівська любов, сумління та фанатична відданість ідеї.

Мати

Уособлення любові, милосердя, духовної чистоти, моральних законів і загальнолюдських цінностей. Її образ протиставлений жорстокості революційного трибуналу.

Доктор Тагабат

Уособлює холодний розрахунок, цинізм і жорстокість. Його образ підкреслює небезпеку ідеології, яка відкидає моральні обмеження.

Андрюша

Один із членів трибуналу, який сумнівається, переживає моральні муки й виявляє слабкість перед жорстокою системою. Його образ демонструє, як страх і нерішучість заважають людині протистояти злу.

Дегенерат

Персонаж, який уособлює грубу силу, примітивну жорстокість і зневагу до людського життя. Його присутність посилює атмосферу страху й морального спустошення.

Висновок до аналізу образів: персонажі утворюють систему моральних протиставлень. Мати уособлює гуманність, тоді як представники трибуналу демонструють різні прояви дегуманізації. Головний герой опиняється між цими полюсами, але трагічно обирає насильство.

Створіть літературний паспорт до твору «Я (Романтика)» М.Хвильового, поєднавши відомості з лівої та правої колонок.

📘 Літературний паспорт твору «Я (Романтика)»

Ознайомтеся.

🔹 «Проблема внутрішнього роздвоєння героя в новелі “Я (Романтика)”»

Новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)» — це глибокий психологічний твір, у центрі якого — душевна боротьба головного героя, його внутрішнє роздвоєння між гуманізмом і фанатизмом, між любов’ю і обов’язком, між «людиною» і «чекістом».

Герой — роздвоєна особистість

Головний герой — інтелігент, романтик, який щиро вірить у революційні ідеали. Він прагне змінити світ, створити нову справедливу реальність. Але водночас він — чекіст, учасник трибуналу, який щодня ухвалює смертні вироки. Його дії — жорстокі, безжальні, хоча душа протестує.

Це роздвоєння особистості — головна проблема твору. Герой не просто вагається — він живе у двох світах: світлі ідеали — в голові, а криваві накази — в руках.

Внутрішній голос — гуманізм, любов, сумнів

У душі героя звучить голос матері, голос любові, тепла, людяності. Він пам’ятає її погляд, її мовчання, її присутність. Цей голос — голос совісті, який не дає йому спокою. Герой сумнівається, страждає, шукає виправдання, але не знаходить.

Зовнішній голос — фанатизм, наказ, революційна доцільність

Поруч — Таґабат, дегенерат, Андрюша — люди, які уособлюють різні грані революції. Таґабат — фанатик, який не знає жалю. Дегенерат — морально знищений. Андрюша — ще зберігає людяність. Але всі вони — частина системи, яка вимагає підкорення, вбивства заради ідеї.

Герой змушений вбити власну матір, бо так «треба». Це — вбивство не лише людини, а й власної душі.

Ключова фраза: «Я — чекіст, але я — і людина…»

Ця фраза — серце новели. Вона показує трагедію героя: він не втратив здатності відчувати, але не зміг протистояти системі. Він усвідомлює свою людяність, але діє як механізм. Це — моральна катастрофа, яка не має виправдання.

Підсумок

Проблема внутрішнього роздвоєння в новелі — це не лише особиста трагедія героя. Це символ епохи, коли ідеї ставили вище за життя, коли люди втрачали себе в ім’я абстрактної мети. Хвильовий показує, що без любові, без совісті, без матері — ідея перетворюється на жорстокість.

🔹 Образ ліричного «Я» в новелі «Я (Романтика)» Миколи Хвильового

У центрі новели — безіменний ліричний герой, який розповідає про події від першої особи. Його ім’я не назване, і це не випадково: він — узагальнений образ, типовий представник епохи революційного фанатизму, людина, яка втратила себе в боротьбі за ідею.

💭 Його «Я» — це душа, що бореться

Герой — не просто чекіст. Він — людина, яка переживає внутрішній конфлікт, яка бореться з собою. Його «Я» — це голос совісті, голос любові, голос гуманізму, який не хоче вбивати, не хоче бути жорстоким. Але зовнішні обставини — революція, наказ, фанатична ідея — змушують його діяти всупереч власній душі.

Це драма внутрішнього роздвоєння, коли людина не може поєднати ідеали з людяністю.

Він не має імені — бо це типова трагедія епохи

Безіменність героя — це художній прийом, який підкреслює, що таких людей було багато. Це не один конкретний чекіст — це символ покоління, яке втратило моральні орієнтири. Ім’я стирається, коли людина стає частиною системи, коли її «Я» розчиняється в ідеології.

Його романтизм — це віра в ідеали, але без любові вони стають жорстокими

Герой називає себе романтиком, бо вірить у високу мету — побудову нового світу, справедливого, сильного. Але його романтизм не має любові, не має співчуття. Ідея стає холодною, безжальною, небезпечною. Без любові навіть найвищі ідеали можуть перетворитися на злочин.

Саме тому він вбиває матір — не тому, що не любить її, а тому, що втратив здатність любити, бо ідея стала важливішою за людину.

Підсумок

Ознайомтеся.

🔹 Роль присвяти в новелі «Я (Романтика)»

Новела Миколи Хвильового починається короткою, але глибоко емоційною присвятою:

«Моїй матері…»

Це не просто формальність — це моральний стрижень усього твору. Присвята задає тон новелі, вказує на головну внутрішню трагедію героя. Вона звучить як крик душі, як сповідь, як попередження.

Мати — це символ любові, життя, гуманізму. Вона — уособлення всього, що герой втрачає, коли стає фанатиком. І саме тому присвята матері — це болісний контраст до того, що відбувається в сюжеті: герой, який мав би берегти матір, вбиває її, підкоряючись наказу.

Це вбивство — не просто фізичний акт. Це вбивство совісті, людяності, внутрішнього “Я”. Присвята стає моральним дзеркалом, у якому відбивається трагедія героя.

🔹 Образ матері — символічний і глибокий

У новелі «Я (Романтика)» образ матері — не просто персонаж, а символ духовності, добра, моральної чистоти.

Вона не говорить багато, не чинить опору, не кричить. Її мовчазна присутність — це тихий докір, погляд любові, який герой не може витримати. Вона — єдина жива істота, яка ще нагадує йому про людяність, про минуле, про справжнє «Я».

Мати уособлює:

• тепло родинного дому

• духовну основу життя

• голос совісті, який не зникає навіть у найжорстокіших умовах

Її смерть — це моральний вирок. Вона не бореться, бо знає: її смерть — це останній шанс для сина побачити, ким він став. І хоча герой виконує наказ, він втрачає себе назавжди.

Мати — це останній рубіж, за яким вже немає любові, немає душі, немає людини.

Підсумок:

Образ матері та присвята — це серце новели, її моральна основа. Через них Хвильовий показує, що жодна ідея не варта втрати людяності, і що вбивство матері — це вбивство самого себе.

📘 Завдання

Символічність образу матері в новелі «Я (Романтика)»

Поясніть, чому образ матері в новелі «Я (Романтика)» є символічним.

У своїй відповіді зверніть увагу на:

• її роль у житті головного героя;

• те, як вона протистоїть фанатизму без слів;

• що означає її мовчазна присутність і погляд;

• як її смерть впливає на героя;

• чому автор присвятив твір саме матері.

📌 Використайте цитати або ключові фрази з твору, якщо можливо. Обсяг відповіді — 8–10 речень.

💡 Підказка для учнів:

Образ матері — це не просто персонаж. Вона уособлює:

• любов, тепло, моральну чистоту;

• голос совісті, який не кричить, але звучить гучніше за накази;

• духовну основу, яку герой втрачає, коли вбиває її.

Її смерть — це символ загибелі людяності в умовах революційного фанатизму.

Рефлексія

Складіть сенкан на одну із тем:

• Романтик

• Матір

• Вибір

🏠 Домашнє завдання

Написати есе-роздум:

«Чи може ідея бути важливішою за людське життя?»