Конструктор уроків
6
23
438
11
1
8
Формувати в учнів:
знання про життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового;
розуміння літературно-мистецького контексту 1920-х років;
навички аналізу ідейно-художнього змісту творів;
здатність осмислювати роль митця в суспільстві;
критичне ставлення до ідеологічного тиску на культуру.
Сьогодні на уроці ми познайомимося з постаттю Миколи Хвильового (Миколи Фітільова) — одного з найяскравіших представників української літератури 1920-х років.
Поговоримо про жанрово-стильове розмаїття прози цього періоду, нові теми й проблеми, які порушували письменники. Простежимо життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового, його роль у літературно-мистецькому житті доби, участь у ВАПЛІТЕ та літературній дискусії 1925–1928 років.
Особливу увагу звернемо на романтичність світобачення письменника та його прагнення до розвитку української культури й літератури.
На уроці працюватимемо з фактами біографії, аналізуватимемо погляди письменника та визначатимемо значення його творчості для української літератури.
1
Стильове розмаїття прози. Українській прозі 20-30-х років ХХ ст. властиве розмаїття стилів і жанрів. Твори цього періоду можна лише умовно згрупувати за стильовими течіями:
експресіонізм (І. Дніпровський, О. Турянський);
імпресіонізм (А. Головко, М. Ірчан, Г. Косинка);
символізм (Г. Журба, Г. Михайличенко);
неореалізм (В. Домонтович, В. Підмогильний);
неоромантизм (О. Досвітній, А. Любченко, Ю. Яновський) та ін.
Різні стильові тенденції могли поєднуватися у творчості одного автора, скажімо, ознаки імпресіонізму, романтизму, експресіонізму й символізму — у доробку М. Хвильового.
Отже, для аналізу творів прозаїків доби «розстріляного відродження» найкраще використовувати поняття «індивідуальний стиль». Потужний вплив на прозу мала поезія, яка нівелювала межу між ліричним та епічним началом у багатьох тодішніх творах.
Прозові жанри. Поезія в прозі стає найтиповішим жанром у літературному процесі 20-30-х років ХХ ст. (оповідання й новели А. Головка, Г. Михайличенка, Ю. Яновського). Розвиваються короткі епічні форми: акварель, ескіз, етюд, новела, оповідання, а згодом — і великі форми: повість і роман.
Високу художню майстерність новелісти виявили в зображенні драматизму й долі людини; новели були національні за духом і модернові за формою й стилем: збірки «Новели» (1922) Г. Михайличенка, «Сині етюди» (1923) М. Хвильового, «Переможець дракона» (1925) Ґео Шкурупія, «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927) Ю. Яновського, «Проблема хліба» (1927) В. Підмогильного та ін.
У цей час розвиваються реалістична новела з елементами імпресіонізму (Г. Косинка, В. Підмогильний), новела й оповідання філософського характеру (А. Любченко, Ґео Шкурупій), Остап Вишня створює синтетичний жанр усмішки, що поєднала ознаки гуморески та фейлетону.
Повість досягла свого розквіту ще в ХІХ ст., особливо в таких жанрових різновидах, як родинно-побутова, соціально-побутова, історична, пригодницька, психологічна, фольклорно-лірична. Письменники сміливіше йшли на експеримент, використовуючи монтаж, асоціативне мислення, зміщення часових площин, «потік свідомості», мозаїчну композицію та ін.
У першій половині ХХ ст. утверджуються символістська повість («Блакитний роман» Г. Михайличенка), лірична повість («Шуми весняні» М. Івченка), імпресіоністична повість («Червоний роман», «Зелені серцем» А. Головка), повість-поема («Поза межами болю» О. Турянського), кіноповість, творцями якої були О. Довженко, А. Головко, М. Бажан, Ю. Яновський та ін. Жанр роману почав інтенсивно видозмінюватися, утворюючи нові різновиди: авангардний роман («Жанна-батальйонерка» Ґео Шкурупія), неоромантичний роман («Майстер корабля» Ю. Яновського), психологічний роман («Місто» В. Підмогильного), утопічний роман («Сонячна машина» В. Винниченка), пригодницько-авантюрний роман («Чорний ангел» О. Слісаренка) та ін
Митці не просто пишуть — вони думають, сперечаються, формують нову ідентичність:
Революція і людина — як змінюється особистість у вирі історії
Моральний вибір — між ідеєю і гуманізмом, між наказом і совістю
Національна самосвідомість — чи може українська культура бути самостійною?
Європейський вибір — «психологічна Європа» як альтернатива радянській моделі
Свобода творчості — боротьба за право писати не за вказівкою, а за покликом душі
ВАПЛІТЕ — Вільна академія пролетарської літератури, центр інтелектуального спротиву
Аспанфут — авангардисти, футуристи, шукачі нової мови
Гарт, Плуг — офіційні об’єднання, що підтримували радянську ідеологію
Це не просто суперечка про літературу — це боротьба за майбутнє української культури. Микола Хвильовий кидає виклик:
«Геть від москви! Хай живе психологічна Європа!»
Його позиція — це заклик до самостійного мислення, до європейського шляху розвитку. Але влада відповідає репресіями, цензурою, тиском.
Перегляньте відео
2
Микола Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов) народився 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянці, що на Харківщині (нині Сумська область) у родині вчителів. Батьки розлучилися, коли Миколі було десять років. Мати, залишившись з п’ятьма дітьми, учителювала.
Микола успадкував від батька невсипущий потяг до мандрів. Він залишив Богодухівську гімназію (у майбутньому довелося складати іспити екстерном) і почав шукати роботу. Працював писарем у поміщика в економії, мандрував по селах, підробляв на заводах, цегельнях і шахтах Донбасу. Потім помандрував на південь. Працював і вантажником, і різноробочим, і слюсарем. 1914 р. був мобілізований на фронти Першої світової війни: Галичина, Польща, Буковина, Румунія... М. Хвильовий характеризував цей період як час повного духовного занепаду. У кінці 1917 р., повернувшись після госпіталю додому, брав участь у боротьбі з Білою армією А. Денікіна.
1921 р. М. Хвильовий оселився в Харкові, одружився з Юлією Уманцевою, яка мала дочку Любу від першого шлюбу, прийняв її як рідну й з ніжністю називав Любистком.
Цього ж року з’явилися збірка поезій «Молодість» і поема «В електричний вік», 1922 р. — збірка «Досвітні симфонії». Ці видання ще не були художньо довершеними, тому й не стали помітним явищем у літературі.
З часом М. Хвильовий дедалі більше захоплюється прозовими жанрами, 1923 р. виходить у світ збірка новел та оповідань «Сині етюди», яка означила якісно новий етап у розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні горизонти. У новелах М. Хвильового виражальність відчутно переважала над зображальністю, це була проза музична, ритмізована, з потужним ліричним струменем. Роль сюжету в ранніх творах була не дуже значною, а композиція — хаотичною, проте вона врівноважувалася ритмічною організацією тексту, уведенням наскрізних лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним майстром у відтворенні безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через пейзажні деталі й ланцюг асоціацій. Своїм учителем М. Хвильовий вважав М. Коцюбинського. Справді, у прозовій творчості митця потужно відчувається імпресіоністична манера у творенні художньої дійсності.
1925 р. М. Хвильовий разом з М. Яловим та Олесем Досвітнім створили літературну організацію ВАПЛІТЕ. У цей час була опублікована стаття «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», якою митець започаткував знамениту літературну дискусію 1925–1928 рр. Талант письменника притягував сучасників: до нього дослухалися, йому вірили. Під керівництвом М. Хвильового видавали часописи «Червоний шлях», «Вапліте». У розпалі літературної дискусії виходять друком цикли памфлетів1 «Камо грядеши», «Думки проти течії», стаття «Україна чи Малоросія?» та ін. Ці твори були спрямовані проти масовізму й «червоної просвіти» у літературі, проти провінційності й засилля графоманства. Звичайно ж, влада не могла не відреагувати на таке зухвальство: Й. Сталін у відкритому листі членам політбюро ЦК КП(б)У засудив позицію М. Хвильового й діяльність ваплітян. ВАПЛІТЕ була самоліквідована, і 1928 р. утворено «Пролітфронт».
Голод 1932–1933 рр., масові репресії інтелігенції відкрили митцеві справжні наміри Сталіна та його прислужників. Тому М. Хвильовий висловив свій протест самогубством. Він зібрав у себе друзів, вийшов до сусідньої кімнати — і зробив постріл у скроню...
3
Завдання: Складіть хронологічну таблицю або стрічку життя Миколи Хвильового. Позначте ключові події:
народження, участь у революції
літературна діяльність
заснування ВАПЛІТЕ
дискусія 1925–1928 рр.
останні роки життя
.png)
4
5
Тема: «Микола Хвильовий — письменник, який не мовчав»
Завдання: Напиши есе про те, як біографія Хвильового вплинула на його творчість і чому його постать є важливою для української культури.
6
Прочитайте новелу «Я (Романтика)».
Визнач тему, ідею, головний конфлікт.
Склади моральний портрет героя.
Відповідай письмово на запитання: «Чи можна виправдати героя? Чому?»
Рефлексія від 5 учнів
Сподобався:
Так: 5
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 4
Ні: 1
Потрібні роз'яснення:
Ні: 4
Так: 1
