Інтерес Стендаля до сильних, непохитних особистостей, в чиїх душах відбувається конфлікт між “червоним” і “чорним”, висловився і в його творах на італійську тему.
Паралельно з “Червоним і чорним”, в кінці 20-х років Стендаль звернувся до художнього втілення теми “італійської пристрасті”. На той час їм вже були написані книги:
“Історія живопису в Італії”;
“Прогулянки по Риму”.
Вже тут Стендаль висловлює свої спостереження над італійським характером – спостереження, які складаються в цілу систему. Але це все була проза мемуарного, культурно-історичного та публіцистичного характеру. У 1829 році Стендаль дає перший художній ескіз італійського характеру в чудовій новелі “Ваніна Ваніні”. Ця новела – майже одиничний в своєму роді твір по динаміці характерів і сюжетів. У ній, начебто, в кожному рядку акумульована незвичайна, величезна енергія вибухової сили.
