22 січня 11:00
4 0

Станем, браття, всі за волю від Сяну до Дону: чим важливий для нас День Соборності України

Україна відзначає День Соборності — свято, що стало символом єдності української нації та яке мало не знищили більшовики та намагалися підмінити росіяни вже після розвалу срср. Згадуємо історію та важливі факти

День Соборності України — свято, що так само важливе, як і День Незалежності. 22 січня 1919 року українці довели усьому світу власну неподільність та єдність, підписавши Акт Злуки. Однак більшовики кривавим терором намагалися стерти будь-які згадки про цей день.

Акт Злуки: день, що змінив історію

Середа, 22 січня 1919 року, мала стати звичайним буденним днем. Світанок займався над містом й зимове сонце висвітлило вулиці Києва, замерзлий Дніпро, що того року покрився льодом навіть у найширших річищах. У казармах військових УНР вже вирувала вранішня атмосфера, що була розбавлена передчуттям чогось великого та важливого.

Попри ранню годину, місто вже причепурилося та мало святковий вигляд. Скрізь вивішували українські прапори та транспаранти, мешканці будинків у центральному кварталі розміщували на балконах гобелени, килими та полотна з українськими малюнками. Особливо ошатний вигляд мала Софійська площа та сусідні з нею вулиці, на будинку Київського губернського земства поставили й погруддя Тараса Шевченка, прибране національними стрічками та вінками, а від Тріумфальної арки на Володимирській до самої площі вже розвісили старовинні герби кожного регіону України: від Слобожанщини до Галичини, від Полісся до Таврії.

  • 11:00. З Володимирської вулиці пролунали перші акорди військового маршу, а вже за кілька хвилин з усіх чотирьох кутів на Софійську площу почали йти піхотні частини армії УНР та стали шпалерами. Позаду армії йшли люди, які за декілька хвилин розійшлися площею, зайняли сусідні вулиці, балкони перших поверхів, сходи та бордюри, а найспритніші навіть забралися на дерева. Усе для того, щоб стати частиною історичної події.

За чверть дванадцяту на площі зʼявився артист Микола Садовський, корифей українського театру — йому було доручено провести церемонію свята. Він розмішував делегації з різних куточків країни та від різних установ, першими прибули службовці залізниць з величезним транспарантом «Слава українським героям!»

В цей час попереду війська стали учні військових ліцеїв та училищ з прапорами та плакатами.

Разом з музикою до людей долітали молитви та церковні пісні — це йшли хресні ходи та молебні у церквах та соборах Києва. У Софійському соборі найвище духовенство України правило службу, яку правив єпископ черкаський Назарій.

  • 12:00 На площі стає дедалі тісніше, а урочисті трибуни займають члени Галицької делегації, урядовці з головою Ради Міністрів Володимиром Чехівським, делегати Трудового Конгресу УНР, представники Національного Союзу та іноземні гості: дипломати, військові.

Гамір натовпу, музику та розмови одночасно перериває звук дзвонів з Мазепинської дзвіниці, до якого долучаються й дзвіниці Софійського та Володимирського соборів. З Печерська та Арсенальної їм відповідають гармати. Служба закінчується, духовенство займає свої місця на трибуні й раптову хвилину тиші розриває гучний поклик «Слава!» на честь членів Директорії, котрі під'їжджали на автомобілях.

  • 12:30. Військовий оркестр починає грати мелодію гімну, й з кожною секундою виконання хору підсилюється голосами з натовпу. Настає урочистий момент — Акт Соборності вітає голова Галицької делегації Лев Бачинський, а дипломат Лонгин Цегельський зачитав заяву Президії Української Національної Ради та Державного Секретаріату про волю Західної Української народної республіки обʼєднатися в одну Українську соборну державу. Лунають довготривалі оплески.

А далі Володимир Винниченко веде промову, після якого професор Київського університету Федір Швець зачитує текст Універсалу Соборності. Урочистості завершує військовий парад галицького легіону Січових Стрільців, якими командував Євген Коновалець. А 23 січня 1919 року на Трудовому Конгресі Акт Соборності (Акт Злуки) прийняли в цілому та зокрема, зустрічаючи його оплесками.

22 січня 1919 року, увійшовши в історію як День Соборності України, став вирішальним у визвольних змаганнях та завдяки цій події сьогодні й ми, і увесь світ, знають, що більшовики захопили владу та окупували незалежну країну, а не «перемогли у територіальній громадянській війні».