25 листопада 2023 о 14:30
13 0

Колоски памʼяті: сьогодні день вшанування жертв Голодомору

Цієї суботи, 25 листопада, вшановуємо памʼять жертв Голодомору 1932—1933 років. Майже чотири мільйони замордованих голодом українців сьогодні дивляться на нас з минулого і ніби передають: не змарнуйте майбутнє!

У суботу, 25 листопада, українці по усьому світу ставлять у вікна поминальні свічки, адже в цей день ми вшановуємо памʼять 3,9 млн жертв Голодомору 1932—1933 років. До 90-х роковин траурної дати закликаємо всіх приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції «Запали свічку», що розпочнеться о 16:00. А у нашому матеріалі ми згадаємо той кошмарний час, щоб ніхто ніколи не забув величезну трагедію українського народу.

Голодомор: історія загублення українського села

Після кривавої більшовистської війни 1917—1922 років, українське село змогло встояти, зокрема, завдяки базарам у містах, ярмаркам та дрібній торгівлі. Проте, незадоволення радянською владою та прагнення до свободи зростали з кожним роком і наприкінці 1920-х більшовики вирішують знищити усіх незгодних з режимом. До цього процес «розкуркулення» йшов на Дону та Кубані, в окремих областях України, звідки вивозили родини селян. Однак тепер злочинці перейшли до конкретних дій, вирішивши вбити більшу частину українців, щоб ті, хто залишиться, добровільно вступали у колгоспи, не маючи альтернативи.

Першу акцію з «розкуркулення» провели на початку 1930-го року, він звівся до елементарного пограбування та репресій до заможних селян. Така жорстокість породила чисельні повстання, а після того, як їх вдалося побороти, темпи колективізації збільшують. Так починається справжній геноцид.

ЦДКФФУ УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. С. ПШЕНИЧНОГО Підпис до фото, Діти збирають мерзлу картоплю на колгоспному полі села Удачне Донецької області. 1933 рік

«Червоні обози» та «комуністичний хліб»

Протягом 1931—1932 років понад 72% орної землі та 64% господарств відходять у колгоспи. У селян забирають худобу, забирають поля, залишаючи лише невеличкі городи біля хат. Замість цього селян женуть працювати у радгосп — нараховують «трудодні», за які платять мізерні пайки хліба. Однак, якщо господарство не виконало план, з робітників утримується до 70% платні. 
У газетах та по радіо на усі лади говорять про «виконання плану» та «перевиконання задач села», витягаючи з селян останні сили. Паралельно з цим зʼявляються «червоні обози» – примари кошмарної продразверстки, яка у 1920-х роках забирала останнє майно та продукти у селян.

По селах їздять агітатори, що намагаються закликати здавати хліб та створюють «ідилічну картину» українського соціалістичного села. А тим часом люди помирають все частіше, а уся пшениця вивозиться на експорт за кордон.

ЦДКФФУ УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. С. ПШЕНИЧНОГО Фотографії періоду Голодомору авторства Миколи Боканя, який під час геноциду мешкав у селі Батурин Бахмацького району Чернігівської області. На свій фотоапарат він фіксував страждання сім'ї та голодну смерть одного із синів – Костянтина.

Весь хліб — містам

У травні 1932 року починають забирати вже свіжі врожаї. Так, «куркульські» домогосподарства мали платити більший податок, причому сільрада встановлювала його самостійно. А тим часом хліб нового врожаю літа 1932 року почали вивозити села зовсім, за указівкою влади — «щоб нагодувати великі міста». Проте через фактичну відсутність ринків, це виходило погано: хліба, в решті решт, не було ані в селах, ані в містах.

Черги людей, які чекають за розподілом хліба, стали безкінечними. Жебраки на вулицях більше не хочуть брати грошей, бо не можуть купити хліба. З сіл нав­коло Києва та Вінниці надходили чутки, що селяни, які ра­ніше повтікали в ліси, згуртувалися у банди та нападають на склади й підрозділи ДПУ. У багатьох місцевостях справжні сутички, — писав віцеконсул Королівства Італії в Харкові Серджо Граденіґо від 19 травня 1932 року.

Жертви голоду в Харкові

Якщо хліба не вистачає, значить його крадуть: сумнозвісний закон про «5 колосків»

Гайки комуністичного терору закручувались — через постійне вивезення зерна, влітку 1932 року у колгоспах не було навіть посівного фонду для орання земель на новий врожай. Голодні люди відмовлялися виходити на роботи в поле й ані розстріл, ані репресії вже їх не страшили. 
Плани заготівель зривалися, вивезеного борошна та зерна не вистачало, але комуністична влада вирішила однозначно: якщо не вистачає, значить хтось краде. Наприкінці літа газеті «Правда» доручають провести рейд боротьби з крадіжками зерна, у якому брали участь близько 100 комуністичних пропагандистів.

На початку серпня 1932 року було зафіксовано 220 відмови радгоспів стати до заготівель через нереалістичні показники плану. А вже 7 серпня 1932 року зʼявляється постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п'ять колосків». Вона передбачає суворе покарання для тих, хто спробує «викрасти» зерно або нашкодити збору врожаю. Фактично, цей закон перетворився на ще один інструмент репресій, адже мав дуже жорстоке покарання: розстріл або ж 10 років увʼязнення з конфіскацією майна.

Ми ше ходили шукали колоски собирать. А їх не можна було. Ну якщо поймають дорослого, то прямо в тюрьму, кажуть, було. А в нас посилали дітей. Ми йшли, то один стояв на стрьомє, шоб дивиться з села, коли буде вершник їхать (вони об’їзд робили, ганяли), то шоб звук давать. То шоб там ми десь в кустах чи в ровчаках ховались, шоб не видно було. О, так ми оце собирали колоски, обов’язково собирали, іначе не можна було і прожить. Ні разу [нас] не впіймали. Нагайками били дітей. А дорослих забирали і судили за розкрадання державного майна, — розповідав очевидець подій Василь Циба.

Географія голоду: місця масових поховань жертв Голодомора

Осінь 1932: страшний голод

У жовтні 1932 року, коли в селах закінчилася остання їжа, в селах вперше зафіксували перевагу смертності над народжуваністю. Паралельно з цим понад 40 тисяч людей були заарештовані за «розкрадання соціалістичного майна». З доповідної записки голови Вінницького обкому партії, зʼясовується, що селяни біжать з радгоспів, понад 70% мешканців поїхали, шукаючи хліба та кращої долі. 
У відповідь на це, в листопаді, комуністична влада починає видавати селянам паспорти, щоб утримати їх на місцях та не випускати з місця прописки. Паралельно з цим людей буквально кийками змушують йти на поле та збирати врожай. Ближче до зими більшовистська влада влаштовує торгову блокаду тих районів, де зриваються хлібозаготівлі, організовують «чорні дошки» радгоспів, де не виконано план, селян виселяють з хат та землі, прирікаючи на вірну смерть.

Джерело: ЦДКФФУ УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. С. ПШЕНИЧНОГО, Розкуркулення селянина П. Масюка в селі Вдале Донецької області

Бабуся авторки цього матеріалу, Тетяна Розумовська, була дочкою польського агронома, який у 1920-х переїхав з Тернополя до Харкова. Понад 15 років він працював чесно на державних фермах та підприємствах, мав 10 дітей та велику хату. Однак у 1932 голод назавжди зламав життя усієї родини. Живими залишилося лише двоє дітей: старший син, який на той час служив в армії та дочка Тетяна (Тацьяна), яку віддали до медичного училища, де видавали пайку хліба.

Ми якось не говорили про голод цей, тату сказав «мовчи, Таця, як жити хочеш» і я мовчала. 70 років мовчала — навіть чоловікові не розповідала, бо було страшно за правду у вʼязниці опинитись. Вже в памʼяті стерлось, але два спогади маю. Перше — як в нас огпу обшук проводили. Побачили маму, що вже помирала за пічкою, підійшов до неї, плюнув на підлогу та сказав «коли ж ви всі подохнете вже, а потім палив навіть лобод та бурʼяни. І ще: другий день в Харкові, страшно без тата, нікого немає поруч. Йду до бараків, де ми жили, а навколо сидять люди на тротуарах і так страшно шепочуть «хліба, хліба»..., — ці спогади авторка запамʼятала в 11 років і зараз принесла читачам. Адже памʼять ніколи немає мовчати.

Голодомор: і через 90 років страшна правда розкривається знов

У Києво-Печерській Лаврі було презентовано збірник, до якого увійшло 171 архівних свідчення, які підтверджують планомірний характер радянської влади з вилучення в українських селян зерна та продовольства. Таким чином ще раз підтверджується головна ціль: не хліб, а саме знищення української нації та осередків спротиву.

Джерело: Александр Вінербергер

Книга авторства професорки Наталії Романець має назву «Механізми творення Голодомору: хлібозаготівельні кампанії 1931—1933 рр. на Дніпропетровщині». У дослідженні науковиця упорядкувала 171 документ, який публікується вперше. Авторка наголошує, що усі документи в архівах потрібно терміново зацифровувати, адже з часом вони просто зникають.

Документи «згасають», їх майже неможливо читати. Я вважаю, що це дуже велика проблема. Коли я 30 років тому зайшла в архів, а потім у 2009 році, то частина документів уже була нечитабельною, — пояснює дослідниця.

У збірнику вперше публікуються директиви ЦК КП(б)У до райкомів, міськкомів, уповноважених із хлібозаготівлі. Довгий час вони були засекреченими.

Необхідно впровадити у свідомість колгоспників, що ступінь забезпечення їх хлібом залежить від урожаю...Інтереси держави повинні бути забезпечені за всяку ціну. Здача хліба державі, виконання плану — перевірка колгоспу, — йдеться в одній із директив 1931 року.

Джерело: НULTON ARCHIVE

Окрім того, в документах підтверджується, що провал колективізації партія пояснювала проникненнями антирадянських елементів.

Це добре вписувалося у сталінську концепцію посилення класової боротьби. Однак документи у збірці ще раз підтверджують, що плани хлібозаготівлі були абсолютно нереалістичними, адже вони не враховували втрати урожаю. Таким чином, по плану 1932 року, селяни мали зібрати 100% врожаю, що фізично неможливо, — говорить дослідниця.

росія знову хотіла влаштувати в Україні новий голод

Експерти та міжнародні юристи зібрали докази, які свідчать про те, що ще до повномасштабного вторгнення росія знову хотіла влаштувати голод в Україні. Про це повідомляє The Independent.

Закупівлі російським оборонним підрядником свідчать про те, що москва планувала вкрасти величезну кількість українського зерна за кілька місяців до того, як війська перетнули кордон, — пише видання.

росія активно готувалася до викрадення зерна, підготовка до цього розпочалася і тривала протягом кількох місяців до 24 лютого 2022 року.

Коли 24 лютого 2022 року російські танки все-таки перетнули кордон, вони навмисно спочатку націлилися на райони, багаті на зерно, та інфраструктуру виробництва продовольства, — йдеться у новому звіті міжнародної юридичної фірми з прав людини Global Rights Compliance.

Окрім того, зʼясувалося, що у грудні 2021 року кремль закупив вантажівки для перевезення зерна, а також суховантажні судна, щоб було легше вивозити награбоване. Докази «скоординованого рівня попереднього планування» будуть надані Міжнародному кримінальному суду.

Голод в Україні для росії — це вже традиція, адже й досі країна-агресор не визнала своєї провини у вбивстві кількох мільйонів українців. З 2008 року рф використовувала Голодомор лише як термін, а в останні роки взагалі відмовилась коментувати будь-які історичні факти щодо масового вбивства українців.

Як розповісти маленьким дітям про такі страшні події в історії нашого народу? Пропонуємо використати розробку від Всеосвіти.